ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.01.2007 Справа № 27/272
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів: Павловського П.П., Чус О.В.
при секретарі судового засідання Мацекос І.М.
з участю представників сторін :
позивача –Сависько В.В.
відповідача –Носова Г.О.
розглянувши апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2006р. у справі
за позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпро-петровська
до відповідача Об’єднання “Дніпрооблагропромбуд”, м. Дніпропетровськ
про витребування майна
В С Т А Н О В И В :
7.09.2006р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов Лівобе-режної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська (далі ДПІ) про ви-требування майна у об’єднання “Дніпрооблагропромбуд” (далі Об’єднання). Свої вимоги позивач мотивував тим, що ДПІ на земельній ділянці, яка розташована біля будинку №92 по вул. Новошкільній м. Дніпропетровська виявлено безхазяйне майно : незавершене бу-дівництво, площею 300м2 та залізобетонні плити в кількості 15шт. Вказана земельна ділян- ка зареєстрована за міською клінічною лікарнею №7, але медичний заклад повідомив, що не є власником майна. В той же час, про своє право власності на спірне майно ДПІ повід-омило Об’єднання. Враховуючи, що відповідач не має документів, що встановлює право власності на спірне майно, позивач просить витребувати його у відповідача та передати майно ДПІ для подальшої реалізації.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 7.11.2006р. (суддя Татар- чук В.О) в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням, ДПІ звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаю- чись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, просила рішення скасувати та задовольнити позов. При цьому апелянт за-значив, що суд безпідставно дійшов висновку про те, що ДПІ не вправі звертатися до суду із позовом про витребування майна.
У своєму відзиві відповідач зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговори- вши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав :
З матеріалів справи вбачається, що ДПІ заявлено позов про витребування безхазяйно- го майна та переданні його позивачу з метою подальшої реалізації. Відмовивши в задово-ленні позову суд першої інстанції послався на те, що до повноважень ДПІ не віднесено
____________________________________________________________________________
Під час розгляду справи оголошувалась перерва з 16.01. по23.01.2007р.
звернення до суду з позовами про витребування майна. Крім того, матеріали справи свід-чать про те, що відповідач є власником спірного майна, а тому останнє не є безхазяйним. Проте такі висновки суду не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та не відпо-відають матеріалам справи.
Згідно із п.12 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу” до функцій дер-жавної податкової інспекції в районах у містах віднесено роботу, пов’язану з виявленням, обліком, реалізацією у встановленому законом порядку безхазяйного майна. Порядком обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним (затв. Постановою КМ України від 25.08.1998 р. N1340) на місцеві податкові інспекції покладено обв’язок здійснювати контроль за повнотою та своє-часністю перерахування до державного бюджету виручки від реалізації безхазяйного май- на та покладено організаційні функції по постановці такого майна на облік та його пода- льшій реалізації. Таким чином, до компетенції податкових органів віднесено не тільки зби-рання відомостей про наявність безхазяйного майна, а й вчинення дій, необхідних для йо- го подальшої реалізації. В зв’язку з тим, що між ДПІ, яку держава вповноважила представ-ляти свої інтереси в питаннях, пов’язаних із розпорядженням безхазяйним майном, та Об’єднанням виник спір щодо права власності на спірне майно, позивач не може бути по-збавлений права для звернення до суду з відповідним позовом, оскільки зазначене обме-ження порушує конституційне право державного органу на судовий захист інтересів дер- жави.
Крім того, при вирішенні питання щодо наявності у ДПІ повноважень на звернення до суду із позовом про витребування безхазяйного майна, колегія суддів враховує, що чин- ним законодавством не врегульовано порядок дій при виявленні такого майна. Так, стат- тею 335 ЦК України передбачено право звернення до суду органу, вповноваженого управ-ляти майном відповідної територіальної громади із заявою про передання такого майна у власність громади. В той же час, вищенаведеними Законом та постановою КМ України вчинення дій по організації реалізації безхазяйного майна та забезпеченню перерахуван- ня виручки від реалізації до державного бюджету покладено виключно на податкові орга- ни. Про відсутність у державі цілісної системи правового регулювання та бухгалтерського обліку операцій з цим майном, що створює умови для корупції і зловживань зазначено і у звіті Розрахункової палати України “Про результати перевірки ефективності дій державних органів влади при здійсненні операцій з конфіскованим і безхазяйним майном” від 6.12.2005р. №29-1.
