Провадження № 2/734/443/14 Справа № 734/1425/14

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 вересня 2014 року

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді Анохіна А.М.

при секретарі Новік Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я в результаті дорожньо-транспорної пригоди, -

в с т а н о в и в:

24 грудня 2013 року позивач звернулася до суду з позовом до Моторно-транспортного страхового бюро України та ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я в результаті дорожньо-транспорної пригоди. Позивач в своєму позові, а його представник в ході судового засідання посилаються на те, що 27.01.2012 року о 18 годині 05 хвилин на нульовому кілометрі автодороги Кіпті-Глухів-Бачівськ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Вольво» F 12 д.н.з. НОМЕР_1, що рухався із полупричепом д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 який належить ОСОБА_3 та легковика «ЗАЗ-DAEWO Т13110» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5, в якому знаходилася ОСОБА_1 В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди позивачу була завдана шкода здоров'ю у зв'язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я. Що призвело до спричинення матеріальної і моральної шкоди. Позивач просить стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на її користь за причинену шкоду, завдану її життю і здоров'ю 60000 грн., з ОСОБА_3 стягнути 33383,07 грн. втрати заробітку(доходу) та додаткових витрат, 80000 грн. причиненої моральної шкоди, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, яка сталася 27.01.2012 року.

25 червня 2014 року представником позивача було подано уточнену позовну заяву, в якій він просить стягнути з Моторно(транспортного) страхового бюро України на користь позивача за причинену шкоду, пов'язану з лікуванням в розмірі 1003,14 грн. та шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності в розмірі 19314 грн., та стягнути з ОСОБА_3 додаткові витрати пов'язані із оплатою адвоката в сумі 350 грн., витрати пов'язані із наданням сторонньої допомоги у розмірі 6930 грн., отримання кредиту і процентів в розмірі 5028 грн., втрати заробітку в розмірі 29254,4 грн. та 80000 грн. причиненої моральної шкоди, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, яка сталася 27.01.2012 року.

14 липня 2014 року представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача додаткові витрати пов'язані із оплатою адвоката в сумі 350 грн., витрати пов'язані із наданням сторонньої допомоги в розмірі 6930 грн., отримання кредиту та процентів в розмірі 5028 грн., витрат на санаторне курортне лікування в розмірі 10656 грн. та 80000 грн. причиненої моральної шкоди, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, яка сталася 27.01.2012 року. Вимоги до Моторно (транспортного) страхового бюро України залишити без змін.

18 вересня 2014 року представником позивача в судовому засіданні залишено без розгляду позовні вимоги в частині стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України шкоди, пов'язаної з лікуванням в розмірі 1003,14 грн.

Представник відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України в судовому засіданні позов не визнала, та вважає його таким, що не підлягає задоволенню за рахунок їхньої організації, посилаючись на те, що на підставі заяви ОСОБА_1 Моторне (транспортне) страхове бюро України, відповідно до пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язком страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прийнято рішення про відшкодування ОСОБА_1 шкоди в розмірі 6996,91 коп., з яких 4131 грн. - тимчасова втрата працездатності та 2865,86 грн. витрати на лікування. Позивач безпідставно при визначенні шкоди пов'язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок ДТП, застосовує норми статті 26 в редакції Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 05.07.2012 року, яка набрала чинності 04.11.2012 року. Моторне (транспортне) страхове бюро України при визначені розміру шкоди застосовувало пн. 26.5 ст. 26 Закону в редакції від 08.01.2012 року. Оскільки, ДТП відбулась 27.01.2012 року, то до правовідносин, що виникли між сторонами застосовується редакція Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» що діяла на день ДТП (редакція Закону від 08.01.2012 року). У зв'язку з тим, що потерпіла не надала до Моторного(транспортного) страхового бюро України довідки про доходи, одержані нею на момент настання страхового випадку, то МТСБУ на підставі пн. 26.5 статті 26 Закону України не проводило розрахунку та відшкодування потерпілій не отриманих доходів у зв'язку із стійкою втратою позивачкою працездатності, тому вважає, що позовна вимога позивача про стягнення з МТСБУ на її користь 19314 грн. шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності не підлягає задоволенню. Представник відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України надала письмове заперечення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Відповідач ОСОБА_3 заявлені вимоги не визнав, надав суду письмове заперечення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог повністю виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено в судовому засіданні, вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 08.08.2013 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки (а.с. 40-46).

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 09.12.2013 року вирок в частині вирішення цивільних позовів потерпілих був скасований, в решті залишений без змін.

