Справа №2-75/2007 року. (2-4170/2006 року.)
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 січня 2007 року Харцизький міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Нікіфорова М.Ю.
при секретарі Азарової Г.О.
за участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м.Харцизьку "про стягнення моральної шкоди", -
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції' Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м.Харцизьку про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він з жовтня 2001 року працював в ДВАТ шахта «Прогрес» ІНФОРМАЦІЯ_1 очісного забою. 29 травня 2002 року в 13.30 годин під час роботи в шахті в забої, шматком відокремівпгийся породи від покрівлі йому травмувало третій палець лівої руки, про що 31 травня 2002 року складено акт НОМЕР_1 про нещасний випадок на виробництві. За висновком МСЕК від червня 2002 року йому встановлено стійка втрата професійної працездатності в розмірі 5%. Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м.Торезі йому призначені страхові виплати в зв*язку з травмуванням. З 1974 року по 31.08.2006 р. працював на підземних роботах вугільної промисловості. Працюючи тривалий час в шкідливих умовах, отримав професійне захворювання -хронічний обструктивний бронхіт пилевої етіології другої стадії умереного проходження; легенева недостатність першого-другого ступеню. Висновком МСЕК від 11.04.2006 року йому було встановлено 45% втрати професійної працездатності за сукупністю з них: 5% в зв*язку з травмуванням та 40% в зв*язку з професійним захворуванням і 3 група інвалідності безстроково. Він знаходився тривалий час на стаціонарному лікуванні. Вважає, що він має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в зв*язку з отриманою травмою і професійним захворюванням, оскільки стан його здоров*я продовжує погіршуватися,: він не може виконувати будь яку роботу, постійно задихається, йому не вистачає повітря., потребує постійного медичного лікування, не має можливості працювати на виробництві, все це викликало та викликає у нього моральні та фізичні страждання, переживання, оскільки порушився встановленний ритм його життєдіяльності. В зв*язку з цим позивач просить стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 40 000 грн.
Позивач в судовому засіданні підтримав свій позов та дав свідчення аналогічні тим, що викладені у позові, наполягав на його задоволенні у повному обсязі.
Представник відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м.Харцизьку в судовому засіданні заявлений позов не визнала, вважає його необгрунтованим та пояснила, що відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2006р." відповідальності Фонду на теперішній час за моральну шкоду не існує. Крім того, довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності, на яку посилається позивач, не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Такий факт може бути підтверджений висновком МСЕК про стрес, який зазнав
потерпілий у результаті трудового каліцтва або професійного захворювання або висновками інших медичних органів, які повинні досліджуватися і оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами. Позивач таких доказів не надав і не підтвердив факт заподіяння йому моральної шкоди. Просить в позові відмовити.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, вважає позов обгрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, шо позивач в період з 1974 року по 31.08.2006 р. перебував у трудових відносинах на підприємствах вугільної промисловості, де він працював в якості підземного горнорабочого очісного забою, що підтверджується копією трудової книжки.
29 травня 2002 року в 13.30 годин під час роботи в шахті в забої, шматком відокремівшийся породи від покрівлі позивачу травмувало третій палець лівої руки, про що 31 травня 2002 року складено акт НОМЕР_1 про несчасний випадок на виробництві.
За висновком МСЕК від червня 2002 року йому встановлено стійка втрата професійної працездатності в розмірі 5%.
У березні 2006 року через погіршений стан здоров*я позивач був направлений на лікування в Донецьку обласну клінічну лікарню профзахворювань, де йому встановили діагноз - хронічний обструктивний бронхіт пилевої етіології другої стадії умереного проходження; легенева недостатність першого-друтого ступеню.Також було встановлено, що захворювання є професійним. В рекомендаціях висновку лікувально-експертної комісії зазначено, що відповідальною в розвитку професійного захворювання вважати професію ГРОЗ.
Згідно з актом розслідування хронічного професійного захворювання від 3.04.2006р. НОМЕР_2 вбачається, шо професійне захворювання ОСОБА_2 виникло внаслідок недосконалості технологічних процесів виїмки і транспортування вугілля, низької ефективності пилетиску.
Згідно з висновком МСЕК від 11.04.2006 року позивачу встановлено 45% втрати професійної працездатності за сукупністю, з них 5% в зв*язку з травмуванням та 40% в зв*язку з професійним захворуванням і 3 група інвалідності безстроково.
Відповідно до ст. 1,3,21,43 ч.4, 46 ч.1,2 Конституції України, Україна, як соціальна держава, зміст і спрямованість якої визначяають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, втрати годувальника, тощо. Право на соціальний захист гарантується, зокрема, загальнообов"язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Згідно ст. 21 п.1 пп. «е» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що заподіяли втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний при настанні страхового випадку вчасно й у повному обсязі відшкодувати збиток, заподіяний працівнику внаслідок ушкодження здоров'я, виплативши йому грошову суму за моральну шкоду при наявності факту заподіяння цього збитку потерпілому.
Згідно ст. 28 вищевказаного закону при наявності факту заподіяння морального збитку потерпілому проводиться страхова виплата за моральний збиток.
Згідно ч.З ст. 34 вищевказаного закону моральний збиток, заподіяний умовами виробництва, що не спричинили втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної шкоди і по представленню відповідного висновку медичних органів.
Суд не бере до уваги доводи представника відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Харцизьку про застосування даної статті тільки до осіб, що не втратили професійну працездатність, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004р. зазначене положення не виключає обов'язку Фонду відшкодувати моральний збиток, заподіяний умовами
з
виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування морального збитку повинно забезпечуватися Фондом на підставі ст. 21, ч.З ст. 28 зазначеного закону всім потерпілим, у тому числі у випадку тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності.
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що позивач не має права на відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до ст. 77 п.27 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" призупинена у 2006 році дія ст.ст. 1,21,28,34 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованним та членам їх сімей, оскільки спірні правовідносини і право позивача на відшкодування виникли до набрання чинності вказаним законом і цей закон зворотної сили не має. До закону, який передбачає право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, не вносились відповідні зміни і відповідальність відповідача перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди не скасована.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає доводи представника відповідача про те, що факт моральної шкоди позивача є недоведеним, а також про те, що він не має права на відшкодування моральної шкоди ,є безпідставними.
Згідно ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що заподіяли втрату працездатності» відшкодування морального збитку здійснюється у виді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральний збиток визначається в судовому порядку, при цьому вона не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на день виплати, незалежно від яких-небудь інших страхових виплат.
Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року №5) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайновиї втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.
Аналізуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач випробував і продовжує випробувати моральні страждання, зв'язані з заподіянням шкоди здоров'ю, оскільки не може працювати в тяжких умовах і забезпечувати родину матеріально, вести звичний спосіб життя, постійно випробує фізичний біль, постійно знаходиться на лікуванні, випробовує душевні страждання у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, порушенням звичного спосіб життя і докладає додаткових зусиль для організації свого життя.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд враховує характер і тривалість душевних і фізичних страждань, принцип розумності та справедливості, а також ті обставини, що за висновком МСЕК позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 45 %, тобто він частково втратив працездатність і йому протипоказана тільки тяжка фізична праця і робота у підземних умовах, те, що він отримує пенсію за віком, отримав одноразову допомогу і щомісячні страхові платежі, які сплатив відповідач, що частково відшкодовує і моральну шкоду.
З урахуванням викладених обставин суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги частково в розмірі 10000 грн., стягнувши зазначену суму з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Харцизьку.
Згідно ст.84 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача витрата на правову допомогу, враховуючи вимоги постанови КМУ №590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов*язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і
4
порядок їх компенсації за рахунок держави», де у п.1 додатку 1 зазначено, що витрати, пов*язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною не перевищують суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% мінімальної заробітної плати за годину роботи, на момент розгляду справи мінімальна заробітна плата становить 400грн, за годину роботи з надання позивачу правової допомоги підлягає виплаті 160грн., справа розглядалася з 10.00 год до 15.30год 9.01.2007р., тобто 5год 30хв, сума витрат на правову допомогу за цей час складає 880грн (160грн х 5год.30хв.=880грн). Оскільки позивач просить стягнути за правову допомогу 300грн і ця сума не перевищує граничний розмір, суд вважає можливим стягнути саме 300грн.
Також, суд вважає , що з відповідача на користь держави в порядку ст.88 ЦПК України підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду даної цивільної справи в суді в сумі 1,50грн.
Керуючись ст.ст. 1,3,21, 43 , 46 Конституції України, ст.ст. 1, 21 ч.1 п.1 п.п."е",28 ч.3,33 п.3,34 ч.З Закону України "Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що потягли за собою втрату працездатності", , на підставі ст. ст.10, 11, 60,84,88, 212-215, ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворюваннях у м.Харцизьку ( м.Харцизьк, вул.А.Чумака, 52 р\з 37175400900088 в УГК Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 25967996) на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн, витрати за правову допомогу в розмірі 300грн, а всього 10 300грн.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворюваннях у м.Харцизьку ( м.Харцизьк, вул.А.Чумака, 52 р\з 37175400900088 в УГК Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 25967996) витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 1,50грн. (р/р 35221017001000 в УДК Донецької області, МФО 834016, ОКПО 26288796, отримувач ТУ ДСА в Донецькій області, призначення платежу - ІТЗ до Харцизького міського суду Донецької області, код суду 37).
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд.
Заява про оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом 10 днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: підпис. Копія вірна. Суддя: