АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-5637/06 р.                      Голов. 1 інст.- Поєдинок І. А.

Доповідач - Белинчук Т. Г.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2006 року грудня місяця 18 дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим, в складі:

Головуючого, судді   Ісаєва Г.А.,

Суддів   Даніла Н.М.,

Белинчук Т.Г.,

При секретарі             Бахтагарєєвій М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя АР Крим від 05 червня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, в судовому засіданні позивачі уточнили свої позовні вимоги і просили стягнути з відповідача моральну шкоду по 500000 грн. кожній та завдані матеріальні збитки.

Свої вимоги мотивує тим, що вироком Апеляційного суду АР Крим від 16 березня

2005 року відповідача визнано винуватим в скоєні злочину передбаченого ч. 2 ст. 367

КК України, а саме в тому, що виконуючи обов'язки голови ЖБК „Ефіролія", він

неналежно виконував свої службові обов'язки, порушив правила експлуатації

електроустановок, в результаті чого ІНФОРМАЦІЯ_1 від враження електрострумом

загинув ОСОБА_4, який їм приходиться сином та онуком.

Рішенням Залізничного районного суду міста Сімферополя АР Крим від 05 червня

2006 року постановлено:

„Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 20000 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 20000 грн. В решті позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити."

В апеляційних скаргах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять рішення суду першої інстанції скасувати, при цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити їхні позовні вимоги у повному обсязі, ОСОБА_3 в свою чергу просить ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити. Доводи апеляційних скарг зводяться до того, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід відмовити.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди з відповідача, суд виходив з того, що відповідач засуджений вироком за неналежне виконання своїх службових обов'язків в наслідок чого загинув син позивачів, у зв'язку зі смертю якого позивачам причинені моральні страждання.

З даним висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони суперечать вимогам норм матеріального права.

Відмовляючи в частині позову про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у вигляді витрат на поховання у розмірі 2983 грн. суд першої інстанції обґрунтовано посилається на те, що організація, відповідальна за заподіяння шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на поховання.

Дані висновки суду відповідають вимогам норм матеріального права, та з ними погоджується колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що 12 серпня 1993 року відповідно до п 1.5.1-. „Правилам користування електричною та тепловою енергією" затверджених МЕЕ 16 грудня 1981 року № 310, було складено акт розмежування балансової належності і відповідальності за експлуатацію обладнання, на підставі якого на баланс ЖБК НВО „Ефіролія" передано транзитну шафу (ТШ) № 1530, що була розташована на стіні бойлерної у дворі будинку АДРЕСА_1

Таким чином власником джерела підвищеної небезпеки є ЖБК НВО „Ефіролія"..

Відповідач працював головою правління ЖБК НВО „Ефіролія".

ІНФОРМАЦІЯ_1 від враження електрострумом від вищевказаного об'єкту загинув ОСОБА_4.

Вироком Апеляційного суду АР Крим від 16 березня 2005 року, відповідача засуджено по ст. 367 ч. 2 КК України, його дії кваліфіковані як службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них , яке спричинило тяжкі наслідки.( а.с. 71-73, 3-5).

Відповідно до вимог статті 441 ЦК України в редакції 1963 року яка діяла на той час організація зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану з вини її працівника при виконанні ним своїх трудових (службових ) обов'язків. Вказані положення викладені в статті 1172 ЦК України 2003 року.

Згідно положенням пункту 8 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року в наступними змінами - за моральну ( немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Ураховуючи, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення в частині стягнення моральної шкоди допустив порушення норм матеріального права, колегія суддів, вважає за необхідне, постановлене судове рішення в цієї частині скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові про стягнення моральної шкоди.

Рішення     суду першої інстанції в  частині відмови  в  позові  про  стягнення матеріальної шкоди є законним та обгрунтованим підстав для його скасування не має.

На підставі викладеного статті 441 ЦК України 1963 року, статті 1172 ЦК України 2003 року і    керуючись статтями 10,  11, 60, 88, 202, 303, 309, 316, 325

Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну     скаргу     ОСОБА_1,  ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 05 червня 2006 року в частині    стягнення моральної шкоди, судового збору, витрат на інформаційне-технічне забезпечення скасувати, та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволені позовних вимог    ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

В решті рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 05 червня 2006 року залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.