ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" січня 2007 р. 12-20 Справа № АС-13/538-06
вх. № 14061/1-13
Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.
за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.
представників сторін :
позивача - Школьна І. П., дов.
відповідача - Абашнік І. В., дов.
по справі за позовом Фрунзенська санітарно-эпідеміологічна станція, м. Х-в
до Державна інспекція з контролю за цінами у Харківській області м. Харків
про визнання нечинним рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Фрунзенська районна санітарно-епідеміологічна станція, просить визнати нечинним рішення Державної інспекції по контролю за цінами в Харківській області № 69 від 03.11.06 р. як необґрунтоване та незаконне, посилаючись на положення постанови КМУ № 1351 від 27.08.03 р. „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби”, законів України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, „Про ПДВ”, роз’яснення ДПА України від 15.09.03 р.
Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на результати перевірки та інші обставини, викладені у запереченні проти позову.
Справа розглядається в порядку КАС України.
Надані документи свідчать, що підставою для прийняття оскарженого рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є перевірка позивача працівниками Державної інспекції по контролю за цінами в Харківській області, результати якої викладені в акті № 18743 від 20.10.06 р. При проведенні даної перевірки були виявлені факти завищення тарифів за надані послуги за рахунок подвійного нарахування ПДВ в період з 01.11.05 р. по 11.05.06 р., чим були порушені вимоги постанови КМУ № 1351 від 27.08.03 р. „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби”.
Як наполягає позивач, він є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок державного бюджету. Оскільки послуги, що надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами, затвердженими вищевказаною постановою КМУ, не віднесені до операцій, які звільнені від оподаткування або не є об’єктом оподаткування ПДВ, позивач належним чином був зареєстрований платником ПДВ (свідоцтво № 29678745 від 04.08.97 р.).
Також позивач вказує на те, що при затвердженні тарифів на послуги в постанові КМУ не визначено, чи розраховані вони із застосуванням ставки ПДВ. Крім того, як наполягає позивач, відповідно приписам п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про ПДВ” база оподаткування операцій з надання послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів, за винятком ПДВ, що включається в ціну товару (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
Суд вважає необхідним відмітити, що у період, в якому були виявлені порушення, діяла нова редакція п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про ПДВ”, в якій відсутні посилання на регульовані ціни (тарифи) при визначенні бази оподаткування. Таким чином, позивач керувався нормою, яка була нечинна у період, за який проводился перевірка.
Як вбачається з наданого позивачем до матеріалів справи акту перевірки, перевіряючими було встановлено, що у період до 11.05.06 р. (дата внесення змін до постанови КМУ № 1351) позивачем на надані послуги нараховувався понад затверджених тарифів не передбачений ПДВ в розмірі 20%, який перераховувався до бюджету тоді як ПДВ, включений в тариф, залишався в доході СЕС. На підставі цього зроблений висновок про необґрунтоване отримання виручки на загальну суму 15448,89 грн.
З пояснень представника відповідача в судовому засіданні випливає, що висновки стосовно того, що при розрахунку тарифів на послуги був включений ПДВ ним зроблений на підставі пояснювальної записки до проекту постанови КМУ „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби”, в якій Державний сектор Міністерства охорони здоров’я України в розділі „Фінансово-економічне обґрунтування”.
Суд вважає необхідним відмітити, що посилання відповідача на вказану пояснювальну записку є безпідставним, оскільки вона не є нормативним документом і не може служити доказом того, що при розрахунку тарифів на послуги, які надає позивач, був включений ПДВ. Оскільки в постанові КМУ № 1351 від 27.08.03 р. відсутні дані про включення до тарифів нарахованого ПДВ, то у відповідача відсутнє право самостійно доповнювати положення цієї постанови та тлумачити його. За таких обставин відповідачем не надано неспростовних доказів того, що тарифи, застосовані позивачем при наданні послуг, включали в себе в т.ч. ПДВ.
Зважаючи на те, що як платник ПДВ позивач має керуватися положеннями спеціального податкового законодавства, зокрема законами України „Про ПДВ” та „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, то ним правомірно був включений в ціну послуг і нарахований ПДВ, оскільки ці послуги не віднесені до операцій, які не обкладаються цим податком.
Як свідчать надані документи, позивачем при розрахунку ціни наданих послуг бралися до уваги податкові роз’яснення ДПА України (п. 4.4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”), наявність і зміст яких сторонами не оспорюються.
Зважаючи на вище встановлені обставини, слід вважати дії позивача правомірними, а висновки перевіряючих такими, що зроблені при довільному тлумаченні положень чинного законодавства. Прийняте на підставі неправомірних висновків рішення відповідача є також неправомірним, а тому позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 7, 9, 17, 79, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити. Визнати нечинним рішення Державної інспекції по контролю за цінами в Харківській області № 69 від 03.11.06 р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фрунзенської санітарно-эпідеміологічної станції, м. Харків 3, 40 грн. судового збору.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 20.01.2007 р.
Суддя Водолажська Н.С.