АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-5573/06 р.                      Голов. 1 інст.- Бондаренко Г. М.

Доповідач - Белинчук Т. Г.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2006 року грудня місяця 18 дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим, в складі:

Головуючого, судді   Панкова М. В., Судців   Ісаєва Г. А.,

Белинчук Т.Г.,

При секретарі  Бахтагарєєвій М. В.,

розглянувши   у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за

позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання

договору   купівлі-продажу  недійсним,   витребування  майна  з   чужого   незаконного

володіння

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського

суду АР Крим від 30 березня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 29 вересня 2000 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Свої вимоги мотивує тим, що спірна квартира була оцінена продавцями у 165000 гривень, ОСОБА_4 погодився заплатити цю суму за квартиру. Але, оскільки в нього не було такої суми грошей, то між сторонами була укладена усна домовленість, відповідно до якої ОСОБА_4 повинен кожні шусть місяців сплачувати ОСОБА_1, ОСОБА_3 солідарно у рівних частках протягом п'яти років вартість квартири. Після чого, 29 вересня 2000 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_1, ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_4 купив квартиру АДРЕСА_1.

Після укладання договору ОСОБА_4 двічі заплатив йому і його матері ОСОБА_3 установлені договором грошові суми. В травні 2002 року його було заарештовано, а 02 вересня 2002 року засуджено вироком Ялтинського міського суду до дев'яті років позбавлення волі. Після його засудження ОСОБА_4 більше ОСОБА_3 установлені договором грошові суми не виплачував.

В травні 2003 року ОСОБА_4 помер. Його донька ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом, прийняла спадщину, тому вона є відповідачкою по справі.

Оскільки не ОСОБА_4, не відповідачка ОСОБА_2 до теперішнього часу всі необхідні суми за квартиру не виплатили, які були встановлені договором, то квартира повинна бути повернута йому і його матері ОСОБА_3 в натурі, а договір купівлі-продажу повинен бути визнаний недійсним.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від ЗО березня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення по суті заявлених ним позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постановляючи рішення, суд виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не відповідають вимогам закону. Позивач не зміг надати суду достатніх доказів тих підстав, на які він посилається в своїй позовній заяві, як на обгрунтування своїх позовних вимог.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується приймати майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що 29 вересня 2000 року укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між позивачем ОСОБА_1, його матір'ю ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Відповідно до зазначеного договору ОСОБА_1, ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_4 купив вказану квартиру за 2800 грн., які покупець ОСОБА_4 сплатив продавцям ОСОБА_3, ОСОБА_1 до підписання договору.

Раніше згідно договору купівлі-продажу від 22 вересня 2000 року ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5 купив квартиру АДРЕСА_2 за 11 600 грн., які покупець сплатив повністю продавцю до підписання договору.

Таким чином суд першої інстанції встановив що ОСОБА_4 мав гроші для придбання спірної квартири 29 вересня 2000 року.

23 травня 2003 року ОСОБА_4 помер, відповідачка по справі ОСОБА_2 є його спадкоємицею та успадкувала спірну квартиру.

Відповідно до принціпа диспозитивністі, статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справа на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі наведеного доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не можуть бути взяті до уваги колегією суддів Апеляційного суду АР Крим, оскільки вони не відповідають зібраним по справі доказам та не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Судом першої інстанції правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази якими вони підтверджуються, правовідносини, та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і постановлено рішення по справі на підставі доказів, наданих особами в порядку правил ЦПК України.

Суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, що в силу ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від ЗО березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.