Провадження №2/498/1/14

Справа №2-1/11 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року смт. Велика Михайлівка Одеської області

Великомихайлівський районний суд Одеської області

у складі: головуючого - судді Пономаренко В.Д.

при секретарі Гонтаренко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області, відділу Держземагентства у Великомихайлівському районі, третя особа - приватне підприємство «Земконсалт» про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі і споруди та визначення порядку користування земельними ділянками, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації, а також за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини і визнання права власності на спадкове майно, знесення самовільних споруд і поділ земельної ділянки -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 у квітні 2007 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - Цебрикіська селищна рада, і у своїй заяві просив встановити межу землекористування між будинками НОМЕР_1 і НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 на відстані 22,5 м від межі з домоволодінням по АДРЕСА_3 згідно з викопіюванням з плану будівельного кварталу на присадибну ділянку АДРЕСА_2 користувача ОСОБА_4, складеним Котовським МБТІ 15 вересня 1974 року.

Також просив визнати за ним право приватної власності на розташовані на присадибній земельній ділянці по АДРЕСА_1 будівлі та споруди - веранду „а1", прибудови „а2", „а3", „а4" до житлового будинку „А"; літню кухню „Б1"; прибудову „б" до літньої кухні „Б"; літню кухню „В" і прибудови до неї „в" і „в-1", та погріб „в-2"; гараж „Г"; кладовку „Д"; вбиральню „Е"; сарай „Ж", сарай „З", сарай „Е", сарай „К", сарай „Л", сарай „М", сарай „Н"; літній душ „О"; а також зобов'язати відповідача знести будівлі та споруди, розташовані на цій ділянці - прибудову „д" до літньої кухні „Д", сарай „Л" прибудований до гаража „Г", погріб „Е" і стягнути з нього на користь відповідача витрати на будівництво колишньої літньої кухні „Г-1" і „Д" у розмірі 2286 грн..

Свої вимоги обґрунтовував тим, що на протязі тривалого часу сторони спільно використовували земельну ділянку, на якій розташовані вказані домоволодіння, та без належного дозволу і належно затвердженого проекту побудували будівлі щодо яких заявлені вимоги про визнання за позивачем права власності та зобов'язання щодо відповідача про знесення.

Зазначав, що останнім часом між сторонами виник спір про суміжне землекористування і встановлення межі між належними їм присадибними ділянками, за вирішенням якого вони звертались до селищної ради і він був предметом розгляду постійної комісії по агропромисловому комплексу, екологічному та раціональному природовикористанню, рішення якої від 1 лютого і 22 грудня 2006 року, на думку позивача, не враховували необхідність встановлення межі згідно плану будівельного кварталу за 1974 рік і позбавляють його самостійного заїзду на належну йому присадибну земельну ділянку (том 1 а.с. 3-7).

22 липня 2010 року (том 2 а.с. 148-151) позивач ОСОБА_4 доповнив свої вимоги і просить також визнати частково недійсними щодо меж земельної ділянки державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 934868 і серії ЯГ № 934869, видані 20 жовтня 2009 року Цебриківською селищною радою та відділом Держкомзему у Великомихайлівському району Одеської області, за яким він є власником земельних ділянок по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,15 га з кадастровим номером 5121655500:02:001:0328, а також для ведення особистого селянського господарства площею 0,1693 га з кадастровим номером 5121655500:02:001:0329.

Додаткові позовні вимоги обґрунтовує тим, що якщо ширина присадибної ділянки з боку вулиці буде становити, як зазначено у державному акті 16,18 м, то межа суміжного землекористування з ОСОБА_5 по лінії А-Г буде проходити по стінам існуючих будівель - прибудови «а2», «а3», «а4», прибудов «б» і «д» до літньої кухні «Б» і «Д», літньої кухні «Б1», погребу «Е», сараю «Л», що позбавить його можливості підходу та під'їзду до належних йому будівель, зокрема і до прибудови «а2», у якій розташований димохід існуючої системи газопостачання.

Ухвалою суду від 06 вересня 2010 року додаткові позовні вимоги ОСОБА_4 щодо державних актів на землю прийнято до спільного провадження з його первісним позовом і до участі у справі залучені як відповідачі Цебриківська селищна рада і відділ Держкомзему у Великомихайлівському районі, а також третя особа - приватне підприємство «Земконсалт» (том 2 а.с. 204-206).

Згідно статті 2 Указу Президента України від 08 квітня 2011 року № 445/2011 «Про Державне агентство земельних ресурсів України», зазначене агентство та його територіальні органи є правонаступниками Державного комітету України із земельних ресурсів.

У зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_4, що настала 26 листопада 2011 року (том 2 а.с. 246), ухвалою суду від 26 червня 2012 року була проведена заміна і до участі у справі залучена як його правонаступник дружина ОСОБА_1 (том 2 а.с. 256).

У своїй заяві від 04.03.2014 року ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги щодо державних актів на право власності на земельну ділянку, які вона просить визнати недійсними повністю і скасувати рішення про їх державну реєстрацію, а також просить встановити порядок користування земельними ділянками, на яких розташовані житлові будинки НОМЕР_1 і НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, за яким роздільна межа проходить з відступом 22,5 м від межі суміжної із земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_3 згідно першого варіанту за додатком № 1 до висновку № 2587/24 судової будівельно-технічної експертизи від 21.01.2014 року (том 3 а.с. 80-81).

ОСОБА_5 звернувся до суду у жовтні 2007 року (том 2 а.с. 1) і у своїй позовній заяві, яку він доповнював і уточнював 14 листопада 2008 року (том 1 а.с. 108-109) і 11 вересня 2009 року (том 1 а.с. 125-126) просить установити факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4, визнати за ним право власності на спадкове майно за заповітом у вигляді ? частини житлового будинку з господарчими спорудами по АДРЕСА_2 області та на ? частину цього ж будинку згідно договору дарування від 1 грудня 1971 року.

Також просить зобов'язати ОСОБА_4 знести самовільні господарчі споруди - прибудову до будинку «а4», прибудови «а2» і «а3», сараї «Б-1» і «Н», літній душ «О», а також провести фактичний поділ земельної ділянки шляхом виділу ОСОБА_4 частини земельної ділянки площею 0,15 га для забудови житлового будинку, без урахування тієї частини земельної ділянки, яка була надана відповідачу у 200 році, на дві ізольовані земельні ділянки, на яких знаходяться житлові будинки під НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Посилається на те, що проживав у будинку по АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,66 га з матір'ю ОСОБА_6, яка подарувала йому ? частину будинку 01.12.1971 року, а у 1972 році відмовилась від частини ділянки площею 0,15 га на користь ОСОБА_4 для будівництва житлового будинку і тому у його користуванні залишилась ділянка площею 0,36 га і у матері 0,15 га, на які державні акти не оформлені.

27 вересня 1988 року мати склала на його користь заповіт на ? частину будинку, померла вона 27.02.1991 року і він прийняв її спадщину, оскільки постійно проживає у спадковому будинку з грудня 1950 року, проте нотаріус відмовила йому в оформленні спадщини через необхідність встановити факт прийняття ним спадщини.

Зазначає, що до складу його будинку входять також сіни «а», прибудова «а1» і «Б», літні кухні «Ж» і „Д" з прибудовою «д», гараж «К», погріб „Е", сараї „Л", „М", „Н", вбиральня «О», ворота № 2, огорожа №№ 1 і 2.

Стверджує, що відповідач ОСОБА_4 порушує його право на володіння і користування власністю шляхом забудови самовільних споруд - прибудови до будинку «а4», прибудови «а2» і «а3», сараїв «Б-1», «Н», літнього душу «О», а також захопив частину його земельної ділянки.

Необхідність проведення фактичного поділу земельних ділянок обґрунтовує тим, що належні сторонам будинки НОМЕР_1 і НОМЕР_2 знаходяться на самостійних присадибних ділянках і необхідно організувати ізольовані земельні ділянки, а тому не погоджується з протоколом № 12 від 01.02.2006 року засідання комісії селищної ради за яким не співпадають розміри земельних ділянок у користуванні і відсутня домовленість про спільне користування його двором.

Ухвалою суду від 18 березня 2008 року цивільні справи за позовами ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були об'єднані в одне провадження (том 2 а.с. 38).

У зв'язку зі смертю ОСОБА_5, що настала 22 серпня 2012 року, ухвалою суду від 30 квітня 2013 року була проведена заміна і до участі у справі залучений як правонаступник за заповітом ОСОБА_2 (том 2 а.с. 287-289, 303).

У заяві від 24 березня 2014 року про уточнення позовних вимог ОСОБА_2 просить при прийнятті рішення про визнання права власності на майно за ОСОБА_5 визнати це право за ним, як спадкоємцем (том 3 а.с. 111-112).

У судовому засіданні ОСОБА_2, як правонаступник ОСОБА_4, та її представник свої уточнені позовні вимоги підтримують повністю, а позов ОСОБА_2, як правонаступника ОСОБА_5, визнають в частині визнання за ним права власності на будинок по АДРЕСА_2 з господарськими будівлями, за винятком літньої кухні «Д» з прибудовою «д», погребу «Е», сараю «Л», щодо яких вважають, що вони не входять до складу домоволодіння ОСОБА_6, а прибудова, погріб і сарай побудовані самовільно.

ОСОБА_2, як правонаступник ОСОБА_5, та його представник свої уточнені позовні вимоги підтримують повністю і в частині визначення запропонованого експертами порядку користування земельною ділянкою згодні на варіант користування № 2. Позов ОСОБА_4 не визнають повністю і в частині зобов'язання знести будівлі вважають, що ці будівлі належали на праві власності ОСОБА_6 і перейшли за даруванням і спадкуванням до ОСОБА_5. В частині визнання права власності на самочинні будівлі і споруди посилаються на те, що ОСОБА_4 не надав доказів про звернення до компетентних державних органів про визнання права власності на це майно і тому відсутній спір про право. Вважають, що запропонований іншою стороною перший варіант користування земельною ділянкою порушує його право власності, оскільки належні йому будівлі будуть знаходитись на сусідній земельній ділянці, площа його земельної ділянки буде становити 0,34275 га хоча йому виділена площею 0,36 га, а ОСОБА_1 0,32 га. Також вважають, що ОСОБА_6 давала згоду ОСОБА_4 на будівництво будинку на земельній ділянці в 500 кв.м, а він всупереч цій домовленості побудувався на більшій площі і порушив права ОСОБА_5 на користування земельною ділянкою в 1000 кв.м, яка відноситься до його частини житлового будинку і була забудована ОСОБА_4 без згоди ОСОБА_5.

Представник відповідача відділу Держземагентства в Великомихайлівському районі у судове засідання не з'явився, заперечень проти позовів не заявив і надав заяву про розгляд справи без його участі (том 3 а.с. 87).

Представник відповідача Цебриківської селищної ради не з'явився у судове засідання більше двох разів, а у своїх письмових поясненнях зазначає, що обидві сторони порушили будівельні норми і проводили самовільні забудови за взаємною згодою без дотримання меж земельних ділянок та без попереднього дозволу селищної ради. Вважає, що державний акт може бути визнаний недійсним у судовому порядку і це визнання не може бути частковим, а розмежування земельних ділянок не проводилось під час забудови ОСОБА_4 у 1972 році, а тільки після виникнення спору у 2006 році (том 2 а.с. 161, 167-168).

Представник третьої особи приватного підприємства «Земконсалт» у судове засідання не з'явився, оскільки це підприємство було припинене в результаті ліквідації 06.12.2006 року (том 2 а.с. 198).

Судом досліджені наступні документи з оригіналів технічних паспортів сторін та відповідних їм інвентарних (архівних) справ бюро технічної інвентаризації (БТІ), які характеризують склад будівель та споруд, а також розташування їх на земельних ділянках та конфігурацію цих ділянок.

Щодо житлового будинку по АДРЕСА_2 ОСОБА_6

Згідно генерального плану присадибної ділянки ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 станом на жовтень 1966 року, протяжність цієї ділянки зі сторони вулиці Пушкіна становить 41,60 м. На ділянці розташовані житловий будинок А-1, сараї Б-1 і В, паркани №№ 1 і 2 та літні кухні Г і Д, які є зблокованими з зовнішніми розмірами відповідно 3,9 х 3,9 м і 3,9 х 3,83 м (том 1 а.с. 10, 59, 132, 269, том 3 а.с. 141).

Відповідно до звідного оцінювального акта, складеного Білгород-Дністровським БТІ станом на листопад 1966 року щодо володільця ОСОБА_6, до складу домоволодіння входили житловий будинок А-1, сараї Б і В, літні кухні Г і Д, паркани №№ 1 і 2 (том 2 а.с. 8 зворот, 261 зворот).

Згідно свідоцтва НОМЕР_1 про право особистої власності на будівлю, виданого 09 грудня 1968 року Цебриківською селищною радою на підставі власного рішення № 7 від 04 квітня 1968 року, ОСОБА_6 належить домоволодіння по АДРЕСА_2. Наявна відмітка про реєстрацію Білгород-Дністровським БТІ 09 грудня 1968 року в реєстровій книзі під № 277 (том 1 а.с. 48, 60, том 2 а.с. 5, том 3 а.с. 142).

У технічному описі та оцінці службових будівель станом на 3 березня 1970 року літні кухні Г і Д описані як будівлі без фундаменту 1967 року побудови з глинобитною підлогою (том 3 а.с. 144).

За договором, посвідченим 01 грудня 1971 року за реєстром № 1082 Фрунзівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_5 половину будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_2 та складається з одного житлового глинобитного будинку житловою площею 38,29 кв.м (том 1 а.с. 12-13, том 2 а.с. 3-4).

У довідці Б-Дністровського БТІ від 12.10.1971 року вказано, що до складу цього цілого домоволодіння входять житловий будинок А, сараї Б і В, літні кухні Г і Д, паркани №№ 1 і 2 (том 3 а.с. 121).

У довідці Цебриківської селищної ради та колгоспу ім. ХХ з'їзду КПРС, яка видана у зв'язку з даруванням половини будинку, вказано, що будинок розташований на земельній ділянці розміром 1500 кв. м, з яких рішенням загальних зборів колгоспу ХХ з'їзду КПРС від 31 серпня 1971 року, протокол № 1, набувачу будинку ОСОБА_5 передається у користування земельна ділянка на якій знаходиться будинок розміром 1000 кв. м (том 3 а.с. 122).

У зведеному акті вартості будівель і споруд станом на 4.12.1987 року у складі домоволодіння ОСОБА_6 зазначений житловий будинок «А», сарай «Б», гараж «Е», погріб «И», веранда «д», літня кухня «Ж» дійсною вартістю 1525 руб., паркан № 1 (том 3 а.с. 145).

У технічному описі і оцінці службових будівель станом на 4.12.1987 року зазначені сарай «Б», гараж «Е», погріб «И», веранда «д», літні кухні «Ж» і «Д» дійсною вартістю як єдиний об'єкт у 1525 руб. (том 3 а.с. 146).

У генеральному плані (схемі) присадибної ділянки станом на 16.02.2006 року та у розділі «Характеристика будівель і споруд» технічного паспорту станом на 20.02.2006 року зазначено, що до складу домоволодіння входять житловий будинок А-Ж з сіньми «а», прибудови «а1» і Б, літні кухні Д з прибудовою «д» (1970 року побудови) і Ж (1979 року побудови), погріб Е (1991 року побудови), гараж К, сараї Л (1975 року побудови), М, Н, вбиральня О, огорожа №№ 1 і 3, ворота № 2. При цьому частина будівель зазначена серед будівель належних ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 - літня кухня Д з розмірами 3,83 х 2,30 м, прибудова до неї «д» 5,08 х 2,04 м, погріб Е, сарай Л (том 2 а.с. 9-10зворот, 263, 266 і том 3 а.с. 147-148).

У дозволі від 25.01.2007 року в.о. районного архітектора В-Михайлівського району і голови Цебриківської селищної ради виданому ОСОБА_6 на забудову господарсько-побутових приміщень на II присадибній ділянці, яка розташована по АДРЕСА_2, у генплані зазначено про наявність житлового будинку 1, комори 2, туалету 7, а також будівлі щодо яких надається дозвіл - піднавіс 3, комора 4, сарай для інвентаря 5, літня кухня 6, приміщення для тварин 8. Ці будівлі були зазначені на вказаному генеральному плані відповідно як прибудова «а1» (піднавіс 3), прибудова Б (комора 4), сарай М (сарай для інвентаря 5), літня кухня Ж (літня кухня 6), сарай Н (приміщення для тварин 8). У генплані дозволу не зазначені будівлі належні ОСОБА_4 по АДРЕСА_1, а також не вказана частина будівель за генеральним планом станом на 16.02.2006 року - літня кухня Д і прибудова до неї «д», погріб Е, сарай Л (том 3 а.с. 147-148, 149).

Щодо житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_4

Свідоцтво на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР складено щодо забудовника ОСОБА_4 на місце будівництва по АДРЕСА_2, земельна ділянка під забудову площею 0,15 га надана із земель колгоспу ХХ з'їзду КПРС на підставі його рішення від 31 березня 1972 року, затвердженого рішенням виконкому Цебриківської селищної ради. Забудова ділянки дозволена рішенням виконкому Великомихайлівської районної ради від 24 квітня 197 року № 130. Початок будівництва квітень 1972 року закінчення - квітень 1975 року. На плані забудови земельної ділянки вказані існуючий житловий будинок 2 і літня кухня 3 (том 1 а.с. 21).

Згідно зведеного оціночного акта Котовського МБТІ по цьому домоволодінню станом на 15.09.1974 року, до його складу входив житловий будинок «А», сарай «Б», огорожа № 1 замощення I (том 1 а.с. 18, 91, том 3 а.с. 151).

У технічному описі і оцінці службових будівель станом на 15.09.1974 року сарай Б вказаний як 1970 року побудови, має фундамент і стіни з бутового каміння, без підлоги (том 3 а.с. 153).

На генеральному плані (схемі) садибної ділянки станом на 15.09.1974 року зазначені такі ж будівлі і протяжність ділянки зі сторони вулиці Пушкіна складає 22,50 м (том 3 а.с. 152). При цьому сарай «Б» з розмірами 4,12 х 4,00 м зазначений на тому місці, де раніше зазначалися літні кухні «Г» і «Д» у складі домоволодіння ОСОБА_6 за генеральним планом станом на жовтень 1966 року (том 1 а.с. 10, 59, 132, 269, том 3 а.с. 141) та літня кухня 3 на плані забудови ОСОБА_4 (том 1 а.с. 21).

Викопіювання з плану будівельного кварталу на присадибну ділянку АДРЕСА_2 користувача ОСОБА_4 станом на 15 вересня 1974 року повністю відповідає зазначеному вище генеральному плану (том 1 а.с. 20, 88).

У свідоцтві № 11 про право особистої власності на домоволодіння, виданому 18 грудня 1974 року Цебриківською селищною радою на підставі власного рішення № 21 від 14 листопада 1974 року, вказано, що ОСОБА_4 належить домоволодіння по АДРЕСА_2. Наявна відмітка про реєстрацію Котовським МБТІ 18 грудня 1974 року в реєстровій книзі 5 на стор. 136 під № 713 (том 1 а.с. 17, 92).

У зведеному акті вартості будівель і споруд станом на 4.12.1987 року у складі цього домоволодіння зазначений житловий будинок «А», сараї «Б», «д», «И», літня кухня «В», паркан № 1, замощення № 1 (том 3 а.с. 154).

У технічному описі і оцінці службових будівель станом на 4.12.1987 року зазначені сараї «Б» 1970 року побудови, літня кухня «В» 1975 року побудови, сараї «Д», «Е», «И» 1985 року побудови (том 3 а.с. 155).

Рішенням виконкому Цебриківської селищної ради № 9 від 06.02.2006 року у зв'язку з добудовами оформлено право особистої власності ОСОБА_4 на домоволодіння з присвоєнням адресного номеру будинку АДРЕСА_1 замість раніше виданого свідоцтва № 11 від 18.12.1974 року (том 1 а.с. 34).

У розділі «Характеристика будівель та споруд» технічного паспорту на домоволодіння, складеному Великомихайлівським БТІ станом на 13.02.2006 року, зазначено про наявність у його складі, зокрема, літньої кухні «Б» 1970 року побудови, житлового будинку «А» з верандою «а» 1973 року побудови, а всі інші будівлі побудовані починаючи з 1975 року та пізніше (том 1 а.с. 29).

У генеральному плані домоволодіння зазначено про самовільну побудову наступних будівель - веранда „а1"; прибудови „а2", „а3", „а4" , до житлового будинку „А"; літні кухні „Б1" з прибудовою „б" і „В" з прибудовами до неї „в" і „в-1"; погріб „в-2"; гараж „Г"; кладовка „Д"; вбиральня „Е"; сараї „Ж", „З", „Е", „К", „Л", „М", „Н"; літній душ „О" (том 1 а.с. 31).

Рішенням виконавчого комітету цієї ж ради № 60 -V від 22.12.2006 року назва вулиці «Пушкіна» змінена на «Пушкінська» (том 3 а.с. 129).

На підставі зазначених вище доказів, про які сторонами не заявлено заперечень щодо їх належності та достовірності, суд приходить до висновку, що до складу житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 належного у рівних частках ОСОБА_6 і ОСОБА_5 на день їх смерті входили - житловий будинок А, сіни «а», прибудови «а1» і «Б», літня кухня «Ж», гараж «К», сараї «М» і «Н», вбиральня «О», огорожі №№ 1 і 3, ворота № 2.

