Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді: Гордійчук С.О.
суддів: Буцяка З.І., Боймиструка С.В.
секретар судового засідання: Пиляй І.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2014 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено за спливом позовної давності.
В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки судом не було враховано те, що перебіг позовної давності відповідно до ст..234 ЦК України був перерваний, так як відповідачем 22.02.2012 року сплачено 55,51 грн. в рахунок погашення пені за договором, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу та про переривання перебігу позовної давності. Вважає, що списання коштів з рахунку відповідача було проведено правомірно згідно положення Умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» (Стандарт).
Просить рішення скасувати і ухвалити нове яким позов задовольнити.
В запереченні на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2006 року між сторонами був укладений кредитний договір № DNH4KP22780659, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1920 грн. 10 коп. на строк 12 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту 26 червня 2007 року.
У своїй анкеті-заяві позичальника від 26 червня 2006 року ОСОБА_1 визнав, що він ознайомлений і згідний з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді; підтвердив факт отримання від банку повної інформації про умови кредитування.
Пунктом 5.5 цих Умов позовна давність за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, процентів за користування ним, пені, штрафу сторонам встановлена тривалістю п'ять років.
Таким чином, сторони у письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності відносно стягнення заборгованості за кредитом до п'яти років, що не заборонено ч.1 ст. 259 ЦК України.
05 квітня 2007 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку 1986 грн. 29 коп. заборгованості за вказаним договором.
Судовий наказ було звернуто до виконання у відділ ДВС Рівненського МУЮ та виконано 30.12.2009 року.
Частиною 2 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
З огляду на викладене та положень ч. 1 ст. 8, ч. 2 ст. 264 ЦК України подання заяви про видачу судового наказу та його видача судом перериває позовну давність.
Таким чином, в даних правовідносинах перебіг позовної був перерваний і розпочався заново з 6 квітня 2007 року та мав би закінчитись 6 квітня 2012 року.
Відповідно до п. 3.2.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» (Стандарт) Позичальник доручає банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту або у валюті, відмінної від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів не наданих у кредит, у межах сум, які підлягають сплаті банку за заявою та цими Умовами, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання).
ОСОБА_1 підписавши кредитно-заставний договір погодився з умовою списання банком коштів з карткових рахунків у випадках наявності заборгованості. Тому 22 лютого 2012 року банком правомірно було проведено списання заборгованості по пені за кредитним договором № DNH4KP22780659 від 26 червня 2006 року в сумі 55 грн. 51 коп. з рахунку позичальника. У зв'язку з чим строк позовної давності за кредитним договором повторно перервався і його перебіг почався заново з 23 лютого 2012 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позов про стягнення заборгованості було пред'явлено до суду у квітні 2014 року, тобто в межах строків позовної давності.
Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано заборгованість за кредитним договором в сумі 14 594,58 гривень, з них: 3 372,71 грн. - проценти за користування кредитом, 10 553,23 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, 500,00 грн. штраф (фіксована частини), 168,64 грн. штраф (процентна складова).
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 39 березня 2012 року № 5, положення ч.3 ст. ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка.
Під час розгляду справи відповідач подав письмову заяву про зменшення розміру нарахованої позивачем неустойки, мотивуючи тим, що заявлена позивачем сума значно перевищує розмір боргу, а також зазначив про своє скрутне матеріальне становище та хворобливий стан (а.с.86).
Крім того, відповідно до частини 2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
Судом встановлено, що розмір отриманого кредиту становить 1920,03 грн., а розмір нарахованої неустойки - 11 221,87 грн. (пеня - 10 553,23 грн., штраф - 668,64 грн.,) тому такі обставини можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки.
Крім того, згідно п. 6.1 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам зобов'язував банк здійснити додатковий моніторинг погашення кредиту у випадку невиконання позичальником умов кредитного договору.
Незважаючи на цей обов'язок, кредитор на підставі вигідних для нього п. 5.5, п. 5.3 Умов протягом наступних 6 років 10 місяців продовжив нараховувати відповідачу неустойку, що призвело до її зростання аж до 11 221,87 грн., й яка більш аніж у 5 разів перевищила суму отриманого кредиту.
Таку поведінку кредитора, який, на переконання колегії суддів, не вжив заходів щодо зменшення збитків, апеляційний суд розцінює як недобросовісну.
Враховуючи такі доводи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки з 11 221,87 грн. до 1500,00 грн.
Враховуючи, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, ст.ст. 264, 526, 551, 616 ЦК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 9 вересня 2014 року скасувати.
Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 4872,71 грн. заборгованості за кредитним договором, з них 3372,71 грн. процентів за користування кредитом, 1500 грн. неустойки за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 243,60 грн. судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий :
Судді :