УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/3131/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1827/К/14 суддя Філатов К.Б.

Категорія - 27 (І) Суддя-доповідач - Чорнобук В.І.

УХВАЛА

Іменем України

17 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Чорнобук В.І.

суддів - Остапенко В.О., Савіної Г.О.

при секретарі - Бевзі М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 29 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

позивач ОСОБА_3;

представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5.

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про солідарне стягнення боргу за договором позики у розмірі 118311,06 грн.

28 квітня 2014 року позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт та заборонити відчуження будь-яким способом частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІКНІК» (далі - ТзОВ «ПІКНІК»), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 і становить 31 500 грн., заборонити відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Криворізького міськвиконкому Дніпропетровської області вчиняти будь-які дії щодо оформлення та відчуження будь-яким способом зазначеної частки у статутному капіталі ТзОВ «ПІКНІК».

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 29 квітня 2014 року задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити ОСОБА_3 у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, суд не врахував, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Судом не було надано оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін. Розглядаючи заяву ОСОБА_3, суд першої інстанції не врахував положення ст.151,152 ЦПК України та роз'яснення викладені у п.4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3, просить апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду - залишити без змін, як законну та обґрунтовану, постановлену з дотриманням норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити, позивача ОСОБА_3, який заперечував проти апеляційної скарги і просив її відхилити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з тієї обставини, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до роз'яснень викладених в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_2 боргу за договором позики у розмірі 118311,06 грн.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців розмір внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТзОВ «ПІКНІК», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, становить 31 500 грн. (а.с. 4-5)

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на обсяг позовних вимог і доводи позивача викладені ним у заяві про забезпечення позову, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Судом було вірно обрано вид забезпечення позову з врахуванням інтересів всіх осіб, які беруть участь у розгляді справи.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що вжиті заходи забезпечення позову перешкоджають господарській діяльності ТзОВ «ПІКНІК», оскільки накладення арешту та заборона відчуження будь-яким способом частки у статутному капіталі ОСОБА_2 не є вручанням у внутрішню господарську діяльність підприємства і жодним чином не впливають на можливість здійснення підприємницької діяльності ТзОВ «ПІКНІК» чи ОСОБА_2 як його засновника (учасника).

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом положеннь ст.151,152 ЦПК України та роз'яснень Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на нормах процесуального права з врахуванням роз'яснень Постанови Пленуму ВСУ.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,ч.3.ст.312,ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 29 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: