ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" січня 2007 р. | Справа № 13/258-4746 |
15 год. 30 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стопника С.Г.
при секретарі судового засідання Касюдик О.О.
Розглянув справу
за позовом: Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод", с.Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область, 48322
до: Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції (Монастириське відділення), вул. Шевченка, 19, м. Монастириська, Тернопільська область, 48300
За участю представників сторін:
позивача: Тиліщак І.В. –доручення №5 від 15.01.2007р.
відповідача: Гладиш А.С. –довіреність №5035 від 28.12.2006р.
Суть справи:
про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002571500/0 від 17.11.2006 р.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що для виробничих потреб згідно Постанови КМУ №1729 від 27.12.2001р. „Про забезпечення споживачів природним газом” повинен використовуватись імпортований природний газ, який поставляється по зовнішньоекономічним контрактам за нульовою ставкою ПДВ. Тому нарахування у вартості газу ПДВ з боку постачальника –ТОВ „Луксор”, м. Київ, та сплата ПДВ як і використання податкового кредиту з боку позивача є безпідставним. Крім того постачальник газу не сплатив ПДВ до держбюджету по операції з продажу газу позивачу, що згідно з п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” унеможливлює відшкодування ПДВ, як хоче позивач, оскільки відсутня надмірна сплата ПДВ.
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх права і обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 в порядку ст. 130 КАС України.
Розгляд справи відкладався до 25.12.2006р. за клопотанням відповідача та оголошувалась перерва до 19.01.2007р., для надання можливості сторонам подати додаткові обґрунтування та заперечення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
- відповідачем проведено перевірку діяльності позивача на предмет достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2006р., по результатах якої складено акт №63-15/00375059 від 15.11.2006р. та прийняте податкове повідомлення-рішення №0002571500/0 від 17.11.2006р. про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2006р. в сумі 3355,02 грн.
Як видно з акту перевірки (п.3.3 стор. 32-35) відповідач зробив висновки про необхідність зменшення бюджетного відшкодування, посилаючись на те, що: постачальник природного газу –ТОВ „Луксор” ПДВ за липень (в якому поставлявся газ позивачу) до Держбюджету не сплачував, в зв’язку з виникненням від’ємного значення ПДВ відповідно і відсутня надмірність сплати цього податку, що з огляду на п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” є необхідною умовою для бюджетного відшкодування; ТОВ „Луксор” не є власником поставленого газу позивачу, а тому поставка не відбулась; кредит в липні позивач використав неправомірно, як і заявлення до відшкодування у серпні 2006р. 3355,02 грн. ПДВ неправомірне, оскільки: „... сума податку на додану вартість, віднесена до податкового кредиту не знаходить підтвердження в документах на постачання природного газу, а податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції”.
Позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи зі слідуючого:
- відповідачем не спростовано, а саме підтверджено, що позивач згідно договору №68-07/с від 21.07.2006р. отримав від ТОВ „Луксор” природний газ у липні, за що сплатив у вартості товару й 3355,02 грн. ПДВ, на що складена податкова накладна №150 від 31.07.2006р. Вказаний договір чи господарське зобов’язання у встановленому порядку під сумнів на предмет законності не ставився, до порядку заповнення та складання податкової накладної №150 від 31.07.2006р., відповідач претензій не висував.
- посилання відповідача на те, що оскільки постачальник природного газу ПДВ до бюджету не сплачував (при цьому причина вказана –виникнення від’ємного значення ПДВ (стор. 33 акта)), то з огляду на п.1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” відсутній факт надмірної сплати ПДВ та право на бюджетне відшкодування, безпідставні і свідчать про довільне трактування Закону з боку відповідача. Пункт 1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” надмірну сплату податку, як підставу бюджетного відшкодування, не прив’язує до Держбюджету, а прив’язує до випадків передбачених цим Законом.
Надмірність сплати ПДВ можливо визначити шляхом сторнування податкового зобов’язання з податковим кредитом конкретного звітного періоду і по конкретному платнику, а не загалом по всіх платниках, як хоче надумано довести відповідач (див п/п 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”);
- посилаючись на те, що поставка газу не відбулась (абз.9 стор. 34 акта), відповідач сам собі протирічить, оскільки факт поставки газу, його оплату описує в акті перевірки. Констатація відповідачем, що ТОВ „Луксор” не є власником природного газу поставленого позивачу базується на тому, що документально це не спростовано. Разом з тим органи ДПС, встановлюючи правопорушення, повинні це обґрунтувати з посиланням на первинні документи з обґрунтуванням порушених норм з огляду на вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 10.08.2005р. №327 та зареєстрованого в Мін’юсті України 25.08.2005р. за №6/31-92, а не шляхом безпідставної констатації.
- суд розцінює критично й заключення в акті перевірки відповідачем як: „... а податкова накладна не виконує законодавчо встановленої функції” (абз. 1 стор. 35 акту) - оскільки претензії до складання та заповнення податкової накладної, як до документу з доказовими та правовими функціями, не пред’являлись; „Отже ДП „Ковалівський спиртовий завод” слід виключити із заявленого бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість, перечислену в сумі оплати за зерно ТОВ „Луксор””(абз.3 стор.35 акту) - оскільки висновок не відповідає дійсним обставинам та подіям.
Таким чином, висновки відповідача, які потягнули зменшення бюджетного відшкодування для позивача зроблені на підставі припущень, довільного тлумачення норм права, необґрунтованих та безпідставних заключень та констатацій.
Враховуючи, що рішення ДПС приймаються за наслідками різних перевірок в яких і викладається з обґрунтуванням як факту правопорушення так і порушених норм, суд може не брати до уваги обґрунтування та факти, які в акті перевірки не фігурували, а викладаються в відзивах на позов. Посилання позивача в відзиві на те, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1729 „Про забезпечення споживачів природним газом”, для виробничих потреб газ поставляється імпортований за нульовою ставкою ПДВ, і про що не йшлось в акті перевірки, суд вважає за можливе все таки оцінити на предмет обґрунтувань законності дій відповідача. Так вищевказана постанова встановлює механізм споживання природного газу, однак не спростовує і не може спростовувати фактів і подій, і не вказує наслідків в разі якщо для виробничих потреб, поставлено природний газ не імпортного походження, а з українського видобування, який продається (поставляється) з ПДВ. Більше того, постачальник –ТОВ „Луксор” в листі №46/б від 15.01.2007р. направленого позивачу вказує, що природний газ оплачений з ПДВ ТОВ компанії „Укрпромресурс” власником газу є СП „Полтавська газонафтова компанія”.
Тому цими посиланнями відповідач не доводить правомірність своїх дій, оскільки не досліджувалось і не встановлено ним, що поставлений газ є імпортованим за зовнішньоекономічним контрактом з нульовою ставкою ПДВ.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення КАС України, господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції (Монастириське відділення) № 0002571500/0 від 17.11.2006 р.
3. Повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод", с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область, код 00375059 - 85 грн. державного мита.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 26 січня 2007 р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя С.Г. Стопник