Справа № 2-539/08

РІШЕННЯ

Іменем  України

31.01.2008   року.     м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі: головуючого - судді Гусєва О.Г. при секретарі судового засідання - Селімової О.В. за участю представника позивача - ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відповідачки - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання договору дарування, договору купівлі-продажу недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом посилаючись на те, що в 1993 році між нею та відповідачкою ОСОБА_3, яка є її дочкою, був здійснений сімейний обмін житла, внаслідок чого вона передала у власність відповідачки належну їй 4-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1, а відповідачка передала у її власність 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_2.

В 1997 році відповідачка умовила її подарувати їй квартиру АДРЕСА_2 в обмін на довічне утримання та з правом довічного її проживання в цій квартирі.

У зв'язку з тим, що вона потребувала постійного догляду та допомоги внаслідок інвалідності 1 групи, та довіряючи дочці вона погодилась з зазначеною пропозицією.

01.07.1997 року між нею та відповідачкою був укладений договір дарування спірної квартири, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5. При цьому зазначеним договором було передбачено право довічного проживання ОСОБА_4 в спірній квартирі.

В 2004 році, у зв'язку з тим, що відповідачка не надавала їй ніякої допомоги та не доглядала її, вона була змушена деякий час проживати у своїх родичів та знайомих, які такий догляд їй надавали, після чого відповідачка змінила замки в спірній квартирі, і з цього часу вона фактично позбавлена можливості проживати в ній.

З зазначених підстав вона 18.08.2004 року звернулася до суду з позовом про розірвання договору дарування від 01.07.1997 року, і за її клопотанням в якості забезпечення позову 10.09.2004 року на спірну квартиру ухвалою суду був накладений арешт.

Відповідачка, якій було відомо про наявність в суді спору відносно спірної квартири, 15.10.2004 року уклала з відповідачем ОСОБА_2, з яким вона знаходиться фактично у шлюбних відносинах, договір купівлі-продажу цієї квартири. При цьому, в зазначеному договорі її право довічного проживання в спірній квартирі взагалі не було передбачене. Зазначене стало підставою

для звернення до суду з   позовом, в якому позивачка просила розірвати договір дарування від 01.07.1997 року з мотивів його невиконання відповідачкою, а також визнати недійсним договір купівлі-продажу від 15.10.2004 року, укладений між відповідачами. В судовому засіданні представник позивачки уточнив свої вимоги та просить:

·     визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_3, укладений 01.07.1997 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Реґіною Віталіївною, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за 339.

·     визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений 15.10.2004 року між ОСОБА_3 Реґіною Віталіївною та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 829.

Свої вимоги позивачка обгрунтувала тим, що договір дарування підлягає визнанню не дійсним, оскільки він був укладений під впливом помилки. Позивачка помилялася стосовно обставин, які мають істотне значення, а саме вона вважала, що буде мати право довічного проживання в спірній квартирі і відповідачка не зможе її продати.

Договір купівлі-продажу спірної квартири підлягає визнанню не дійсним, оскільки він був укладений під впливом обману.

ОСОБА_7 при укладенні договору купівлі-продажу з ОСОБА_2, обманула його не попередив про те, що зазначена квартира знаходиться під спором у суді.

Позивачка посилаючись на ст.ст. 229, 230 ЦК України просить позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_2, в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі та пояснила, що позивачка самостійно залишила спірну квартиру та відмовилась від утримання. На момент укладення договору купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_2, з який вона дійсно знаходиться лише в дружніх відносинах, їй було відомо про наявність спору в суді щодо зазначеного договору дарування, але про наявність цього спору вона не повідомила ні ОСОБА_2, ні нотаріуса, який посвідчував договір купівлі-продажу. Також вона не повідомила їх про право довічного проживання в цій квартирі позивачки ОСОБА_4

ОСОБА_2 цього, ОСОБА_3, та ОСОБА_2, звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4

В судовому засіданні ОСОБА_3 яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_2 від зустрічних позовних вимог відмовилась у повному обсягу. Відмова від зустрічних позовних вимог прийнята судом.

Третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_6 представила суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутність.

Третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_5 вважала, що позовна заява задоволенню не підлягає, оскільки під час укладення договору вона роз'яснила сторонам наслідки їх дій.

В судовому засіданні встановлено слідуючи обставини та відповідні ним правовідносини -

ОСОБА_4, на підставі довідки ЖБК „Центральний-31" від 01.12.1994 року належала на праві власності квартира АДРЕСА_4.

В червні 1997 року між позивачкою та відповідачкою ОСОБА_3, яка є дочкою ОСОБА_4, була досягнута домовленість, відповідно до якої позивачка повинна була передати дочці у дар спірну квартиру за умови забезпечення довічного проживання ОСОБА_4 в цій квартирі.

Відповідно до зазначеної угоди, 01.07.1997 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла у дар зазначену спірну квартиру, з правом довічного проживання ОСОБА_4 в цій квартирі. Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, та зареєстрований в реєстрі за №339.

Після укладення цього договору ОСОБА_4 залишилася проживати в зазначеній квартирі.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 потребувала постійної сторонньої допомоги внаслідок важкої хвороби та отримання інвалідності першої групи, за її згодою в 2003 році в спірну квартиру тимчасово вселилася ОСОБА_8, яка позивачці надавала таку допомогу, в тому числі медичну, оскільки працювала медиком.

В 2004 році ОСОБА_3 звернулася до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про усунення перешкод у здійсненні права власності, та на підставі рішення суду від 03.06.2004 року вони були виселені зі спірної квартири.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 після виселення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишилась без необхідної сторонньої допомоги, а відповідачка ОСОБА_3 таку допомогу їй не надавала, позивачка змушена була тимчасово залишити спірну квартиру та переїхала до своєї сестри ОСОБА_10

Після залишення позивачкою спірної квартири, відповідачка змінила замки у вхідній двері цієї квартири, внаслідок чого позивачка була фактично позбавлена можливості повернутися на постійне місце проживання.

Незважаючи на наявність спору в суді та арешту спірної квартири, про що ОСОБА_3 було достовірно відомо, 15.10.2004 року між нею та відповідачем ОСОБА_2, з яким вона знаходиться фактично у шлюбних відносинах, був укладений договір купівлі-продажу спірної квартири, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, та зареєстровано в реєстрі за №829. Згідно умов зазначеного договору право довічного проживання ОСОБА_4 в спірній квартирі не передбачене. При цьому, про наявність спору в суді та арешту відносно спірної квартири при укладенні договору купівлі-продажу ОСОБА_3 не повідомила ні ОСОБА_2, ні приватного нотаріуса, що відповідачка не оспорювала в судовому засіданні.

Встановлене підтверджується:

·     договором дарування від 01.07.1997 року (а.с. 6);

·     витягом з акту огляду МСЕК про встановлення інвалідності ОСОБА_4 (а.с. 5);

·     довідкою про місце проживання ОСОБА_4 (а.с. 8);

·     довідкою про оплату комунальних платежів ОСОБА_4 (а.с. 13);

·     довідкою про сплату пайового внеску ОСОБА_4 (а.с. 15);

·     копією рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03.06.2004 року (а.с. 167-168);

·     копією договору міни (а.с. 17);

·     актом та заявами ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про заміну ОСОБА_13 замків в спірній квартирі (а.с. 9-11);

·     поясненнями свідка ОСОБА_10, яка в судовому засіданні пояснила, що позивачка є її рідною сестрою та є інвалідом першої групи. Влітку 2004 року відповідачка ОСОБА_3, яка є дочкою позивачки, на підставі рішення суду виселила в примусовому порядку зі спірної квартири ОСОБА_8, яка доглядала ОСОБА_4 та надавала їй медичну допомогу, внаслідок чого вона забрала сестру до себе, оскільки остання потребувала постійної сторонньої допомоги, а ОСОБА_3 такої допомоги матері не надавала. Повернутися до спірної квартири позивачка не змогла, оскільки ОСОБА_3 змінила замки в спірній квартирі, а передати ключі матері вона відмовилась, оскільки мала бажання продати цю квартиру.

У зв'язку з невиконанням відповідачкою ОСОБА_3 умов договору дарування від 01.07.1997 року, що виразилося у фактичному позбавленні відповідачкою можливості проживання ОСОБА_4 в спірній квартирі, позивачка звернулася 18.08.2004 року до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 про розірвання зазначеного договору, та за клопотанням позивачки ухвалою суду від 10.09.2004 року на цю квартиру було накладено арешт. Копію цього позову ОСОБА_3 отримала також 10.09.2004 року.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 тривалий час проживають разом однією сім'єю.

- поясненнями свідка ОСОБА_14 яка суду пояснила

Таким чином суд вважає, що позивачка вчиняючи правочин дарування спірної квартири, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, а саме стосовно того, що володіючи правом довічного проживання, відповідачка не зможе продати спірну квартиру до її смерті.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд вважає обґрунтованими вимоги позивачки про визнання не дійсним договору дарування 01.07.1997 року, та вважає необхідним задовольнити ці вимоги в повному обсязі, оскільки у відповідності до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо прав та обов'язків сторін.

ОСОБА_2 цього, відповідно до ст.659 ЦК України продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається.

В судовому засіданні було безперечно встановлено, що при укладенні договору купівлі-продажу спірної квартири від 15.10.2004 року, відповідачка ОСОБА_3 не повідомила покупця ОСОБА_2 та приватного нотаріуса, який посвідчував зазначений договір, про наявність на момент укладення цього договору спору в Суворовському районному суді м. Одеси з вимогами ОСОБА_4 щодо спірної квартири, а також про наявність арешту на цю квартиру. Більш того, як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу від 15.10.2004 року, при укладенні цього договору продавець ОСОБА_13 стверджувала про відсутність арешту на квартиру та судового спору щодо неї, а також про відсутність прав третіх осіб як в межах, так і за межами України.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

На підставі зазначеного суд вважає необхідним задовольнити також вимоги позивачки про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 15.10.2004 року, оскільки зазначений договір був укладений під впливом обману з боку ОСОБА_3.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 6, 10-11, 15, 88, 209, 212-215  ЦПК України, ст.ст.

229, 230, 659 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_3, укладений 01.07.1997 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Реґіною Віталіївною, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за 339.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений 15.10.2004 року між ОСОБА_3 Реґіною Віталіївною та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 829.

Судове рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області протягом 30 діб, шляхом подачі на протязі 10 діб починаючи з дня проголошення рішення, заяви щодо апеляційного оскарження рішення суду, та послідуючим наданням апеляційної скарги, протягом 20 діб після надання заяви про апеляційне оскарження.