Єдиний унікальний номер: 448/1007/14-ц

Провадження № 2/448/318/14

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

03.10.2014 року Мостиський районний суд Львівської області в особі:

головуючого - судді Джали С.Ю.

з участю секретаря - Власюк М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, треті особи - Мостиський РВ ГУ ДМС України у Львівській області, Служба у справах дітей Мостиської районної державної адміністрації, Дидятицька сільська рада Мостиського району Львівської області, ОСОБА_7, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - Судововишнянська міська рада Мостиського району Львівської області про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення,

В С Т А Н О В И В:

18.07.2014р. представник позивача ОСОБА_8 звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що відповідно до ордера №350 від 19.11.1993 року, виданого на підставі рішення виконкому Мостиської міської ради народних депутатів м.Мостиська від 19.11.1993 року № 252, позивач ОСОБА_1 є наймачем двохкімнатної квартири АДРЕСА_1. Вказана квартира належить до житла державного житлового фонду, у приватну власність у порядку безоплатної приватизації державного житлового фонду не передана.

Стверджує, що окрім позивача ОСОБА_1, наймачами на момент вселення були шестеро осіб: ОСОБА_9 - дружина, ОСОБА_10 - син, ОСОБА_11 та ОСОБА_2 - дочки і ОСОБА_3 - онук.

Вказує, що згідно довідки №104 від 19.05.2014р., виданої КП «Моє місто» на даний час у вказаній квартирі зареєстровані члени сім'ї в кількості дев'ятеро осіб: ОСОБА_9 - дружина, ОСОБА_10 - син, ОСОБА_8 і ОСОБА_2 - дочки, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - внуки.

Зазначає, що відповідачка ОСОБА_2 разом із дітьми ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 понад 20 років постійно не проживають у квартирі, не сплачують комунальні платежі, не проводять поточні ремонти, не отримують кореспонденцію, особистих речей у квартирі не мають і взагалі утриманням квартири не цікавляться.

Покликається на те, що вказані особи проживають в с.Вовчищовичі Мостиського району. Факт відсутності відповідачів за місцем реєстрації підтверджується актами обстеження матеріально-побутових умов від 12.03.2014р. та від 14.04.2014р.

Вказує, що вищенаведені обставини також підтверджуються угодами від 01.03.2012р., укладеними між позивачем та КП «Моє місто» про надання послуг водовідведення та прийняття/вивезення побутового сміття. Зокрема, в угоді від 01.03.2012р. про надання послуг водовідведення, окрім замовника (позивача ОСОБА_1.), вказані і інші особи, які з ним користуються такими послугами - ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_12, проте відповідачів серед таких немає. Окрім цього, відповідно до довідки КП «Моє місто» за №104а від 19.05.2014р. за комунальні послуги оплачує основний наймач, власник особових рахунків, - ОСОБА_1

З огляду на наведене просить суд визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, Мостиського району Львівської області.

Вимоги первісного позову підтримано в судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 та його представниками ОСОБА_8, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які у свою чергу заперечили зустрічний позов і просять відмовити у такому у зв'язку з спливом позовної давності.

ОСОБА_2, як відповідач за зустрічними позовом та як законний представник своїх дітей, зокрема дитини-інваліда ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_6, і представник відповідачів ОСОБА_15 первісний позов визнали частково, не заперечивши проти визнання такими, що втратили право на користування жилим приміщенням відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки останні не проживали у спірній квартирі і на проживання у вказаному житлі не претендують. В решті позовних вимог заперечили, покликаючись на те, що позивач вигнав їх з квартири та чинить перешкоди у користуванні квартирою, помінявши замок на вхідних дверях. З огляду на наведене підтримали зустрічний позов про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення, в якому просять: вселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1, Мостиського району Львівської області; зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користуванні вказаною квартирою та зобов'язати ОСОБА_1 надати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дублікат ключів від вхідних дверей квартири.

