КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: №22-а-4110/08 Головуючий у 1-й інстанції: Денишенко Т.О.,
Суддя-доповідач: Дурицька О.М.
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 грудня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Дурицької О.М., суддів Зайцева М.П та Глущенко Я.Б. при секретарі Мальцевій К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_1на постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 19 липня 07 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Староміської районної ради м.Вінниця, Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання неправомірними дій та стягнення недоплачених сум разової щорічної грошової допомоги за 2005-2007 роки,-
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Староміського районного суду м. Вінниці від 19.07.2007 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач ОСОБА_1подав апеляційну скаргу, в якій просив зазначену постанову суду скасувати і постановити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач згідно безстрокового посвідчення серії НОМЕР_1 Стиароміським районним відділом соцзахисту населення Староміської районної ради м.Вінниці, дійсного на всій території України, є учасником війни і має право на пільги, встановлені для цієї категорії громадян-ветеранів війни. Згідно Законів України «Про державний бюджет України» на 2005-2007 роки йому виплачено передбачені в законах суми щорічних разових грошових допомог до 05 травня.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги за 2005, 2006 роки, оскільки суми грошової допомоги були виплачені у відповідності з чинним законодавством.
Так, статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України від 23 грудня 2004 року «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (ст. 34) та Законом України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (ст. 30) передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зазначені Закони України в період з 5 травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу, не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законами України про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів України про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки.
Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача грошової допомоги до 5-го травня за 2007 рік не підлягають задоволенню, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам та встановлено інший розмір такої виплати, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету.
Проте, пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції неправомірно в цій частині відмовив у задоволенні позову.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- задовольнити частково.
Постанову Староміського районного суду м.Вінниці від 19 липня 2007 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій управління праці та соціального захисту населення Староміської районної ради м. Вінниці, Головного управління праці ісоціального захисту населення Вінницької міської ради щодо недоплати щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік та стягнення з управління праці та соціального захисту населення Староміської районної ради м. Вінниці, Головного управління праці ісоціального захисту населення Вінницької міської ради на користь ОСОБА_1недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни до 5-го травня за 2007 рік у сумі 1185,18 грн.
В цій частині позов задовольнити.
Стягнути з з управління праці та соціального захисту населення в Староміської районної ради м. Вінниці, Головного управління праці ісоціального захисту населення Вінницької міської ради на користь ОСОБА_1недоплачену щорічну разову грошову допомогу як учаснику війни до 5-го травня за 2007 рік у сумі 1185 (одна тисяча сто вісімдесят п'ять гривень18 копійок.
В решті постанову Староміського районного суду м.Вінниця від 19 липня 2007 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий судя: Судді: