АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1[1]
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Боголюбської Л.Б.,
суддів: Осіпової Л.О., Паленика І.Г.,
при секретарі судового засідання Кацідимі В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя від 25 жовтня 2013 року в кримінальному провадженні № 122/19888/13-к з перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами,
за участю прокурора Ємця А.А.,
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 09 липня 2012 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Фрунзе Лакського району АР Крим та
зареєстрований в АДРЕСА_1
засуджений за ч.3 ст. 212 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 255 000 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності строком на 2 роки, з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 25 жовтня 2013 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд вироку Залізничного районного суду м. Сімферополя від 09 липня 2012 року за нововиявленими обставинами з тих підстав, що ОСОБА_1 був пропущений строк звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, передбачений ст. 461 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 у визначений законом термін подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя від 25 жовтня 2013 року, постановити нову ухвалу, якою скасувати вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя від 09 липня 2012 року, а кримінальне провадження повернути прокурору.
На обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не вірно визначено строк, з якого апелянту стали відомі нові обставини, які самі по собі та в сукупності з вимогами пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування", доказують неправильність його засудження, а, крім того, на думку апелянта, встановлений законом строк ним був порушений з поважних причин, виходячи з положень, закріплених у п. 16 розділу ХІ „ Перехідні положення" КПК України в редакції 2012 року, якими порядок перегляду за ново виявленими обставинами судових рішень, постановлених під час дії Кримінально-процесуального Кодексу України в редакції 1960 року, не врегульовано.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2014 року після скасування ухвали Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2013 року новий розгляд у суді апеляційної інстанції призначений Апеляційному суду міста Києва відповідно до положень ч.1 ст. 12 Закону України „ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VІІ від 15.04.2014 року.
ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про час, день та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином шляхом опублікування повідомлення на офіційному веб-сайті Апеляційного суду міста Києва 18.08.2014 року, про поважність причин неприбуття в судове засідання Апеляційний суд міста Києва не повідомили.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, доводи прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до положень ч.2 ст. 459 КПК України нововиявленими, зокрема, визнаються обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Нововиявленими вважаються обставини, які об'єктивно існували на момент вирішення кримінальної справи та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.
Як зазначив у своїй ухвалі суд першої інстанції, згідно наданих засудженим ОСОБА_1 документів, він є депутатом Фрунзенської сільської ради Сакського району АР Крим на підставі рішення № 1 сесії Фрунзенської сільської ради шостого скликання від 05 листопада 2010 року.
Згідно рішення № 2 Фрунзенської сільської територіальної виборчої комісії № 23 від 04.11.2010 року зареєстровано обраних депутатів Фрунзенської сільської ради у одномандатних виборчих округах в кількості двадцяти осіб, серед яких по округу № 17 зареєстрований ОСОБА_1
З протоколу першої сесії шостого скликання Фрунзенської сільської ради Сакського району АР Крим від 05.11.2010 року убачається, що на першій сесії був присутнім весь склад обраної ради - 20 чоловік.
Аналіз цих документів, як зазначив суд першої інстанції у своїй ухвалі, свідчить, що ОСОБА_1 на момент постановлення щодо нього судових рішень судами першої, апеляційної та касаційної інстанції був обізнаний про свій статус, але про це органам досудового розслідування та суду не повідомляв.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що про статус депутата місцевої ради йому стало відомо лише 12.04.2013 року, коли він отримав офіційне підтвердження - довідку Фрунзенської сільської ради.
При цьому, в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 стверджував, що лише в квітні 2013 року він повідомив своєму адвокату про статус депутата сільської ради.
Проте, ці твердження апелянта колегія суддів уважає надуманими, оскільки вони спростовуються даними, які містяться в наданих суду першої інстанції документах - протоколу першої сесії шостого скликання Фрунзенської сільської ради Сакського району АР Крим від 05.11.2010 року, рішенню № 1 цієї сесії та рішенню 2 Фрунзенської сільської територіальної виборчої комісії № 23 від 04.11.2010 року.
До суду першої інстанції ОСОБА_1 із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами звернувся 30 серпня 2013 року.
Відповідно до вимог ст. 461 КПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки навіть з моменту отримання довідки Фрунзенської сільської ради 12.04.2013 року до моменту подачі заяви до суду першої інстанції 30.08.2013 року пройшло більш, ніж три місяці.
При цьому апелянт в суді першої інстанції не заявляв клопотання про поновлення строку звернення із заявою, але пояснював пропуск строку відсутністю знань закону та запитань про його статус з боку слідчого та суду.
Ці пояснення суд першої інстанції не визнав поважними причинами пропуску строку і колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується, тому що впродовж розгляду кримінальної справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанції ОСОБА_1 надавалася юридична допомога професійним адвокатом і він мав реальну можливість отримати будь - яку консультацію щодо своїх законних прав та інтересів.
Колегія суддів уважає надуманими і твердження апелянта про те. що положеннями п. 16 розділу ХІ „Перехідні положення" КПК України в редакції 2012 року чітко не врегульовано порядок перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень, постановлених в період дії КПК 1960 року.
Згідно положень ч.1 ст. 5 КПК України 2012 року процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Положеннями п. 16 розділу ХІ „Перехідні положення" КПК України в редакції 2012 року регламентується порядок розгляду клопотань про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, поданих відповідним прокурорам до дня набрання чинності цим Кодексом, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, поданих до суду до дня набрання чинності цим Кодексом, а також заяв, що подані прокурорами відповідно до абзацу першого цього пункту після набрання чинності цим Кодексом. Перелічені звернення розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
КПК України 2012 року набрав чинності 20 листопада 2012 року.
Із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 звернувся до суду лише 30 серпня 2013 року, тобто після набрання чинності КПК України 2012 року, а, отже, положення п. 16 розділу ХІ „Перехідні положення" КПК України в редакції 2012 року не стосуються порядку розгляду заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, які подані до суду після набрання чинності цим Кодексом.
За таких обставин, посилання апелянта на те, що він звертався з клопотанням про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами до органів прокуратури 10.07.2013 року в порядку, передбаченому відповідними положеннями Кримінально-процесуального Кодексу 1960 року, та отримав роз'яснення лише 19 серпня 2013 року, що, на його думку, є поважною причиною пропуску строку звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів уважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.
Враховуючи, що судом першої інстанції були вчинені процесуальні дії, передбачені ст.ст. 464, 466 КПК України, засуджений ОСОБА_1 у суді першої інстанції не ставив питання про поновлення пропущеного ним строку для звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у відповідності до положень ст. 117 КПК України, то пропуск строку, в даному випадку, є самостійною підставою для відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1
З огляду на викладене, колегія суддів не убачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали про скасування вироку Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 09 липня 2012 року, як про це просить у своїй апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 25 жовтня 2013 року про залишення без задоволення заяви засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 09 липня 2012 року - залишити без змін.
Відповідно до положень ч.2 ст. 424 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення.
С У Д Д І:
__________________ ________________ ________________
Боголюбська Л.Б. ОсіповаЛ.О. Паленик І.Г.
Справа № 11-кп/796/838/2014, Категорія КПК: Глава 34 КПК України
Головуючий в 1-й інстанції Спасьонова О.А.
Доповідач Боголюбська Л.Б.