Третя особа - ОСОБА_7, чоловік відповідачки ОСОБА_2, проти первісного позову заперечив та підтримав зустрічний позов з підстав, наведених відповідачкою ОСОБА_2 та представником відповідачів ОСОБА_15

Третя особа - ОСОБА_10 в судовому засіданні первісний позов підтримав, а проти зустрічного позову заперечив з підстав, наведених у первісному позові.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Мостиської районної державної адміністрації Онохова О.В. проти первісного позову заперечила та підтримала зустрічний позов, зокрема діючи в інтересах дитини-інваліда ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_6, та покликаючись на те, що у будинку сім'ї відповідачів в с.Вовчищовичі відсутні належні умови для проживання сім'ї.

Представник третьої особи - Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області Лис М.В. в судовому засіданні підтримала зустрічний позов, покликаючись на те, що з слів відповідачки ОСОБА_2 їй відомо, що останній чиняться перешкоди у користуванні квартирою.

Представник третьої особи - Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області Цюпак І.М. поклав вирішення спору на розсуд суду.

Представник третьої особи - Мостиського РВ ГУ ДМС України у Львівській області в судове засідання не з'явився, а подав заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності, проти первісного позову не заперечив.

Заслухавши пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, показання свідків, дослідивши подані сторонами докази, суд приходить до висновку, що первісний позов слід задовольнити частково, а зустрічний позов задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно ордеру №350 від 19.11.1993 року позивач ОСОБА_1 є наймачем двохкімнатної квартири АДРЕСА_2. Вказана квартира у приватну власність не передана. Окрім позивача ОСОБА_1, наймачами на момент вселення були шестеро осіб: ОСОБА_9 - дружина, ОСОБА_10 - син, ОСОБА_11 та ОСОБА_2 - дочки і ОСОБА_3 - онук.

Згідно довідки №104 від 19.05.2014р., виданої КП «Моє місто» та будинкової книги на даний час у вказаній квартирі зареєстровані члени сім'ї в кількості дев'ятеро осіб: ОСОБА_9 - дружина, ОСОБА_10 - син, ОСОБА_8 і ОСОБА_2 - дочки, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - онуки.

Відповідачка ОСОБА_2 разом із дітьми ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 понад 20 років постійно не проживають у квартирі, а приблизно з 2006р. проживають разом з чоловіком та батьком ОСОБА_7 в с.Вовчищовичі Мостиського району.

Дійсно відповідно до ч.2 ст.107 ЖК УРСР у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Однак судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_3 та чоловіком ОСОБА_7 не добровільно, а вимушено у 1993 році залишили квартиру та їм з боку позивача ОСОБА_1 чиняться перешкоди у користуванні квартирою, у зв'язку з чим відповідачі тривалий час проживали у різних місцях, в тому числі тимчасово наймаючи житло у приватних осіб.

Вказані обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20, які підтвердили факти неприязного ставлення позивача ОСОБА_1 до відповідачки ОСОБА_2, її малолітнього сина-інваліда ОСОБА_3 та чоловіка ОСОБА_7, факт вигнання позивачем вказаних осіб з квартири та створення позивачем перешкод у користуванні квартирою, в тому числі шляхом заміни замка у вхідних дверях та факт пошуку у зв'язку з цим відповідачами житла і проживання тривалий час на умовах тимчасового найму у приватних осіб.

Що стосується переїзду відповідачів на проживання у с.Вовчищовичі, то суд вважає, що такий переїзд не можна вважати вибуттям «на постійне проживання до іншого населеного пункту» в розумінні ч.2 ст.107 ЖК УРСР з огляду на такі обставини.

По-перше, відповідачі не добровільно, а вимушено залишили квартиру і їм чиняться перешкоди у користуванні квартирою.

