Справа № 22ц - 112/09 Головуючий у 1 інстанції - Труш В.О.
Категорія : 20 Доповідач - Антонюк К.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2009 року січня 26 місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого Лончука В.Г.
суддів Антонюк К.І., Киці С.І.
при секретарі Масляній С.В.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на нерухоме майно, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання договору таким, що не укладався, за апеляційними скаргами відповідача ОСОБА_3, позивача ОСОБА_1 на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 20 листопада 2008 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
В липні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1. Вимоги обгрунтовані тим, що між її чоловіком ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_3 в грудні 2005 року укладена усна угода щодо купівлі-продажу квартири, сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, відбулося його виконання, чоловік оплатив вартість квартири, відповідач передав ОСОБА_6 ключі від квартири.
В вересні 2008 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання таким, що не укладався між ними договір купівлі-продажу квартири. В позові заперечує факт укладення договору купівлі-продажу, зазначає, що предметом домовленості між ними є надання ОСОБА_6 йому позики, а він надав для проживання житловий будинок по АДРЕСА_1 сім'ї позивачки.
Рішенням Любешівського районного суду від 20 листопада 2008 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, визнання права власності на зазначену квартиру відмовлено. Відмовлено в позові ОСОБА_3 про визнання таким, що не укладався договір купівлі-продажу квартири.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в його позові про визнання договору таким, що не укладався змінити, ухвалити рішення про задоволення позову в зв'язку з порушенням судом норм матеріального права.
Колегія суддів заслухавши пояснення сторін, їх представників, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції приходить до висновку про відхилення апеляційних скарг з наступних підстав.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивачки про домовленість між сторонами щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу квартири та виконання цього договору жодними письмовими доказами не підтверджено, тому відсутні законні підстави, передбачені ч.2 ст.220 ЦК України для визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним.
Висновок суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального права.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 9-12).
ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 (а.с. 7). Рішенням суду від 16.09.2008 року ОСОБА_6 визнано безвісно відсутнім (а.с. 126).
Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, згідно зі ст.220 ч.1 ЦК України.
Нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним у випадках, встановлених цим Кодексом, передбачено ч.2 ст.215 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України визнання судом нотаріально не посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна, квартири можливе лише за наявності слідуючих підстав: якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
Згідно з ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги, що судом безпідставно не взяті до уваги показання свідків та відмовний матеріал не заслуговують на увагу.
В відмовному матеріалі №324 по заяві громадянки ОСОБА_1 щодо шахрайських дій ОСОБА_3 відсутні письмові докази домовленості між сторонами щодо істотних умов укладення договору купівлі-продажу квартири.
Показання свідків в судовому засіданні та їх пояснення, які містяться в відмовному матеріалі, не можуть підтверджувати наявність такої домовленості відповідно до вимог ч.2 ст.220 ЦК України.
В зв'язку з відсутністю підстав для визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним, судом правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Рішенням суду в позові ОСОБА_3 відмовлено з підстав звернення до суду за захистом прав і інтересів у спосіб, який не передбачений законом.
Судом першої інстанції встановлено, що договір не може бути визнаним таким, що укладався, в позові ОСОБА_1 про визнання його дійсним відмовлено, тобто спір між сторонами вирішено.
Відповідно до ст.640 ч.3 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Зі змісту цієї статті вбачається, що відповідно до закону нотаріально не посвідчений договір не є укладеним, тому встановлення цього факту рішенням суду є зайвим.
Спосіб захисту цивільних прав як визнання угоди не укладеною не передбачений статтею 16 ЦК України та іншими нормами цивільного законодавства.
Посилання апелянта щодо відмови судом в судовому захисті порушених його прав є необгрунтованими.
При подачі позову до суду, в апеляційній скарзі ОСОБА_3 не зазначив, які конкретно права, свободи чи охоронювані законом інтереси самого заявника порушені.
З матеріалів справи також не вбачається будь-яких порушень цивільних прав ОСОБА_3
Частиною 1 статті 3 ЦПК України передбачено, що правом на звернення до суду має кожна особа, але за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Вимоги ОСОБА_3 про визнання угоди не укладеною відповідно до норм цивільного законодавства та встановлених в судовому засіданні обставин не можуть бути задоволені.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги відповідача ОСОБА_3, позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Любешівського районного суду Волинської області від 20 листопада 2008 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її набрання законної сили. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді
Друк.бсф.