РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2006 року дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Любобратцевої Н.І.
Суддів: ДанілаН.М.
Чистякової Т.І.
При секретарі: Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 31 серпня 2006року,
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, мотивуючи свої вимоги тим, що 18.06.2003року позичив відповідачці 2400грн на строк до 18.09.2003року, що підтверджується її розпискою про це. 03.08.2005року також позичив їй 434 долари США, що також підтверджується її розпискою. По обом розпискам відповідачка обіцяла повернути борг до початку 2006року, проте до теперішнього часу своїх зобов'язань не виконала. На підставі викладеного просить стягнути з неї 6700, 45 грн. з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних та процентів за користування чужими коштами.
В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги.
Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що суму боргу повернула.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 31 серпня 2006року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 6043 грн 28 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Справа №22- 7535\ 2006р Головуючий по першій інстанції: суддя - Діденко Д.О.
Доповідач: суддя - Чистякова Т.І.
Аналогічні положення містилися і в ст.. 374, 375, ч.2 ст. 154 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на час виникнення спірних відносин.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до розписки від 18.06.2003року ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_3 2400грн. строком на три місяці. Відповідно до розписки від 03.08.2005року вона позичила у ОСОБА_3 434 долари США та зобов'язалася їх повернути за першою вимогою. Факт отримання зазначених коштів відповідачка в судовому засіданні не заперечувала.
Доказів виконання боргового зобов'язання за розписками від 18.06.2003року та 03.08.2005року відповідачкою не надано.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних обґрунтовані і передбачені ст. 625 ЦК України
Колегія суддів не погоджується з висновками суду про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції по розписці від 03.08.2005року. Оскільки борг був отриманий у іноземній валюті - доларах США, то борг у відповідності до ст. 533 ЦК України підлягає сплаті у гривнях і визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Індекс інфляції, встановлений до грошової одиниці України -гривні, не може бути використаний до іноземної валюти - доларів США.
Сума боргу на день ухвалення рішення з урахуванням індексу інфляції по розписці від 18.06.2003року, трьох відсотків річних по обом розпискам становила 5374грн 88 коп. Колегія суддів також погоджується з висновками суду відносно відрахування із суми боргу вартості заставленого майна в сумі 100 грн. Таким чином підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача 5274грн 88 коп.
Згідно з ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом правильно не прийняті до уваги пояснення свідків про повернення відповідачкою грошових коштів позивачу, оскільки свідки не пояснили які суми були повернені та по яким зобов'язанням.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 31 серпня 2006року змінити, зменшивши стягнення суми боргу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 до 5274грн 88 коп.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.