Даний висновок ґрунтується на таких обставинах - станом на листопад 1966 року і березень 1970 року їй належали житловий будинок А-1, сараї Б-1 і В, літні кухні Г і Д 1967 року побудови, паркани №№ 1 і 2 (том 2 а.с. 261зворот, том 3 а.с. 141-144).

Після надання ОСОБА_4 для забудови суміжної земельної ділянки на ній опинились літні кухні Г і Д, на місці яких був побудований сарай Б 1970 року побудови, який має інші розміри та технічні характеристики, що підтверджено наявністю цього сараю на генеральному плані і технічному описі станом на 15.09.1974 року та зведеному акті і технічному описі станом на 4.12.1987 року (том 3 а.с. 152-155).

В той же час у зведеному акті ОСОБА_6 станом на 4.12.1987 року були зазначені тільки житловий будинок «А», сарай «Б», гараж «Е», погріб «И», веранда «д», літня кухня «Ж», паркан № 1, а у дозволі на забудову господарсько-побутових приміщень від 25.01.2007 року також не зазначені літня кухня Д з прибудовою «д» 1970 року побудови, сарай Л 1975 року побудови, погріб Е 1998 року побудови (том 3 а.с. 145, 149).

У зв'язку з цим, суд вважає, що літня кухня Д з прибудовою «д» не входить до складу будівель належних ОСОБА_6, оскільки за відомостями 1970 року значились літні кухні Г і Д 1967 року побудови, у зведеному акті 1987 року вони відсутні, а у 2006 році вказана тільки літня кухня Д з прибудовою «д» 1970 року побудови, проте вона не зазначена у дозволі 2007 року (том 2 а.с. 261, 263, 266, том 3 а.с. 144, 145, 148, 149).

Крім того, прибудову «д» до літньої кухні Д 1970 року побудови, сарай Л 1975 року побудови і погріб Е 1998 року побудови суд вважає самовільним будівництвом, оскільки вони вказані починаючи з 20.02.2006 року у генеральному плані і розділі «Характеристика будівель і споруд» проте дозволи на їх побудову відсутні як у технічному паспорті так і у інвентарній справі БТІ (том 2 а.с. 263, 266, том 3 а.с. 147-148).

Правонаступництво права власності на ? частину будинку ОСОБА_6 до ОСОБА_5 відбулось на підставі наступних документів:

заповітом, посвідченим 27 вересня 1988 року за реєстром № 16 виконкомом Цебриківської селищної ради, ОСОБА_6 заповідала своєму сину ОСОБА_5 ? житлового будинку по АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 61, том 2 а.с. 7);

відповідно до свідоцтва про смерть, виданого на підставі відповідного запису № 15 складеного 1 березня 1991 року виконкомом Цебриківської селищної ради, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Цебрикове Великомихайлівського району Одеської області (том 2 а.с. 12);

у свідоцтві про народження, виданому на підставі відповідного запису № 129 складеного 14 листопада 1939 року Цебриківським рай бюро ЗАГС, матір'ю ОСОБА_5 вказана ОСОБА_7 (том 2 а.с. 6);

у погосподарських книгах Цебриківської селищної ради зазначено, що у вказаному домоволодінні у 1948-1949 роках проживав ОСОБА_8 з жінкою ОСОБА_7 і дітьми ОСОБА_5 і ОСОБА_4, у 1955-1957 і 1962-1966 роках до складу голови сім'ї ОСОБА_6 входили її чоловік ОСОБА_10 та сини ОСОБА_4 і ОСОБА_5, розмір присадибної ділянки складав 0,15 га (том 2 а.с. 54, 67, 83-84, 96-98). У погосподарській книзі за 1967-1969 роки обліковувались окремо сім'я ОСОБА_5 з жінкою і двома дітьми та сім'я ОСОБА_6 з чоловіком ОСОБА_10, сином ОСОБА_4 з жінкою і донькою (том 2 а.с. 101-105);

за довідкою Цебриківської селищної ради від 20.03.2007 року, ОСОБА_5 до дня смерті матері ОСОБА_6 мешкав та зареєстрований в АДРЕСА_2 (том 2 а.с. 15), що підтверджено також домовою книгою для прописки громадян, що проживають у АДРЕСА_2 (том 2 а.с. 44-50).

Положеннями чинного на час відкриття спадщини ОСОБА_6 Цивільного кодексу Української РСР було визначено наступне:

спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом, а спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом (стаття 524);

прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548);

визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном (п. 1 статті 549).

Пунктом 124 чинної на той час Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 р. № 45/5, було визначено, що доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути, зокрема, довідка виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.

Виходячи з наведеного суд вважає, що зазначеними вище погосподарськими книгами і довідками Цебриківської селищної ради підтверджено, що ОСОБА_5 був сином ОСОБА_6 і прийняв її спадщину за заповітом, оскільки безпосередньо перед її смертю проживав разом з нею, а тому успадкував належну їй ? частину будинку.

У зв'язку з цим, відсутня необхідність у встановленні в судовому порядку факту прийняття спадщини.

З урахуванням вже належного ОСОБА_5 за договором дарування право власності на ? частину будинку, після смерті ОСОБА_6 він став власником всього будинку.

У спадковій справі № 440/2012 Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори наявні заповіт ОСОБА_5, посвідчений26 липня 2012 року за реєстром № 67 виконкому Цебриківської селищної ради, за яким він усе своє майно заповідає ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, свідоцтво про смерть ОСОБА_5 22 серпня 2012 року, заяви від 11 вересня 2012 року ОСОБА_2 про прийняття спадщини ОСОБА_5 та дружини спадкодавця ОСОБА_11 про відмову від спадщини на його користь, довідка про їх спільне проживання на день смерті спадкодавця (том 2 а.с. 293-297, 300, 303).

У листі нотаріуса на його ім'я від 24.04.2013 року вказано, що свідоцтво про право на спадщину буде видане після подання ним документів, що стосуються оформлення його спадкових прав, а також додаткових відомостей щодо вирішення питання успадкування (том 2 а.с. 306), а у листі від 05.03.2014 року на адресу суду зазначено, що видача вказаного свідоцтва зупиняється до вирішення справи судом (том 3 а.с. 82).

Зазначені документи свідчать про те, що ОСОБА_2 успадкував майно ОСОБА_5 відповідно до чинних на час відкриття спадщини положень Цивільного кодексу України - спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217); право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (частина 1 статті 1223); спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина 3 статті 1268); незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268)

Виходячи з наведеного позов ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини і визнання права власності на будинок підлягає задоволенню частково, оскільки до його складу не входять літня кухня Д з прибудовою «д», сарай Л, погріб Е.

Що стосується його позову про зобов'язання ОСОБА_4 знести самовільні господарчі споруди - прибудову до будинку «а4», прибудови «а2» і «а3», сараї «Б-1» і «Н», літній душ «О», то він задоволенню не підлягає.

Не підлягає задоволенню і позов ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_2.) до ОСОБА_5 про зобов'язання знести будівлі на присадибній земельній ділянці по АДРЕСА_1 - прибудову „д" до літньої кухні „Д", сарай „Л" прибудований до гаража „Г", погріб „Е".

За приписами статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, проте позивачі не надали доказів того, що наявність цих споруд порушує і яким чином їхні права та інтереси.

Не підлягає задоволенню і позов ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_2.) про визнання за ним права приватної власності на розташовані на присадибній земельній ділянці по АДРЕСА_1 будівлі та споруди - веранду „а1", прибудови „а2", „а3", „а4" до житлового будинку „А"; літню кухню „Б1"; прибудову „б" до літньої кухні „Б"; літню кухню „В" і прибудови до неї „в" і „в-1", та погріб „в-2"; гараж „Г"; кладовку „Д"; вбиральню „Е"; сарай „Ж", сарай „З", сарай „Е", сарай „К", сарай „Л", сарай „М", сарай „Н"; літній душ „О".

Суд виходить з того, що відповідно до статті 26 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII «Про основи містобудування», спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

Проте, позивач не надав доказів того, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Такою, що не підлягає задоволенню, суд вважає і вимогу цього ж позивача про стягнення з нього на користь ОСОБА_5 витрат на будівництво колишньої літньої кухні „Г-1" і „Д" у розмірі 2286 грн..

Судом встановлено, що вказані будівлі 1967 року побудови не існують, оскільки на їх місці був побудований сарай Б 1970 року побудови, який має інші розміри та технічні характеристики. Крім цього, ці вимоги не ґрунтуються на чинному законодавстві та не відповідають способам захисту цивільних прав, встановленим статтею 16 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що земельні ділянки надавались сторонам Цебриківською селищною радою і за їх зверненням ця рада приймала наступні рішення:

рішенням виконкому № 25 від 06.05.1997 року передано безоплатно ОСОБА_5 у приватну власність з видачею державного акта земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,36 га (том 1 а.с. 16);

рішенням сесії № 42 від 10.11.2006 року внесені зміни до рішення виконкому № 29 від 19.06.1997 року і цільове призначення земельної ділянки, яка передана ОСОБА_4 у приватну власність з видачею державного акта визначено наступним чином - присадибна ділянка 0,15 га і для ведення особистого підсобного господарства 0,17 га із земель, що знаходяться у користуванні громадян (том 1 а.с. 25, 49, 114-115);

протоколом № 12 від 1.02.2006 року засідання постійної комісії по агропромисловому комплексу, екологічному та раціональному природо використанню Цебриківської селищної ради ухвалено запропонувати сторонам усунути виникнення спору встановленням межі земельних ділянок ОСОБА_4 по лінії паркану шириною 16,2 м і ОСОБА_5 21,8 м по лінії паркану на відстань 60 м для обох враховуючи план забудови кожної сторони , а також виділити спільну частину земельної ділянки площею 0,024 га шириною 4 м на відстань 60 м для забезпечення господарської діяльності сторін (том 1 а.с. 35-36);

протоколом цієї ж комісії № 4 від 22 грудня 2006 року рекомендовано провести встановлення межі присадибної ділянки кожного із суміжних власників, при якому ширина ділянки з боку вулиці Пушкінської для ОСОБА_4 буде становити 16,34 м і для ОСОБА_5 23,77 м (том 1 а.с. 38-41);

згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 934868, виданого 20 жовтня 2009 року Цебриківскою селищною радою і Великомихайлівським районним відділом земельних ресурсів, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,15 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 5121655500:02:001:0328. У плані меж вказаної земельної ділянка вказано, що по лінії А-Б землі Цебриківської селищної ради (вул. Пушкінська) ширина цієї ділянки складає 16,18 м (том 2 а.с. 138, 271);

згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 934869, виданого 20 жовтня 2009 року Цебриківскою селищною радою і Великомихайлівським районним відділом земельних ресурсів, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,1693 га по АДРЕСА_2 для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5121655500:02:001:0329. У плані меж вказаної земельної ділянка вказано, що по лінії А-Б 18,44 м вона межує з вказаною вище присадибною ділянкою, де вона позначена як лінія Г-В, а по лінії А-Г вона межує із землями ОСОБА_5 (том 2 а.с. 139, 270).

Висновком повторної комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 2587/24 від 21 січня 2014 року (том 3 а.с. 3-28) запропоновано чотири варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою при домоволодіннях НОМЕР_1 і НОМЕР_2:

перший, при якому проходження розподільної межі передбачається з відступом 22,50 м від межі суміжної земельної ділянки НОМЕР_3 як зазначено у викопіюванні БТІ від 15.09.1974 року (том 3 а.с. 4-5, 8, 9, 11);

другий, при якому зазначена вище розподільна межа передбачається з відступом 16,87 м від межі суміжної земельної ділянки НОМЕР_3, включає до складу належних ОСОБА_5 будівель літню кухню «Д» з прибудовою «д», сарай Л, погріб Е, а межа землекористування проходить по зовнішнім стінам будівель обох сторін (том 3 а.с. 5, 9, 12);

третій, при якому організуються ізольовані ділянки із загальним користуванням частиною дворової території площею 320 кв.м для здійснення проходу до виділених частин, а розподільна межа передбачається з відступом 16,87 м і проходить по зовнішнім стінам будівель обох сторін. Ділянка ОСОБА_5 складається з трьох частин, дві з яких зайняті відповідно літньою кухнею «Д» з прибудовою «д» та сараєм Л і погребом Е ((том 3 а.с. 5зворот, 9, 13);

четвертий, при якому зазначена вище розподільна межа передбачається з відступом 16,18 м від межі суміжної земельної ділянки НОМЕР_3, проходить по зовнішнім стінам і всередині будівель ОСОБА_4 (том 3 а.с. 8, 9 зворот, 14).

Суд вважає, що варіанти за №№ 2, 3, 4 є неприйнятними виходячи з наступних обставин.

За варіантом № 2 до складу належних ОСОБА_5 включені літня кухня «Д» з прибудовою «д», сарай Л, погріб Е, щодо яких суд прийшов до протилежного висновку, за варіантами №№ 2, 3 проходження розподільної межі передбачається по зовнішнім стінам будівель обох сторін, а за варіантом № 4 ця межа проходить по зовнішнім стінам і всередині будівель ОСОБА_4.

Крім того, за висновком № 89 від 06.05.2010 року Роздільнянського управління газового господарства відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз», спірну земельну ділянку в частині газифікації можливо розділити за умови виконання норм і правил систем газопостачання в Україні ДБН В 2,5.20-2001 та інших нормативних документів.

Так, необхідно дотримання нормативної відстані до діючих систем газопостачання, зокрема, і до існуючого димоходу - відстань повинна бути такою, щоб був вільний доступ до чистки димоходу. Також будівлі і споруди не повинні створювати зону вітрового підпору існуючого димоходу і не повинні бути порушені нормативні відстані до існуючого регулятора тиску газу будинкового (РТГБ), зокрема, відстань до вікна від РТГБ не менше 3,0 метрів (том 2 а.с. 146).

Згідно доданого до висновку генплану ділянки робочого проекту газопостачання житлового будинку ОСОБА_4, у прибудові «а2» розташований димохід існуючої системи газопостачання (том 2 а.с. 212, том 3 а.с. 156).

Суд вважає, що варіанти №№ 2, 3, 4 розроблені експертами без врахування вимог ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», якими визначено, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до сусідньої межі ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни необхідно приймати не менш 1,0 м (п. 3.25).

Будь-яких обґрунтувань відступу від зазначених вимог у висновку експертів не наведено, а проходження межі суміжного землекористування по зовнішнім стінам та всередині будівель буде виключати можливість вільного доступу для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту, а також для чистки димоходу, що суперечить зазначеним вище нормам і правилам.

Оскільки у плані меж державного акта щодо присадибної ділянки вказано, що по лінії А-Б землі Цебриківської селищної ради (вул. Пушкінська) ширина цієї ділянки складає 16,18 м (том 2 а.с. 138, 271), як це зазначено і у варіанті № 4 порядку користування земельною ділянкою, то межа суміжного землекористування з ОСОБА_5 по лінії А-Г буде проходити по стінам та всередині існуючих будівель - прибудови «а2», «а3», «а4», прибудов «б» і «д» до літньої кухні «Б» і «Д», літньої кухні «Б1», погребу «Е», сараю «Л» (том 3 а.с. 14, 147-148).

Суд вважає, що вказані недоліки державних актів порушують законні права та інтереси позивача ОСОБА_4 та його правонаступника ОСОБА_2, оскільки позбавляють самостійного заїзду на присадибну земельну ділянку.

Неправильне визначення ширини присадибної земельної ділянки по лінії А-Б та лінії А-Г тягне за собою, з урахуванням збереження площі ділянки у 0,15 га, також і неправильність визначення межі по лінії Г-В, яка відділяє присадибну ділянку від ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Зазначена обставина, на думку суду, свідчить про невідповідність обох державних актів на земельні ділянки нормативним вимогам, порушення законних прав та інтересів ОСОБА_2, як правонаступника ОСОБА_2, та необхідність визнання цих актів недійсними.

Положеннями статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Вказані положення закону вимагають також скасування рішення про державну реєстрацію вказаних державних актів.

Варіант № 1 порядку користування земельною ділянкою не містить зазначених недоліків, розроблений з урахуванням фактичного розташування на виділених сторонам земельних ділянках належних їм будівель, а також враховує порядок користування земельною ділянкою, що склався між сторонами і документально відображений станом на 15.09.1974 року у генеральному плані (схемі) садибної ділянки АДРЕСА_2 ОСОБА_4 та відповідному йому викопіюванні з плану будівельного кварталу за яким протяжність ділянки ОСОБА_4 зі сторони вулиці Пушкіна складає 22,50 м (том 1 а.с. 20, 88, том 3 а.с. 152).

Судом відхиляються заперечення ОСОБА_2, як правонаступника ОСОБА_5, щодо невідповідності першого варіанта порядку користування земельними ділянками з мотивів того, що належні йому будівлі будуть знаходитись на сусідній земельній ділянці і площа його земельної ділянки буде становити 0,34275 га хоча йому виділена площею 0,36 га.

Рішенням виконкому Цебриківської селищної ради № 25 від 06.05.1997 року ОСОБА_5 передано безоплатно у приватну власність з видачею державного акта земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,36 га (том 1 а.с. 16).

Чинним на той час Земельним кодексом України від 13 березня 1992 року було передбачено передачу у власність громадянам за рішенням селищної ради земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в межах населених пунктів у розмірі не більше 0,6 гектара (стаття 56), а для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розмір якої повинен бути не більше у селищах міського типу - 0,15 га (стаття 67). У статті 22 цього Кодексу було вказано, що зазначене право власності або користування виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Проте рішень про надання ОСОБА_5 присадибної ділянки, на якій розташовані житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, щодо яких ним був заявлений позов про визнання права власності - не приймалось і межі такої земельної ділянки на місцевості не встановлювались.

Керуючись статтями 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР, статтями 376, 1223, 1233, 1268, 1269 Цивільного кодексу України, статтями 152, 158 Земельного кодексу України, статтями 208, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 934868, виданий 20 жовтня 2009 року Цебриківською селищною радою Великомихайлівського району Одеської області, за яким ОСОБА_4 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,15 га по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 5121655500:02:001:0328;

скасувати рішення Великомихайлівського районного відділу земельних ресурсів про державну реєстрацію вказаного акта 20 жовтня 2009 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010951900098.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 934869, виданий 20 жовтня 2009 року Цебриківською селищною радою Великомихайлівського району Одеської області, за яким ОСОБА_4 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1693 га по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 5121655500:02:001:0329;

скасувати рішення Великомихайлівського районного відділу земельних ресурсів про державну реєстрацію вказаного акта 20 жовтня 2009 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010951900099.

Встановити порядок користування земельними ділянками, на яких розташовані житлові будинки НОМЕР_1 і НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, за яким роздільна межа землекористування проходить з відступом 22,5 м від межі суміжної із земельною ділянкою домоволодіння НОМЕР_3 по АДРЕСА_2, а вхід на земельні ділянки обох землекористувачів зберігається існуючий зі сторони вулиці Пушкінської через ворота в огорожі фасадної межі.

Межа, що відокремлює ділянки особистого користування проходить згідно додатку № 1 до висновку № 2587/24 судової будівельно-технічної експертизи від 21.01.2014 року «Перший варіант порядку користування земельною ділянкою при домоволодіннях НОМЕР_1 і НОМЕР_2 АДРЕСА_1», який є невід'ємною частиною цього рішення, наступним чином:

- від фасадної межі земельної ділянки з точки розташованої з відступом 19,50 м від правої бокової межі по прямій лінії довжиною 57,72 м по направленню до задньої межі до перетину із зовнішньою стороною стіни будівлі літ. «О»;

- поворот праворуч по зовнішній стороні зовнішньої стіни будівлі літ. «О» на всю довжину;

- поворот ліворуч по зовнішній стороні зовнішньої стіни будівлі літ. «О» на всю довжину;

- далі по прямій лінії продовження до перетину із задньою межею земельної ділянки до точки розташованої з відступом 20,68 м від правої бокової межі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати державного мита 640 грн. 70 коп. та на ІТЗ розгляду справи 30 грн., витрати на проведення експертизи 4406,40 грн. і правову допомогу 600 грн..

В задоволені інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 загальною площею 153,40 кв.м і житловою площею 104,0 кв.м, який складається з коридорів 1-1 площею 10,5 кв.м і 1-2 площею 10,9 кв.м, кімнат 1-3 площею 15,7 кв.м і 1-4 площею 22,3 кв.м, ванної 1-5 площею 5,7 кв.м, прихожої 2-1 площею 19,8 кв.м, коридора 2-2 площею 5,8 кв.м, ванної 2-3 площею 4,9 кв.м, котельні 2-4 площею 2,7 кв.м, кімнат 2-5 площею 9,6 кв.м, 6 площею 17,1 кв.м, 7 площею 21,5 кв.м, 8 площею 6,9 кв.м; та на господарчі споруди - сіни «а», прибудови «а1» і «Б», літню кухню «Ж», гараж «К», сараї «М» і «Н», вбиральню «О», огорожі №№ 1 і 3, ворота № 2.

В задоволені інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Великомихайлівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.Д.Пономаренко