ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "16" січня 2007 р.  16-50              Справа № АС-13/506-06

вх. № 13457/1-13

Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.

за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.

представників сторін :

позивача - ОСОБА_1., пасп. НОМЕР_1

відповідача - Гусь А. М., дов. № 3657/9/10-008 від 22.11.06 р.

по справі за позовом  ПП ОСОБА_1., м. Люботин  

до  Харківська ОДПІ у Харківській області, м. Харків 

про скасування повідомлення-рішення 

ВСТАНОВИВ:

Позивач, приватний підприємець ОСОБА_1, просить скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ Харківської області № НОМЕР_2. про застосування фінансових санкцій в розмірі 2913,55 грн. за порушення вимог п. 2, п. 5, п. 13 ст. 3 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” як неправомірне, посилаючись на те, що податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі незаконної перевірки, з порушенням порядку її проведення.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на результати перевірки та інші обставини, викладені у відзиві на позов.

Справа розглядається в порядку КАС України.

Надані документи свідчать, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт від 03.02.05 р. перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності магазину, що розташований за адресою: м. Люботин, АДРЕСА_1, який належить позивачу.

В наданому сторонами акті перевірки вказано, що перевіряючі діяли на підставі посвідчень на перевірку НОМЕР_3 та НОМЕР_4, дійсні до 07.02.05 р. Відповідачем до матеріалів справи надані копії вищевказаних посвідчень, в яких вказано, що працівнику органу ДПС доручається провести перевірку декількох суб'єктів підприємницької діяльності (8 осіб), в т.ч. позивача.

В поясненнях від 21.12.06 р. відповідач наполягає на тому, що чинне законодавство (п. 1.4 Порядку оформлення і реалізації матеріалів перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу СПД, затвердженого наказом ДПА України №НОМЕР_5.) не обмежує кількість суб'єктів господарської діяльності, внесених в посвідчення на перевірку. Відповідачем до матеріалів даної справи текст вказаного наказу (Порядку) не наданий і наявність його не доведена.

Також представник відповідача наполягає на тому, що дана перевірка була плановою, оскільки проводилася відповідно затвердженого заступником начальника Харківської ОДПІ Харківської області плану-графіку проведення перевірок на лютий 2005 р. відділу оперативного контролю.

Суд вважає необхідним відмітити, що відповідно приписам ст. 15 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. При цьому в ст. 16 Закону встановлено, що планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з п.п. 5-9 ст. 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку. Будь-яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене з порушенням цього правила, вважається незаконним та не підлягає виконанню.

Позивачем до матеріалів справи надане свідоцтво про сплату єдиного податку у 2005 р., що також відображено в акті перевірки. Таким чином на позивачку розповсюджуються вищенаведені положення.

В ст. 16 Закону також передбачено, що планові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

На час проведення перевірки від 03.02.05 р. жодним нормативним актом не був врегульований порядок проведення планових перевірок суб'єктів підприємницької діяльності щодо порядку дотримання вимог Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а тому відповідач був зобов'язаний керуватися приписами наказу ДПА України № 356 від 25.09.97 р. „Про організацію контрольно-перевірочної роботи”, в якому передбачено, що оперативний контроль за виконанням законів України „Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” здійснюється за окремими планами, затвердженими керівниками державних податкових адміністрацій, орієнтовними на забезпечення результативності кожної перевірки.

Як свідчать надані відповідачем документи, план перевірок на лютий 2005 р. був затверджений заступником начальника Харківської ОДПІ Харківської області, а не керівником ДПА Харківської області, як передбачено вищевказаним наказом. А тому дана перевірка не може визнаватися плановою.

Також в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що ця перевірка була планована для відповідного підрозділу ОДПІ, але по її організації ця перевірка була позаплановою, а тому підприємниця про її проведення не повідомлялася.

Суд вважає необхідним відмітити, що спеціальним Законом України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (ст. 16) передбачено, що позапланова перевірка, що провадиться уповноваженими контролюючими органами стосовно осіб, визначених у частині другій цієї статті (слід розуміти - платники єдиного податку, до яких відносить позивачка), може здійснюватися виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду. Це положення існувало саме на час проведення перевірки від 03.02.05 р., але відповідачем не надано доказів наявності на час її проведення або постанови слідчого, або органу дізнання, або рішення суду, що свідчить про порушення порядку призначення та проведення позапланової перевірки.

Як вказано вище, в наданому сторонами до матеріалів справи акті перевірки вказано, що перевірка розпочата о 17-45 год. Позивач наполягає на тому, що магазин працює до 17-00 год. і це відображено на вивісці, яка розміщена на дверях магазину (між склом і не виймається), що свідчить про проведення перевірки у неробочий час. В обґрунтування даного твердження позивачем також надана копія трудового договору з гр. ОСОБА_2. (продавець), в якому записано, що час виконання робіт встановлений з 8-00 год. до 17-00 год.

