КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.01.2009 № 2/382
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з’явився
від відповідача -Пашковський Д.В., дов. б/н від 12.01.2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "ТРАНСРОУД ГРУП"
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.10.2008
у справі № 2/382
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Бастен"
до Закрите акціонерне товариство "ТРАНСРОУД ГРУП"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про зобов"язання виконати умови договору
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Бастен” (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про зобов’язання Закритого акціонерного товариства “Трансроуд груп” (далі - відповідач) виконати умови договору безвідсоткової позики грошових коштів від 16.04.2007 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2008 року було порушено провадження у справі № 2/382.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2008 року у справі № 2/382 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Бастен” про забезпечення позову задоволено частково. Накладено до моменту винесення рішення по суті арешт на кошти в розмірі 2 000 000 грн., що знаходяться на рахунках Закритого акціонерного товариства “Трансроуд груп”. В іншій частині клопотання залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2008 року, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2008 року у справі № 2/382 скасувати. Вважає, що судом першої інстанції при прийняття оскаржуваної ухвали було неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведено обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та порушено норми процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2008 року зазначену апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.12.2008 року.
17.12.2008 року позивач подав заяву про відвід колегії суддів: Гарник Л.Л. – головуючий суддя, судді: Іваненко Я.Л., Пантелієнка В.О.
В додаткових поясненнях від 18.12.2008 року до апеляційної скарги заявник підтримав свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2008 року.
Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2008 року зазначену вище заяву позивача було залишено без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2008 року розгляд апеляційної скарги призначено на 21.01.2009 року.
Ухвалою Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2009 року було продовжено строк розгляду апеляційної скарги на один місяць.
В судовому засіданні 21.01.2009 року було оголошено перерву до 27.01.2009 року.
27.01.2009 року позивач подав до канцелярії Київського апеляційного господарського суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову (вх № 02-7.1/332). В обґрунтування свого клопотання позивач зазначив, що неоднозначна співмірність предмету позову з заходами його забезпечення, вжитих оскаржуваною ухвалою, та різнобокість тлумачення самого предмету позову є обставинами, що свідчать про некоректність обраних позивачем заходів забезпечення позову відносно предмету спору. Тому позивач просить суд скасувати заходи забезпечення позову, вжиті оскаржуваною ухвалою.
В судове засідання 27.01.2009 року з’явився представник відповідача та підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Частина 1 ст. 67 ГПК містить перелік засобів забезпечення позову, а саме, позов забезпечується:
- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;
- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до положень Інформаційного листу ВГС України від 12.12.2006 року № 01-8/2776 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Аналогічна позиція викладена в роз’ясненні Президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.94 року № 02-5/611.
У відповідності з п. 3 зазначеного Роз’яснення заходи вживаються господарським судом тільки за наявності достатньо вагомих свідчень про те, що за час провадження у справі майно відповідача може зникнути, бути виведеним з ладу, погіршитись, що може зробити неможливим або утруднити виконання рішення господарського суду.
Із п. 3 вищевказаного Роз’яснення слідує, що припущення про те, що майно відповідача може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю, повинно доводитись доказами, зібраними на момент подання заяви про забезпечення позову.
При цьому, дії господарського суду щодо забезпечення позову здійснюється з метою забезпечення виконання рішення господарського суду, але тільки в разі необхідності, оскільки безпідставне вжиття таких заходів може призвести до порушень прав та інтересів відповідача, більше того, заподіяти йому матеріальну шкоду.
Згідно з положеннями постанови Верховного Суду України “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги. Не допускається застосування заходів забезпечення позову, які не пов’язані із заявленими вимогами.
Відповідно до положень Інформаційного листу ВГС України від 12.12.2006 року № 01-8/2776 заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Звертаючись до господарського суду з клопотанням про забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача.
Колегія суддів встановила, що позивач звернувся до суду з позовом про зобов’язання виконати умови Договору безвідсоткової позики грошових коштів від 16.04.2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем.
З наявної в матеріалах справи заяви від 08.10.2008 року № 17/877 про вжиття заходів до забезпечення позову вбачається, що позивач, обґрунтовуючи причини необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, такою причиною вказує наявність у відповідач перед позивачем заборгованості в розмірі 2 000 000 грн., яка не є предметом спору в даній справі, тоді як предметом розгляду даного спору є немайнова вимога про зобов’язання виконати умови договору.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що позивач не обґрунтував розумності і необхідності вимог щодо забезпечення позову та наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі задоволення позову при невжитті таких заходів. До предмету позовних вимог не відноситься майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, тому зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна відповідача не можуть вплинути на виконання рішення, постановленого за заявленими позовними вимогами по даній справі. Заявлене позивачем клопотання не містить доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування арешту на грошові кошти, як заходу до забезпечення позову, спроможного забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення цього позову.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність вжиття Господарським судом міста Києва ухвалою від 27.10.2008 року у справі № 2/382 заходів до забезпечення позову, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.
За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд до суду першої інстанції.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Трансроуд груп” на ухвалу Господарського суду міста Києва 27.10.2008 року у справі № 2/382 задовольнити.
2.Ухвалу Господарського суду міста Києва 27.10.2008 року у справі № 2/382 скасувати.
3.Справу № 2/382 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
28.01.09 (відправлено)