УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19  грудня 2006 року колегія суддів  судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді:       Любобратцевої Н.І.

Суддів:                                                                                                  ДанілаН.М.

ЧистяковоїТ.І,

При секретарі:    УрденкоГ.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнанні договору купівлі - продажу недійсним і визнанні права власності на будову, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 05 квітня 2006року,

встановила: ОСОБА_1 особисто та за дорученням співвласників звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнанні договору купівлі -продажу недійсним і визнанні права власності на будову. Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з паюванням КСП «Саки» і паюванням майна їй у числі інших пайовиків, був виділений майновий пай - будиночок відпочинку АДРЕСА_1 відповідно до рішення зборів уповноважених КСП «Саки» від 17.11.2000року. зазначене майно було передане співвласникам 23.08.2002року згідно акту. Однак фактично будиночок не був отриманий у розпорядження, оскільки в цей час у ньому проживали сторонні люди. На прохання керівництва МСК «Саки» співвласники не наполягали на звільненні будиночка до закінчення сезону. Однак, після цього вони не змогли зайняти будиночок, оскільки не мали ключів. Наприкінці 2003року їм стало відомо, що 29.03.2003року будиночок, що належить їм, був проданий на біржі Євпаторійською податковою інспекцією відповідачеві ОСОБА_2. Вважає, що ЄОДПА не мала права відчужувати приналежне пайовикам майно, тому просила визнати договір купівлі -продажу недійсним і витребувати будиночок для відпочинку з незаконного володіння ОСОБА_2.

В ході розгляду справи позивачка доповнила свої вимоги, та просила визнати право власності на будову й пояснила, що оскільки в цей час відповідачем ОСОБА_2 знесений дерев'яний будиночок для відпочинку і почате будівництво з каменю, просить визнати за пайовиками на цю будову право власності на підставі ст.. 392 ЦК України. В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги.

Представник Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції та ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнали.

Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 05 квітня 2006року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила зазначене рішення суду скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та направити справу на новий розгляд.

Справа № 22- 6109\ 2006р    Головуючий по першій інстанції; суддя - Павловська І.Г.                                Доповідач: суддя - Чистякова Т.І.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши апелянта та представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із його необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та законодавству.

Так, із матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі - продажу від 29.03.2003року на біржі від імені ЄОДПА відповідачеві був проданий літній будиночок АДРЕСА_1.

Рішенням Євпаторійського міського суду від 14.05.2003року Євпаторійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації зобов'язано провести реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на літній будиночок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 29.03.2003року. ( а.с.120)

Вказане рішення суду апелянтом не оскаржене, набрало чинності 17.06.2003року і відповідно до ст. 14 ЦПК України є обов'язковим для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України.

Право власності на спірний будиночок 25.07.2003року було зареєстроване за ОСОБА_2 належним чином. Відповідно до технічного висновку технічний стан зазначеного об'єкта визнаний аварійним ( а.с. 220-225) і на час розгляду спору в суді першої інстанції спірна будова вже не існувала, а на її місці було почато будівництво нового будиночка з каменю.

Законодавством передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Цивільним Кодексом України передбачені підстави визнання угод недійсними, але позивачі, обґрунтовуючи свої вимоги посилались на ст. 48, 50 Закону України «Про власність», які не вказують на такі підстави і не передбачають визнання угод недійсними. Вказані норми закону передбачають захист права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння. Проте, як встановлено судом, позивачі не навели доказів, які б свідчили про порушення їх права власності на вказаний будиночок.

Судом зроблений аналіз доказів, на які посилаються позивачі в обґрунтування своїх вимог, а саме: актів прийому передачі (а.с.26, 122, 249), протоколу зборів співвласників КСП «Саки» від 17.12.2001року( а.с.255). Колегія суддів погоджується з тим, що вказані докази не прийняті до уваги, оскільки вказані докази в частині ухвалення рішення вповноваженого органу про виділення і передачу спірного будиночка позивачам суперечить один одному.

Відповідно до акту прийому - передачі ( а.с,26, 249), на який посилаються позивачі, спірне майно було їм виділено на підставі рішення від 17.11.2000року. Однак з цього часу позивачі не здійснили будь - яких заходів до реєстрації права власності на вказане майно, фактично вказаним майном не користувались, до суду звернулись лише 28.01.2004року, тобто з пропуском встановленого строку позовної давності.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що в спірний період будиночком розпоряджався БСК «Саки» ( а.с.250), будь - яких заперечень цьому з боку позивачів не було.

За таких обставин судом зроблено правильний висновок про відмову в задоволенні позову в зв'язку з його необґрунтованістю.

Згідно зі ст.3,03 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуючи висновки суду, апелянт не надав допустимих доказів, які спростовують висновки суду. Підстави до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарга відсутні.

Виходячи з наведеного, та керуючись ст. 303, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 05 квітня 2006року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.