У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді : Гордійчук С.О.

суддів: Буцяка З.І., Боймиструка С.В.

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 27 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю чоловіка майна, яке набуте за час шлюбу.

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 27 серпня 2014 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено повністю.

Визнано житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Визначено, що частки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у спільному майні подружжя - житловому будинку, який розташований АДРЕСА_1 є рівними та становлять по ? частині кожному.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю чоловіка майна, яке набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто та набуте ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на його незаконність та необґрунтованість, оскільки судом не було враховано, що шлюбні відносини між подружжям були припинені ще до придбання будинку, а з червня 2005 року вони почали проживати окремо, спільного господарства не вели.

ОСОБА_1 вказує, що суд не звернув увагу на те, що житловий будинок хоч і був придбаний під час шлюбу, але за кошти взяті ним в кредит згідно кредитного договору від 28.10.2004 року. Судом не було надано оцінки того факту, що погашення кредиту здійснювалось ним самостійно після припинення шлюбних відносин. Така обставина повинна бути прийнята судом до уваги при визначенні частки в спільному майні кожного з подружжя.

Крім того, судом не враховано, що ним було сплачено борг дружини в розмірі 10 000 гривень після припинення шлюбних відносин, шляхом відчуження земельної ділянки, яка належала йому на праві особистої приватної власності, для позичкодавця.

Суд безпідставно прийняв до уваги покази ОСОБА_3, яка є їх спільною дочкою та є зацікавленою особою у вирішенні справи.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов .

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги із наступних підстав.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно до положень ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 65 СК України договір,укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Отже, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов'язки. Договір, укладений одним із подружжя, створює обов'язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім'ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім'ї.

Зазначені норми встановлюють, що дружина та чоловік, незалежно від припинення шлюбу мають рівні права і обов'язки щодо спільно нажитого майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.

Згідно п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Судом встановлено, що частково за кошти, одержані ОСОБА_1 за укладеним в період шлюбу кредитним договором з банком було придбано спірний будинок (а.с.39-40).

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України).

Відтак, при вирішенні спору про поділ майна подружжя слід виходити з презумпції рівності часток подружжя у набутому ними майні.

Суд першої інстанції вірно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував норми матеріального права, що їх регулюють, надав оцінку усім доказам, зібраним у справі та дійшов висновку про те, що у результаті придбання подружжям нерухомого майна (квартири) за кредитні кошти боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що вартість будинку була повністю сплачена сторонами до припинення шлюбних стосунків, а погашення кредиту за рахунок особистих коштів ОСОБА_1 (після припинення шлюбних стосунків і окремого проживання) є кредитним зобов'язанням (його виконання, тощо) і не впливає на презумпцію спільності майна подружжя та не є особистою приватною власністю.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що будинок є особистою власністю відповідача, оскільки він самостійно повернув кредитні кошти безпідставні і спростовується вищенаведеним.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги проте, що оскільки погашення кредиту здійснювалось ним самостійно після припинення шлюбних відносин тому така обставина повинна бути прийнята судом до уваги при визначенні частки в спільному майні кожного з подружжя, оскільки із позовними вимогами про розподіл майна подружжя та відступлення від засад рівності часток у майні подружжя ОСОБА_1 до суду не звертався.

Апеляційний суд вважає, що суд правильно оцінив докази, що надані сторонами, та дав їм належну правову оцінку. Підстави для переоцінювання наявних в матеріалах справи доказів відсутні.

Доводи викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 27 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: