АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

________________________________________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ____

Справа № 22-5509/06 р.                       Голов. 1 інст.- Чумаченко Р. Д.

Доповідач - Белинчук Т. Г.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2006 року грудня місяця 18 дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим, в складі:

Головуючого, судді   Панкова М. В., Суддів   Ісаєва Г. А.,

Белинчук Т.Г.,

При секретарі           Бахтагарєєвій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сімферопольського прикордонного загону про стягнення заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку, продовольчий пайок і речове постачання, витребування документів за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника Військової частини 2161 Державної прикордонної служби України - Марченко В. С. на постанову Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 05 червня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся    до    суду    з    адміністративним    позовом    до Сімферопольського прикордонного загону про стягнення заробітної плати, компенсації за  затримку  розрахунку,   продовольчий  пайок  і  речове  постачання,   витребування ' документів.

Свої вимоги засновує нормами КЗпроП України та мотивує тим, що він проходив військову службу в Сімферопольському прикордонному загоні за контрактом з 01 серпня 1998 року. Наказом Голови Державної прикордонної служби України НОМЕР_1 його було звільнено із служби з 12 квітня 2005 року. При звільненні йому не була видана належно оформлена трудова книжка, є заборгованість по заробітній платі, виплаті матеріальної допомоги, допомоги на оздоровлення, виплати вихідної допомоги, за продовольчий пайок і речове постачання, виплаті командировочних. За затримку розрахунку при звільненні просить стягнути грошову компенсацію. Вважає, що зазначеними неправомірними діями начальника Прикордонного загону йому заподіяно глибокі моральні страждання, які він також просить відшкодувати.

Постановою Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 05 червня 2006 року постановлено: „Позов задовольнити частково. Стягнути з рахунку Сімферопольського прикордонного загону на користь ОСОБА_1 за невикористане речове майно 1229 грн. 42 коп., оплату командировочних витрат 45 грн. 16 коп., судові витрати 108 грн. 95 коп. В решті частини позову відмовити."

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та представник Військової частини 2161 Державної прикордонної служби України - Марченко В. С. просять: представник Військової частини   постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та відмовити, в решті постанову залишити без змін; ОСОБА_1 в свою чергу просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Доводи апеляційних скарг зводяться до того, що постанову суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга військової частини підлягає частковому задоволенню.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову суд першої інстанції . виходив з того, що згідно довідок відповідача останній має заборгованість перед позивачем по сплаті командировочних витрат у розмірі 45 грн 16 коп., та посилаючись на Закон України „ Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та довідку № 236 суд стягнув компенсацію за речове майно у розмірі 1229 грн. 42 коп. .

З висновком суду першої інстанції відносно компенсації за речове майно не погоджується колегія суддів, оскільки він не відповідає вимогам закону.

Заборгованість з командировочних витрат відповідач визнавав, ще до подання позову, та пропонував позивачу їх отримати, про що в матеріалах справи є письмові докази.

Відмовляючи в частині позову про стягнення грошової компенсації за продовольчий пайок, суд першої інстанції обґрунтовано посилається на те, що дія частини 2 статті 9 вищевказаного закону в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків або по їх бажанню грошової компенсації припинена Законом України від 17.02.2000 р. № 1459-Ш.

Відмовляючи в стягненні   середнього заробітку за затримку розрахунку на підставі ст.. 117 КЗпроП України суд посилається на те, що дії норм вказаного кодексу не розповсюджуються на військовослужбовців.

Крім того заборгованості при звільненні позивача не встановлено, у зв'язку з чим в цієї частині позову та в позові про стягнення моральної шкоди відмовлено.

За такими обставинами колегія суддів вважає, що відмовляючи у вказаної частині позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ці вимоги не засновані на законі. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цієї частині не спростовують висновки суду, у зв'язку з чим колегія суддів апеляційного суду АР Крим не приймає їх до уваги.

З матеріалів справи вбачається, що з 1 серпня 1998 р. по 12 квітня 2005 року позивач проходив дійсну військову службу в сімферопольському прикордонному загоні.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України НОМЕР_1 ОСОБА_1 звільнений зі служби по п. „е" статті 63 ( по службовій невідповідності) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками ( мічманами) Озброєних сил України. Правовідносини сторін під час проходження позивачем військової служби регламентовані вказаним Положенням.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції з порушенням вимог норм матеріального закону застосована норма № с

Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" № 1459-3 від 17.02.2000 року призупинена дія частини 2 статті 9 Закону України „ Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо отримання військовослужбовцями компенсації замість речового майна. Відповідно до зазначених нормативно-правових актів компенсація замість речового майна не нараховується та не виплачується. Про вказане також свідчить наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27 грудня 2004 року № 6\4-19231 „ Про порядок забезпечення речовим майном" в п. 18 якого зазначено, що при розрахуванні військовослужбовців, які звільняються   в   запас   Збройних   Сил   України   нарахування   грошової   компенсації забороняється.

Ураховуючи, що суд першої інстанції ухвалив постанову в частині стягнення компенсації за речове майно з порушенням норм матеріального права, колегія суддів, вважає що постанова в цієї частині підлягає скасуванню, з ухваленням нової постанови про відмову в позові в частині компенсації за речове майно.

Розглядаю питання про розподіл судових витрат на підставі частин 3 та 6 статті 94. КАС України, колегія суддів вважає, що підстав для стягнення судових витрат з відповідача не має, у зв'язку з тим що відповідач визнавав заборгованість по командировочним витратам і не оспорював цього права, та пропонував позивачу отримати вказані кошти ще до звернення позивача по суду, у зв'язку з чим на нього не може бути покладено обов'язок по відшкодуванню судових витрат.

В решті постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

На підставі викладеного, Закону України „ Про соціальний та правовий захист  військовослужбовців  та членів  їх  сімей",  Положення  про  проходження  військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками ( мічманами) Озброєних сил України,   і керуючись статтями 10, 11,   71, 94, 195, 198, 202, 205, 207, 212 Кодексу Адміністративного Судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу   ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну     скаргу    представника    Військової    частини     2161     Державної' прикордонної служби України - Марченко B.C. задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 05 червня 2006 року в частині стягнення компенсації за речове майно у розмірі 1229 грн 42 коп та судових витрат у розмірі 108 грн 95 коп. скасувати та ухвалити по справи в цієї частині нову постанову , якою в позові ОСОБА_1 до Сімферопольського прикордонного загону про стягнення компенсації за невикористане речове майно відмовити. На підставі ст. 94 КАС України ОСОБА_1 відмовити в стягненні судових витрат.

В решті постанову Київського райсуду м. Сімферополя АР Крим від 05 червня 2006 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.