Викликаний в судове засідання в якості свідка гр. ОСОБА_3., який брав участь у перевірці, пояснив, що вивіску на магазині не бачив або не помітив, але наполягає на тому, що магазин був відчинений і начебто в торговій залі знаходився покупець. Проте подробиць цієї перевірки не пам'ятає, оскільки під час придбання товару знаходився за межами магазину і не бачив як придбавався товар. Таким чином свідок не спростував твердження позивача стосовно часу роботи магазину.

В акті перевірки записано, що перевіряючими були виявлені порушення п. 2 ст. 3 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, пов'язані з тим, що при реалізації товару на загальну суму 10,5 грн. продавець не виписала та не видала розрахунковий документ на суму покупки.

Присутня в судовому засіданні підприємниця пояснила, що товар на вказану суму був проданий не перевіряючим, а невідомому чоловіку, оскільки він вимагав у продавця відпустити йому товар, не зважаючи на її відмову у зв'язку з закінченням робочого часу. Товар був виданий для запобігання подальшого конфлікту. Крім того, підприємниця вказала на те, що придбавши товар громадянин вийшов з ним з магазину і тільки після цього в магазині з'явилися перевіряючі, пред'явили посвідчення і повідомили про проведення перевірки. Але перевіряючі відмовилися від запису в журналі перевірок і самі покупки не робили.

В поясненнях в судовому засіданні свідок не зміг вказати хто саме купував товар, але припустив, що покупку здійснила ОСОБА_4. (друга перевіряючя).

Слід відмітити, що ні в акті перевірки, ні документах, що до нього прикладені, відсутні відомості про особу, яка купувала товар в магазині під час проведення перевірки. Відсутні також дані про те, яким чином перевіряючими був встановлений сам факт здійснення покупки і те, що продавець не видала покупцю квитанцію, оскільки перевіряючими товар не купувався. Ні скарги, ні заяви покупця до акту перевірки не прикладені і про їх наявність ні відповідач, ні свідок суд не повідомили.

Як встановлено судом і це не спростовано позивачем, продавець дійсно не видала покупцю розрахунковий документ, що підтверджено поясненням реалізатора ОСОБА_2., наданими нею на ім'я начальника Харківської ОДПІ Харківської області. Проте дане пояснення не може бути підставою для висновків перевіряючих, оскільки самі вони покупку не здійснювали, при продажу товару покупцю не були присутні, скарг або заяв від покупця не отримували. Таким чином висновки стосовно невидачі розрахункового документу при реалізації товару зроблені на припущенні, а тому є недоведеними.    

Також при проведенні перевірки були виявлені невідповідності суми готівки на місці проведення розрахункових операцій даними РК та КОРО на суму 494,71 грн.

В позові та поясненнях в судовому засіданні позивачка вказує на те, що після закінчення роботи магазину о 17-00 год. ці кошти були вилучені із каси і оформлена квитанція про службову видачу і зроблений запис у КОРО, але ці обставини не були прийняті до уваги перевіряючими.

Дані твердження підтверджуються наданими позивачем копіями КОРО та квитанції від 03.02.05 р.

Викликаний в якості свідка гр. ОСОБА_3. повідомив про те, що при перевірці від продавця були витребувані всі кошти, отримані за день, які нею були надані в сумі 50,0 грн. Інших подробиць перевірки свідок не пам'ятає.

Зважаючи на те, що висновки акту перевірки в цій частині не відповідають фактичним обставинам і спростовані позивачем наданими документами, а інші докази перевіряючими отримані незаконним шляхом при проведенні перевірки без належних підстав та з порушенням вимог чинного законодавства, такі висновки є незаконними.

Також суд вважає необхідним відмітити, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій за порушення вимог Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суперечить також положенням ст. 17 цього Закону, якою передбачено прийняття при наявності підстав відповідного рішення. Оскільки прийняття податкового повідомлення-рішення (податкового повідомлення) передбачено Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який не розповсюджується на правовідносини, що регулюються Законом України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, то у відповідача не було законних підстав для визначення застосованих санкцій податковими зобов'язаннями.

Зважаючи на те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі неправомірної перевірки, без врахування фактичних обставин, з порушенням вимог спеціального законодавства, воно є незаконним і позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями   7, 9, 17, 79, 86, 94, 160 - 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити. Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ Харківської області № НОМЕР_2. про застосування фінансових санкцій в розмірі 2913,55 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь ПП ОСОБА_1., м. Люботин (код НОМЕР_6) 3, 40 грн. судового збору.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанову суду першої інстанції повністю або частково.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 22.01.07 р.

Суддя                                                                                            Водолажська Н.С.