Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді : Гордійчук С.О.

суддів : Боймиструка С.В., Буцяка З.І.

при секретарі : Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 17 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального автотранспортного підприємства 1728, ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 17 липня 2014 року позов задоволено частково: стягнуто з комунального автотранспортного підприємства 1728 на користь ОСОБА_1 3000 грн. майнової шкоди та 243,60 грн. судового збору.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення моральною шкоди відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій покликався на його незаконність та необґрунтованість.

На її обґрунтування зазначав, що ОСОБА_3 дійсно сплатив йому 1000 грн. на ремонт пошкодженого автомобіля, але домовленості про те, що ці кошти є в рахунок відшкодуванням моральної шкоди не було.

Вказував, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він зазнав сильних душевних страждань, його автомобіль став непридатний для використання, він не міг швидко та вчасно відвідувати дружину, яка перебувала в лікарні. Також і зазнав фізичних страждань, які полягали в загостренні хронічних захворювань.

При вирішенні справи судом не враховано положень постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" .

Просить рішення суду першої інстанції змінити та задовольнити позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3 в сумі 4000 грн.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

В частині задоволення позовних вимог про стягнення з КАТП 1728 майнової шкоди в розмірі 3000 грн. та судового збору рішення суду першої інстанції не оскаржене, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції виходив з положень ст.1167 ЦК України, оскільки відповідач в рахунок відшкодування моральної шкоди добровільно сплатив позивачу одну тисячу грн.. і вказана сума є розумною та справедливою.

Проте з таким висновком суду в повній мірі погодитись не можна, оскільки судом неправильно застосовано норму матеріального права.

Матеріалами справи встановлено, що 14 травня 2013 року о 16 год. 35 хв. ОСОБА_3, під час виконання трудових обов'язків, керуючи автомобілем марки ГАЗ 5319 д.р.н. НОМЕР_1 в м. Рівному на вулиці Чорновола, виїжджаючи з прилеглої території на дорогу не надав дороги та здійснив зіткнення з транспортним засобом марки ВАЗ 2108 д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Зазначені обставини стверджено постановою Рівненського міського суду від 28.05.2013 року, якою на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у виді 340 гривень штрафу (а.с. 5).

Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України -постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття особа, яка завдала шкоду" та особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

У ч. 1 ст. 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст.ст. 1172, 1187 ЦК України встановлюють особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки .

Отже, не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. (Постанова Верховного Суду України від 6 листопада 2013 р. у справі № 6-108цс13)

Таким чином, положення ст. ст. 1172, 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст. 1167 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

При вирішенні позову суд зазначених положень не врахував.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, а саме із технічного запису судового засідання, що після залучення до участі у справі в якості співвідповідача водія ОСОБА_3, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди із КАТП- 1728 ОСОБА_1 не підтримав і просив суд стягнути моральну шкоду лише із винного водія ОСОБА_3

Оскільки рішення в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди винесене з порушенням норм матеріального права воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди з водія ОСОБА_3 за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, ст.ст.23,1167,11172 ЦК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 17 липня 2014 року в частині відмови у стягненні моральної шкоди з ОСОБА_3 скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий :

Судді :