Справа № 22ц - 51/09                                      Головуючий у 1 інстанції - Іщук Л.П.

Категорія :   22                                                Доповідач - Антонюк К.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    2009 року  січня 15                                                                                   місто Луцьк                 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого Лончука В.Г.

суддів Антонюк К.І., Киці С.І.

при секретарі Масляній С.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2

ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника відповідачів ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору довічного утримання та виселення за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького  міськрайонного суду Волинської області від 6 листопада 2008 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання частково недійсним договору довічного утримання, який був укладений між ними 15 липня 2007 року під впливом помилки.

В судовому засіданні позивачка змінила позовні вимоги, просила визнати договір довічного утримання від 16 липня 2004 року недійсним з підстав його укладення під впливом обману та виселити відповідача з будинку АДРЕСА_1 (а.с.71).

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 6.11.2008 року в позові ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору довічного утримання та виселення відмовлено з підстав ненадання позивачкою доказів укладення договору під впливом обману.

Не погоджуючись з рішенням суду позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення. В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції дана неправильна оцінка доказам, дослідженим в судовому засіданні. Пояснення приватного нотаріуса ОСОБА_8, показання свідка ОСОБА_9, висновок експерта, підтверджують обманні дії відповідача, який скористався її фізичними вадами, похилим віком, оформив договір довічного утримання, та її пояснення, що її волевиявлення на укладання договору не було вільним, не роз'яснено їй природу правочину, права та обов'язки сторін.

Колегія суддів заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_5 16.07.2004 року укладено договір довічного утримання, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_8 і зареєстрованого за №3765 (а.с.7-8).

Згідно договору ОСОБА_7 передала у власність ОСОБА_6 житловий будинок з надвірними спорудами і земельну ділянку для обслуговування жилого будинку площею 0,17 га в АДРЕСА_1, а ОСОБА_6 зобов'язувався забезпечувати ОСОБА_1 утриманням довічно, забезпечувати її харчуванням, одягом, медикаментами, доглядати її, надавати необхідну медичну допомогу з правом довічного проживання в житловому будинку та користування земельною ділянкою. В договорі зазначено, що договір укладено відповідно до волевиявлення сторін, відповідає їх дійсним намірам, зміст та суть його сторонам зрозуміла, після прочитання тексту договору нотаріусом вголос, відчужувач та набувач добровільно, без примусу і насильства його підписали.

Суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано доказів укладення договору під впливом обману.

Посилання апелянтів  на підтвердження факту обману зі сторони відповідача -   показання свідка ОСОБА_9, пояснення третьої особи ОСОБА_8, висновок експерта є безпідставні, оскільки зазначені докази не підтверджують обставин, які б свідчили вчинення правочину під впливом обману.

З висновку експерта (а.с.81-82), показань свідка ОСОБА_9, пояснень лікаря-спеціаліста ОСОБА_10 вбачається, що у позивачки є хронічні захворювання вух, очей, які впливають на зниження зору та слуху. При обстеженні 5.11.2007 року ОСОБА_1 у спеціалістів позивачка чула  розмовну мову на відстані 2,5 метра.

Третя особа ОСОБА_8 пояснила, що волевиявлення ОСОБА_7 на укладення договору довічного утримання було вільним, особисто позивачка  висловила своє бажання відчужити будинковолодіння ОСОБА_6, пояснивши, що він здійснює догляд та піклування.

Позивачці було роз'яснено та прочитано зміст цієї угоди. ОСОБА_1 розуміла предмет договору і підписала угоду.

Ст.215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах,  встановлений законом такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

ОСОБА_1 просить визнати правочин недійсним з підстав, передбачених ст.230 ЦК України, вчинений під впливом обману.

Під обманом відповідно до ст.230 ЦК України слід розуміти навмисне введення іншої сторони в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Висновок суду про недоведеність факту обману зі сторони відповідача відповідає обставинам справи та дослідженим в судовому засіданні доказам.

Ст.60 ЦПК України покладає обов'язок на сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги про неможливість захисту її прав від неправомірних дій відповідача внаслідок відмови суду в позові про розірвання договору довічного утримання не заслуговують на увагу, оскільки ухвалою апеляційного суду від 13 грудня 2007 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_6, відповідно до заяви позивачки, залишено без розгляду.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 6 листопада 2008 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді