справа №2-6996/2008 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМенеМ  УкрАїНи  

03 грудня 2008 року Павлоградський  міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді                                                     Токар Н.В.,

при секретарі                                                         Верещак В.О.,

за участю позивача                                                     ОСОБА_1 за участю представника відповідача                         ОСОБА_2                                                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про стягнення страхової виплати за спричинену моральну шкоду, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2008 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким  стягнути з відповідача страхову виплату за моральну шкоду в сумі 109000 грн.  В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що  він тривалий час знаходився у трудових відносинах із шахтами Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» і працював на різних підземних посадах. Під час роботи на шахтах, він отримав професійні захворювання та виробничу травму. Згідно висновку МСЕК №2 від 04.08.2004 року, йому первинно встановлено 20% втрати професійної працездатності. Згідно висновку МСЕК №2 від 07.07.2006 року, позивачу повторно-первинно встановлено сукупно 35% втрати професійної працездатності, серед яких 20% втрати професійної працездатності повторно, а 15% втрати професійної працездатності первинно. Внаслідок втрати професійної працездатності позивач вважає, що у нього наявна моральна шкода, оскільки він втратив професійну працездатність; став iнвалiдом; постійно відчуває наслідки травми; стан його здоров’я став незадовільним; артеріальний тиск підвищився; у нього постiйнi головні болі, що посилюються на зміну погоди; він став дратівливим; у нього часто бува загальна слабкість та запаморочення; бувають перiодичнi приступи з потемнінням в очах; понизився слух; погіршився зір; пам’ять; постійно змушений вживати лiкарськi препарати; йому протипоказано займатися всіма видами фізичної праці; стало фактично неможливо займатися домашніми справами, що потребують навіть незначних фізичних зусиль;  відчуває депресивний стан, та iншi обставини. Оскільки він є застрахованою особою, і відповідач в передбаченому законом прядку не виплатив йому страхову суму за завдану у зв’язку з отриманням виробничої травми моральну шкоду, позивач просить стягнути з відповідача страхову виплату за моральну шкоду в сумі 109000 грн.  

В судовому засіданні заявлені позовні вимоги  позивач підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді, позов не визнав повністю, посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відшкодування моральної шкоди  Фондом  соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України призупинено з 01.01.2008 року, незалежно від часу настання страхового випадку. Крім того, пояснив, що для вирішення питання щодо наявності спричинення позивачу моральної шкоди ушкодженням здоров’я, необхідні спеціальні медичні знання, а тому для об’єктивного вирішення спору необхідний висновок медико-соціальної експертизи. Тому, просив повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення позивача, доводи представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами склалися правовідносини, врегульовані Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 р. №1105-XIV (з наступними змінами та доповненнями).

ОСОБА_1  під час роботи на підприємстві отримав професійні захворювання та виробничу травму,  висновком МСЕК №2 від 04.08.2004 року, йому первинно встановлено 20% втрати професійної працездатності (арк.с.29).

Згідно висновку МСЕК №2 від 07.07.2006 року, ОСОБА_1  повторно-первинно встановлено сукупно 35% втрати професійної працездатності, серед яких 20% втрати професійної працездатності повторно, а 15% втрати професійної працездатності первинно (арк.с.8).

За змістом ст. ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Відповідно до норм ст. ст. 1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди працівникові при стійкій втраті працездатності у разі ушкодження здоров’я на виробництві покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.  

Положеннями ст. ст. 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” в редакції, що діяла на час виникнення між сторонами спірних правовідносин, передбачало обов’язок Фонду провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому такої шкоди.

А тому, враховуючи, що у зв’язку з отриманою виробничою травмою ОСОБА_1  вперше було встановлено 20% втрати професійної працездатності висновком МСЕК №2 від 04.08.2004 року та 15% втрати професійної працездатності первинно згідно висновку МСЕК №2 від 07.07.2006 року, суд вважає, що позивач має право на отримання з відповідача страхової виплати за моральну шкоду.

Відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.  

Тому, вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд виходить з того, що позивач отримав виробничу травму у працездатному віці, що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв’язків, враховуючи ступінь втрати ним професійної працездатності, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин справи, з урахуванням відсотку втрати професійної працездатності та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 3000 грн.

Суд не може прийняти до уваги доводи відповідача про те, що для вирішення питання щодо наявності спричинення позивачу моральної шкоди ушкодженням здоров’я, необхідні спеціальні медичні знання, а тому для об’єктивного вирішення спору необхідний висновок медико-соціальної експертизи, оскільки вони не основані на законі.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», відповідач звільнений від сплати державного мита.

В ідповідно до вимог ст. 88 ЦПК України,   з відповідача на користь  державного бюджету суд стягує  витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 01 грн. 50 коп.    

На підставі  викладеного, керуючись ст. ст. 1, 21, 28, 30, 34, 35 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, ст. ст. 10, 57-60, 131, 137, 209, 212-215 ЦПК України, ст.23 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1  до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про стягнення страхової виплати за спричинену моральну шкоду – задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді р/р 35227002001305 УДКУ у Дніпропетровській області МФО 805012 код ОКПО 25946540 на користь ОСОБА_1  в рахунок відшкодування моральної шкоди  суму 3000 (три тисячі) грн.  

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді р/р 35227002001305 УДКУ у Дніпропетровській області МФО 805012 код ОКПО 25946540 на користь  державного бюджету м. Павлограда Дніпропетровської області на р/р 31217259700032 код ЄДРПОУ 24237540 банк ГУДКУ в Дніпропетровській області МФО 805012 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 01 (одна) грн. 50 (п’ятдесят) коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський  міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                 Н.В. Токар