ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" січня 2007 р. 10-35 Справа № АС-13/561-06
вх. № 14246/1-13
Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.
за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.
представників сторін :
позивача - Поліжака О. Є., дов.
відповідача -Чернова О. А., дов.
по справі за позовом ДП "Інтермаш", м. Х-в
до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харків
про визнання недійсним акту
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ДП "Інтермаш", просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ Комінтернівського району м. Харкова № 0000062350/0 від 08.11.06 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ на суму 42763,0 грн. як неправомірне, посилається на положення п. 1.8 ст. 1 та п. 7.7.1 та п. 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ".
Відповідач з позовними вимогами не згоден, просить у позові відмовити, оскільки вважає оскаржуване рішення правомірним, прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на матеріали перевірки, якими встановлені факти порушення підприємством Закону України „Про ПДВ”.
Справа розглядається в порядку КАС України.
З наданих суду документів вбачається, що відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка ДП „Інтермаш” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.04 р. по 31.03.06 р., про що складений акт № 757/23-504/31153384 від 02.11.06 р. В акті зазначено, що ДП „Інтермаш” є платником ПДВ, свідоцтво № 29009662 від 22.11.00 р., індивідуальний податковий номер юридичної особи – 31153820321.
За висновками вказаного акту начальником ДПІ Комінтернівського району м. Харкова було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000062350/0 від 08.11.06 р. про зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування за серпень 2006 р. у розмірі 42763,0 грн.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування став встановлений перевіркою факт порушення підприємством п. 7.7.1, п. 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ”, а також порушення п. 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України № 213 від 15.06.05р.
Відповідач наполягає на тому, що позивач при поданні декларації по ПДВ за серпень 2006 р. невірно включив до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 2480,64 грн., оскільки у попередньому податковому періоді у декларації за липень 2006 р. сума, яка включається до складу наступного податкового кредиту, вказана у розмірі 40222,0 грн., тому підлягає бюджетному відшкодуванню за серпень 2006 р. лише сума 40222,0 грн. (сплачена позивачем).
Також в обґрунтування підстав зменшення податкового кредиту за серпень 2006 р. відповідач зазначає, що у цьому періоді постачальником позивача був СПД ФО Гончар В.М., з яким був укладений договір № 03/01 від 23.01.06 р. При виконанні договору постачальником були виписані податкові накладні та позивачем оплачений поставлений товар в повній сумі, що підтверджується платіжними дорученнями (копії платіжних дорученнями №№199, 203, 200, 204, 194, 192, 188, 189,202, 193, 196, 208, 232, 234 за період з 18.07.06 р. по 23.08.06 р. надані позивачем і залучені до матеріалів справи).
Факт оплати за поставлений товар в поясненнях в судовому засіданні представник відповідача не заперечує, але пояснив, що це питання при проведені перевірки не досліджувалося.
Проте, перевіряючі в акті перевірки, а представник відповідача в судовому засіданні наполягають на тому, що при перевірці постачальників „по ланцюгу” було виявлено, що постачальником товарів на користь СПД ФО Гончар є ПП „Оренда”, яке згідно відповіді ДПІ Жовтневого району м. Харкова не знаходиться за юридичною адресою та звітності до ДПІ не надає, а тому провести зустрічну перевірку цього підприємства неможливо. На підставі цієї інформації перевіряючими зроблений висновок про неможливість підтвердити факт сплати ПДВ до бюджету, що позбавляє позивача права заявляти до відшкодування з бюджету ПДВ по операціям з СПД ФО Гончар.
Суд вважає необхідним відмітити, що відповідно положенням п. 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про ПДВ", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 7.7.1, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п. 7.7.2 ст. 7 цього ж Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 7.7.1, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
З аналізу наведених норм випливає, що законодавець право платника податку на отримання бюджетного відшкодування пов’язує лише з тим, який розмір податкового кредиту задекларований у звітному періоді і яка сума податку була сплачена цим платником у попередньому податковому періоді і жодним чином не ставить це право у залежність від суми задекларованого податкового кредиту у попередньому податковому періоді.
Таким чином висновки перевіряючих в цій частині зроблені при довільному застосуванні норм чинного законодавства, а тому є неправомірними.
Крім того, суд вважає необхідним відмітити, що чинне законодавство, зокрема Закон України „Про ПДВ”, не ставить право платника податку на податковий кредит від того, чи змогли органи ДПС провести перевірку по всьому ланцюгу постачальників до виробника. Вказаний Закон визнає тільки одну підставу для виключення з податкового кредиту відповідні суми ПДВ і цією підставою є відсутність належним чином оформленої податкової накладної. Як встановлено судом і це не спростовано відповідачем (до матеріалів справи залучені належним чином оформлені податкові накладні, надані позивачем), у позивача в наявності є податкові накладні, які включені в розрахунок податкового кредиту за серпень 2006 р.
Відповідачем не надано доказів того, що на час проведення перевірки або на теперішній час угоди (договори, правочини, господарські зобов’язання) позивача з його контрагентами визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку, оскільки у самого відповідача таке право відсутнє. За таких обставин висновки акту перевірки зроблені всупереч фактичним обставинам і з перевищенням наданих йому повноважень, атому є неправомірними.
Зважаючи на те, задекларована в податковій декларації сума податкового кредиту підтверджується належним чином оформленими податковими накладними і була оплачена в попередньому податковому періоді, у відповідача не існує законного права зменшувати суму бюджетного відшкодування.
Таким чином відповідач не виконав приписи п. 2 ст. 71 КАС і не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 4, 8, 17, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському Харкова від 08.11.06р. за №0000062350/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 42763,00 грн.
Стягнути з державного бюджету на користь Дочірнього підприємтсва „Інтермаш” 3,40 грн. судового збору.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 22.01.07р.
Суддя Водолажська Н.С.