По-друге, житло, у яке вони переїхали, не можна вважати місцем «постійного проживання», як це випливає з вимог ч.2 ст.107 ЖК УРСР. Так, з пояснень відповідачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_15, третьої особи ОСОБА_7, представника третьої особи Цюпака І.М., представника третьої особи Онохової О.В. та поданих останньою актів обстеження житла, вбачається, що право власності на будинок в с.Вовчищовичі взагалі відсутнє, тобто з юридичної точки зору власник відсутній; між ОСОБА_4 та якимось нібито спадкоємцем померлого фактичного власника будинку укладено усну угоду щодо купівлі-продажу будинку та сплачено частину коштів; у будинку відсутні належні умови для проживання сім'ї.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачі проживають у вказаному будинку без будь-яких законних на те підстав (відсутній власник, договір купівлі-продажу, договір найму житла), та відповідно існує обґрунтований ризик втрати відповідачами права на проживання у вказаному будинку.

З огляду на наведене відповідачів не слід вважати такими, що добровільно вибули на постійне проживання до іншого населеного пункту, а вони є такими, які вимушено проживають у іншому місці у зв'язку з перешкодами для проживання у місці основного проживання та реєстрації.

Показання третьої особи ОСОБА_10, допитаного в якості свідка, і свідка ОСОБА_21 та подані позивачем ОСОБА_1 письмові докази (акти обстеження квартири, довідки, договори на обслуговування квартири і т.і.) про тривалу відсутність відповідачів за місцем реєстрації висновків суду про поважність причини такої відсутності не спростовують.

Суд вважає, що відсутні підстави для відмови у зустрічному позові у зв'язку з спливом позовної давності, оскільки правовідносини щодо наявності для відповідачів перешкод у користуванні квартирою не припинялися і тривають по даний час.

Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 270 ЦК України передбачає види особистих немайнових прав, зокрема право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування; передбачає, що цим ЦК України та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи і що перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним. Стаття 1 ЖК Української РСР передбачає, що відповідно до Конституції СРСР і Конституції Української РСР

громадяни Української РСР мають право на житло.

У ст.310 ЦК України Глави 22 ЦК України «Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи» передбачено право фізичної на місце проживання. Так вказана стаття передбачає, що фізична особа має право на місце проживання та право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Суд приходить до висновку, що діями позивача ОСОБА_1 було порушено особисте немайнове право відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на надане їм у законному порядку місце проживання та право на вільний вибір місця проживання і його зміну, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність на їхні позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні житлом і вселення не поширюється.

Враховуючи наведене, у зв'язку із встановленим фактом створення позивачем ОСОБА_1 перешкод відповідачці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у користуванні житлом, є всі підстави для задоволення зустрічного позову, тобто вселення останніх у квартиру, зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користуванні вказаною квартирою та зобов'язання ОСОБА_1 надати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дублікат ключів від вхідних дверей квартири.

З огляду на часткове визнання відповідачами первісного позову про визнання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, Мостиського району Львівської області та з врахуванням, що останні є повнолітніми і у квартирі ніколи не проживали та на користування такою не претендують, суд вважає можливим задовольнити первісний позов у цій частині.

Також є всі підстави у відповідності до ст.88 ЦПК України для розподілу між сторонами судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, треті особи - Мостиський РВ ГУ ДМС України у Львівській області, Служба у справах дітей Мостиської районної державної адміністрації, Дидятицька сільська рада Мостиського району Львівської області, ОСОБА_7, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, - квартирою АДРЕСА_1, Мостиського району Львівської області.

Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - Судововишнянська міська рада Мостиського району Львівської області, про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення - задовольнити.

Вселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в квартиру АДРЕСА_1, Мостиського району Львівської області

Зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користуванні квартирою АДРЕСА_1, Мостиського району Львівської області.

Зобов'язати ОСОБА_1 надати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дублікат ключів від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 Мостиського району Львівської області.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. понесених судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 97 (дев'яносто сім) грн. 44 коп. понесених судових витрат.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя (підпис) С.Ю. Джала

З оригіналом згідно:

Суддя С.Ю. Джала

Рішення набрало законної сили «___» ______________ 20___ р.

Суддя С.Ю. Джала