ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 року м. Львів № 876/2780/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Савицької Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Мостиському районі Львівської області на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 28 січня 2014 року у справі за заявою Відділу державної виконавчої служби Мостиського районного управління юстиції Львівської області про зміну способу виконання судового рішення, -

В С Т А Н О В И В :

17.01.2014 року заявник Відділ державної виконавчої служби Мостиського районного управління юстиції Львівської області звернувся в суд із заявою про зміну способу виконання судового рішення.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 28 січня 2014 року заяву про зміну способу виконання рішення задоволено. Суд змінив спосіб та порядок виконання постанови Мостиського районного суду Львівської області від 08.06.2011 року по справі №2а-458/2011 року в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 11.10.2010 року по 08.06.2011 року на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка обчислюється відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум на стягнення з Управління Пенсійного фонду України у Мостиському районі Львівської області на користь позивача нараховане на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії за період з 11.10.2010 року по 08.06.2011 року в сумі 1382 (одна тисяча триста дев'яносто дві) гривні 94 коп., з урахуванням проведених виплат.

Не погодившись з даною ухвалою, апелянт Управління пенсійного фонду України у Мостиському районі Львівської області подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що вказана ухвала є необґрунтована, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт, просить суд, вказану ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні заяви про зміну способу виконання судового рішення.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання на виклик суду не з'явились хоча, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що існують обставини що ускладнюють виконання судового рішення а саме - пенсійний орган нарахував позивачу доплату до пенсії в розмірі 1382,94 грн. яка не виплачена через відсутність коштів у боржника.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

08.06.2011 року постановою Мостиського районного суду Львівської області адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо нарахування позивачу щомісячної надбавки до пенсії, отриманої в період з 11.10.2010 року по 08.06.2011 року у розмірі меншому, ніж передбачено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Крім того, суд зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії, отриманої в період з 11.10.2010 року по 08.06.2011 року у розмірі 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком. право на яке надане ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням фактично проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Суд допустив постанову до негайного виконання.

За приписами п.2 ч.4 статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).

Аналіз резолютивної частини постанови суду першої інстанції та синтез наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судом, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.

Отже, заявник просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови. Хоча, в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст. 198, 223 КАС України).

За таких обставин, суд першої інстанції, задовольняючи заяву про зміну способу виконання рішення, не звернув увагу та не врахував відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів, чим змінив постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.

Крім того, частиною першою статті 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.

Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.

З матеріалів справи видно, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Отже, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.

Також колегія суддів наголошує, що "захист порушеного права у судовому рішенні" і "спосіб виконання судового рішення" не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами).

Аналіз оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про те, що суд першої інстанції, змінюючи спосіб виконання постанови суду, фактично змінив її суть, що належить до повноважень суду апеляційної або касаційної інстанції.

Вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплаченої пенсії, яка нарахована у разі виконання рішення адміністративного суду, відноситься до юрисдикції цивільних судів.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Із врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що із-за порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ухвалу суду слід скасувати та прийняти нову ухвалу якою відмовити в задоволенні заяви.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.199, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Мостиському районі Львівської області задовольнити.

Ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 28 січня 2014 року у справі за № 448/111/14-а - скасувати та прийняти нову якою в задоволенні заяви Відділу державної виконавчої служби Мостиського районного управління юстиції Львівської області про зміну способу виконання судового рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя : Савицька Н.В.

Судді :Костів М.В.

Шавель Р.М.