Враховуючи правову невизначеність спірного питання та з огляду на приписи ч.6 ст.4 ГПК України, яка забороняє відмову у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, су-перечності чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, колегія суддів до-ходить до висновку про необхідність розгляду позову ДПІ по суті.
Що стосується суті позовних вимог, то апеляційний суд виходить із такого.
Відповідно до ст.335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
З матеріалів справи вбачається, що спірним майном є незавершене будівництво, роз-ташоване на земельній ділянці біля будинку №92 по вул. Новошкільній м. Дніпропетровсь- ка, тобто, у відповідності до ст.181 ЦК України, предметом спору є нерухома річ.
У відповідності до ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Оскільки, згідно зі ст.182 ЦК України та Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” право власності на нерухомі речі підлягає обов’язковій реєстрації державою, підтвердженням права власності Об’єднання на спірне майно може бути виключно доку- мент, виданий бюро технічної інвентаризації у відповідності до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно. Відповідачем зазначеного до- казу, що підтверджує його право власності на спірне майно суду не надано.
Безпідставними є посилання відповідача на лист та рішення виконавчого комітету Кра-сногвардійської районної у місті Дніпропетровську раді (а.с.12,17-18) та на те, що спірне майно знаходиться на балансі Об’єднання, тому що вказані документи, у відповідності до
вищенаведених приписів чинного законодавства, не є належними доказами наявності у відповідача права власності на об’єкт нерухомості.
Помилковим є посилання відповідача на ч3 ст.331 ЦК України, якою передбачено, що до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання, тощо. З матеріалів справи вбачається, що з часу отримання відповідачем земельної ділянки для будівництва об’єкту соціально-культурної сфери, тобто з 1989р., Об’єднання ніяких дій по його будівництву не здійснювало. Крім того, відповідач не зважаючи на вимогу апеляцій- ного суду, не надав містобудівної документації, яка надає йому право здійснювати будів-ництво спірного об’єкту. Таким чином, не маючи права та можливості на здійснення будів-ництва, не оформивши передбачених ст.125 Земельного Кодексу документів, що надають право використовувати земельну ділянку, відповідач не може вважатися особою яка на законних підставах здійснює будівництво.
Дії Об’єднання, яке посилаючись на нібито призупинене будівництво, фактично утримує земельну ділянку без належного документального оформлення, порушуючи при цьому приписи ст.2 Закону України “Про плату за землю”, є зловживанням своїми правами, яке завдає суттєвої шкоди інтересам держави та територіальної громади Дніпропетровська, що у відповідності до ч3 ст.16 ЦК України є підставою для відмови у захисті цивільних прав та інтересів відповідача у спірних правовідносинах.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду повинно бути скасовано на підставі п.4 ч1 ст.104 ГПК України через неправильне застосування судом норм матеріа-льного та процесуального права, а позов –підлягає задоволенню.
У відповідності до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпро-петровська задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 7.11.2006р. скасувати.
Зобов’язати Об’єднання “Дніпрооблагропромбуд” (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шев-ченко,37, ідентифікаційний код 03088335) передати Лівобережній міжрайонній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська (49026, м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газети “Прав- да”) безхазяйне майно : незавершене будівництво та будівельні матеріали (залізобетоні плити у кількості п’ятнадцять шт.), розташовані на земельній ділянці за адресою : м. Дніп-ропетровськ, вул. Новошкільна,92.
Стягнути з відповідача судові витрати по справі : 127,5гр. державного мита в доход держави та 118гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на ко-ристь державного підприємства “Судовий інформаційний центр”.
Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя О.В. Чус
Суддя П.П. Павловський