Вироком встановлено, що 27.01.2012 року, близько 18-ї години 05 хв. ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки Volvo F12 д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, по автодорозі Кіпті-Глухів-Бачевськ та наближаючись до с. Кіпті Козелецького району Чернігівської області, на нульовому кілометрі даної дороги, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, та не реагував на її зміну у зв'язку з чим проігнорував дорожній знак 5.51 «Попередній покажчик напрямків», та вимоги п.п. 8.5.1 та 1.1 додатку 2 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого на даній ділянці автодороги запроваджувався режим руху проїзду шляхопроводу, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілем «ЗАЗ-DAEWOO Т 13110» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5, який рухався у зустрічному напрямку. У результаті даної ДТП пасажири автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO Т 13110» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а ОСОБА_1 тяжки тілесні ушкодження.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовувала наявністю підстав передбачених ст.ст. 1172 та 1187 ЦК України. Неодноразово уточнюючи їх, в судовому засіданні її представник наполягав на тому, що ОСОБА_4 перебував з ОСОБА_3 у трудових стосунках.

Згідно із ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Суд не приймає до уваги протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_4 від 31.10.2012 року (а.с.173-175), згідно якого ОСОБА_4 показав, що власником автомобіля Volvo F12 д.н.з. НОМЕР_1 є ПП «Мойн» в якому він працював неофіційно, оскільки позов до ПП «Мойн» не заявлявся, а трудові стосунки за трудовим договором нічим іншим не підтверджені.

Пленумом Верховного Суду України в п. 4 Постанови від 27. 03. 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» надано роз'яснення, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З вироку Козелецького районного суду Чернігівської області по справі № 734/699/13-к від 08.08.2013 року, вбачається що оскільки власником джерела підвищеної небезпеки (автомобіля марки «Вольво» F 12 д.н.з. НОМЕР_1), є згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (а.с.169), фізична особа ОСОБА_3, а ОСОБА_4 керував вказаним автомобілем, але як встановлено в судовому засіданні у жодних трудових правовідносинах між собою не перебували, то згідно приписів ч. 1 ст. 1172 ЦК України цивільно-правову відповідальність за заподіяну позивачу шкоду відповідач ОСОБА_3 нести не може.

Стаття 1167 ч.1 ЦК України вказує що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Що стосується вимог до МТСБУ то судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів власником автомобіля «Вольво» F 12 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 на момент вчинення ДТП застрахована не була.

Відповідно до пункту 41.1. статті 41 Моторним (транспортним) страховим бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Стаття 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон, в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин, тобто редакція Закону від 08.01.2012 року) визначає, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана, зокрема: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим.

Відповідно до пункту 26.2 статті 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

На підставі заяви позивача, відповідно до пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ОСОБА_1 було сплачено страхове відшкодування в розмірі 6996,91 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 147).

Відповідно до статті 26.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим, або цей розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 26.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування в розмірі, визначеному у пункті 26.2 цієї статті.

У зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів про доходи, одержані нею на момент настання страхового випадку, то МТСБУ на підставі п. 26.5 статті 26 Закону України не проводило розрахунку та відшкодування потерпілій не отриманих доходів у зв'язку із стійкою втратою позивачкою працездатності, тому суд вважає, що позовна вимога позивача про стягнення з МТСБУ на її користь 19314 грн. шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності задоволенню не підлягає.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті.

Приймаючи до уваги положення даної норми закону та встановленими в судовому засіданні фактами, суд вважає, що моральна шкода не обґрунтована, доказів спричинення відповідачем ОСОБА_3 моральної шкоди позивачу не надано.

Позивачкою заявлена вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_3 додаткових витрат пов'язаних із оплатою адвоката у розмірі 350 грн., яка не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу, витрати сторін та їх представників, що пов`язані з явкою до суду.

Відповідно до ст. 84 ЦК України витрати на правову допомогу, це витрати сторони, що вона понесла у зв'язку із оплатою допомоги адвоката. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю сторін. На підтвердження цієї обставини суду слід надати договір про надання правової допомоги та документ, що свідчить про оплату гонорару. Це можуть бути квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ.

Відповідно до довіреності від 25.03.2013 року позивачем надано право ОСОБА_8 на представництво інтересів позивача як представника, а не як особа, що надає правову допомогу, витрати на оплату вартості яких підлягають задоволенню згідно ст. 84 ЦПК України, оскільки відсутній договір на правову допомогу на вказану суму, тому дані вимоги позивача не підлягають до задоволення і суд в цій частині вимог позивачу відмовляє.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, оцінивши докази, досліджені у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Моторно(транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я в результаті дорожньо-транспортної пригоди належить відмовити за їх недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 1167, 1172 ЦК України, ст. ст. 10, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я в результаті дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції протягом десяти днів із дня проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів із дня отримання копії цього рішення.

Суддя Козелецького районного суду

Чернігівської області Анохін А.М.