Справа № 22 -2219/07 Головуючий у 1 інстанції Шевцова Н.В.
Категорія 34 Доповідач Кривохижа В. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2007 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої: Кривохижі В.І. Суддів: Черниш Т.В.
Чорнобривець О.С при секретарі Харабарі О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Знам'янського міськрайонного суду від 3 жовтня 2007 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2007 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод та участь батька у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, стягнення матеріальної і моральної шкоди.
Зазначав, що з відповідачкою перебував в зареєстрованому шлюбі з 6.12.2000 по 26.05.2006 року, від якого 9.07.2002 року народився син ОСОБА_3. Сторони добровільно домовилися, що син буде мешкати з відповідачем, яка не чинитиме перешкод у спілкуванні та вихованні дитини. Однак з червня 2006 року по теперішній час відповідач почала чинити перешкоди в його зустрічах із сином, а саме: не дозволяла брати дитину до себе додому на вихідні дні, в зв'язку з чим він 10.04.2007 року звернувся до опікунської ради виконавчого комітету Знам'янської міської ради із заявою про встановлення порядку його участі у спілкуванні з малолітнім сином. Таке рішення №33 було прийнято опікунською радою 16.04.2007 року, яким визначено, що він має право на спілкування із сином кожного першого місяця кварталу з 20 по 30 число, влітку повний місяць червень на оздоровлення, а також під час навчання у канікулярний час за місцем проживання позивача. Проте, через деякий час відповідач стала нехтувати цим рішенням і не надавала можливості зустрічатися із сином і приймати участь у його вихованні, про що був складений акт від 20.04.2007 року. Враховуючи вищезазначену поведінку відповідача щодо чинення йому перешкод у вільному спілкуванні і вихованні сина, він і просив суд їх усунути, зобов'язавши відповідача виконувати рішення органу опіки і піклування Знам'янської міської ради від 16.04.2007 року, у разі зміни місця проживання малолітнього сина повідомляти йому адресу, стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду.
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду від 3 жовтня 2007 року позовні вимоги задоволені частково.
Суд дійшов висновку, що з урахуванням інтересів дитини, порядок спілкування позивача із сином, визначений рішенням опікунської ради, є правильним, задовольнивши повністю вимоги в цій частині та відмовивши у задоволенні позовних вимог щодо стягнення матеріальної і моральної шкоди за недоведеністю та таких, що не грунтуються на законі.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про зміну судового рішення у зв'язку з його незаконністю та неповнотою встановлених обставин, які мають суттєве значення для справи. Зазначає, зокрема, що батько повинен зустрічатися з дитиною та приймати участь у вихованні, а тому вона перепон не чинила до того часу, коли позивач почав негативно впливати на дитину та налаштовувати її проти нього. В рішенні опікунської ради та суду враховані лише інтереси батька, а не дитини, яка найближчим часом піде до школи.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, її представника, які підтримували доводи скарги, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не грунтується на законі, не спростовує висновків суду, тому не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Рішенням опікунської ради виконавчого комітету Знам'янської міської ради №33 від 16.04.2007 року "Про участь ОСОБА_2 у спілкуванні із малолітньою дитиною" позивачу надано право на спілкування із сином кожного першого місяця кварталу з 20 по 30 число, влітку повний місяць червень на оздоровлення, а під час навчання - у канікулярний час за місцем проживання позивача (а.с.10).
Згідно акту від 20.04.2007 року, складеного представником опікунської ради в присутності спеціалістів та свідків, ОСОБА_1 всупереч домовленості з позивачем та рішенню опікунської ради відмовилася віддати для спілкування неповнолітнього ОСОБА_3 його батькові, мотивуючи тим, що позивач співмешкає з іншою жінкою, спілкування з якою травмує психіку дитини.
Суд першої інстанції належним чином встановив обставин справи, дав правильну оцінку наданим доказам і відповідно до ст. ст. 141, 150-153, 157-159 СК України визначив способи участі батька у вихованні дитини з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, зокрема, позитивної характеристики на позивача, ставлення його до дитини та наявність умов для проживання, обгрунтовано зобов'язавши відповідача виконувати рішення органу опіки та піклування, усунути перешкоди щодо участі позивача у вільному спілкуванні і вихованні сина, у разі зміни місця проживання якого повідомляти позивачу адресу.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. До того ж відповідач посилається на настання події в майбутньому.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає. В іншій частині рішення суду не оскаржувалося. Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Знам'янського міськрайонного суду від 3 жовтня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.