Справа № 22-1425/2008р. Головуючий в 1 інстанції Лаврушин О.М.
Категорія 33 Доповідач Стельмах Н.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С, суддів Звягінцевої О.М. , Молчанова С. І., при секретарі Шилковій Ю.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Головного управління державного казначейства України в Донецькій області, прокуратури Донецької області про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду і
встановив:
в апеляційній скарзі ОСОБА_1. оспорює обгрунтованість судового рішення в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди і ставить питання про його зміну та стягнення на його користь у відшкодування моральної шкоди 50000 грн., оскільки вважає, що судом не в повній мірі враховано вимоги закону та характер і обсяг спричиненої йому моральної шкоди.
Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області в апеляційній скарзі просить скасувати судове рішення, оскільки оспорює його законність в частині зобов'язання видати визначені судом суми позивачеві і зазначає, що вказані суми за рішенням суду підлягають списанню з відповідного рахунку у казначействі, яке списує у безспірному порядку вказані кошти за вимогою органів державної виконавчої служби, а не видає їх стороні по цивільній справі.
Прокуратура Донецької області в апеляційній скарзі також оспорює законність і обгрунтованість судового рішення, просить його скасувати і направити справу на новий розгляд, оскільки рішенням судом вирішено питання щодо прав та обов'язків Добропільського міського центру зайнятості, який не притягнуто до участі в розгляді справи.
Крім того, суд визначаючи розмір заробітку, що підлягає відшкодуванню за рахунок держави, не з'ясував час ліквідації підприємства, на якому працював позивач і не перевірив, чи дійсно його ліквідовано.
В засіданні апеляційного судуОСОБА_1. та його представник ОСОБА_2. підтримали дводи скарги позивача і просили про зміну судового рішення в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди; представник Управління Держказначейства ОСОБА_4. та представник прокуратури Донецької області
ОСОБА_3. підтримали доводи скарг вказаних установ і просили про скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
30 жовтня 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, який уточнив в позовній заяві від 5.12.2007 р. (а.с. 22-27) та в заяві від 13.12.2007 р. (а.с. 59), і зазначав, що його було незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності внаслідок порушення 31 жовтня 2001 року Добропільським міжрайонним прокурором щодо нього кримінальної справи за ознаками ч.2 ст. 165 КК України.
Ухвалою Верховного Суду України від 28.04.2005 р. скасовано ухвалені щодо нього вирок суду від 24 листопада 2003 року і ухвалу апеляційного суду від З лютого 2004 року, якою вирок суду залишено без зміни, а кримінальну справу направлено для проведення додаткового розслідування.
Постановою суду від 4 травня 2007 року за його скаргою було скасовано постанову прокурора від 31.10.2001 року і відмовлено в порушені щодо нього кримінальної справи.
Вказана
постанова не була оскарженою і набрала законної сили.
За визначений час, що сплинув з часу притягнення його до кримінальної відповідальності, він втратив роботу, не мав заробітку і йому спричинено моральну шкоду.
Тому він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з держави на його користь 36457, 65 грн. втраченого заробітку, 50000 грн. у відшкодування моральної шкоди, визнати недійсними записи в його трудовій книжці від 12.07.2004 р. та за №№ 16-20, 22 і зобов'язати Донецькій обласний архів зробити запис про його звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, а Добропільський центр зайнятості - взяти його на облік, як звільненого у зв'язку з ліквідацією підприємства.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 грудня 2007 року позов задоволено частково, стягнуто на користь позивача з державного бюджету України 36457, 65 грн. втраченого заробітку, 16611 грн. у відшкодування моральної шкоди з покладенням на Головне управління Державного казначейства в Донецькій області обов'язку видати вказані кошти ОСОБА_1.; визнано недійсними записи в трудовій книжці позивача від 12 липня 2004 р. та за №№ 16-20, 22; зобов'язано архів Донецької області зробити в трудовій книжці позивача запис про його звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України, а Добропільський міський центр зайнятості - взяти ОСОБА_1 на облік, як звільненого за ліквідацією підприємства.
Апеляційний суд вважає, що скарги прокурора та управління Держказначейства підлягають задоволенню, а скарга ОСОБА_1. підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
При розгляді цієї справи судом першої інстанції вирішено питання щодо прав та обов'язків Держказначейства України, оскільки позов пред'явлено до держави і питання щодо списання коштів з відповідного рахунку за вимогою державного виконавця повинно вирішувати саме вказане казначейство, а також архіву Донецької області та Добропільського міського центру зайнятості, які не притягнуто до участі в розгляді справи.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції на інші доводи сторін, що заявлено при розгляді справи, але не перевірено судом і тому знову викладено в апеляційних скаргах.
Зокрема, судом не встановлено час ліквідації підприємства, на якому працював позивач, не визначено дату його звільнення за ліквідацією підприємства, у той же час покладено обов'язок на архів Донецької області щодо внесення до трудової книжки запису про звільнення ОСОБА_1за ліквідацією підприємства; не мотивовано розрахунок втраченого заробітку за невизначенням строку, в який його було втрачено; не мотивовано в рішенні визнання недійсними записів в трудовій книжці позивача за №№16-20, 22; не обгрунтовано з посиланням на норми закону покладення на управління Держказначейства обов'язку видати визначені судовим рішенням кошти безпосередньо ОСОБА_1.
Вказані питання складають частину предмету спору і суд першої інстанції зобов'язаний їх розв'язати, оскільки за нерозглядом судом усіх вимог, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Крім того, невизначеність з частини вказаних питань зробить неможливим виконання судового рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 311 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
апеляційні скарги прокуратури Донецької області та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_1, задовольнити частково, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 грудня 2007 року СКАСУВАТИ, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.