22-ц/775/1376/2014(м)

238/1235/14-ц

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Супрун М.Ю,

суддів Мироненко І.П., Песоцької Л.І.

при секретарі Одинцові Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у праві користування житловим приміщенням та вселення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 06 серпня 2014 року,

в с т а н о в и в:

В травні 2014 року позивачі звернулись до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначили, що вони є власниками житлового будинку АДРЕСА_1, де з 1996 року проживав відповідач, який перебував у фактичних шлюбних відносинах з позивачкою ОСОБА_2 В 2004 році ОСОБА_4 був зареєстрований в даному жилому приміщенні зі згодою всіх співвласників будинку. Після припинення в 2011 році фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_2, ОСОБА_4 деякий час продовжував проживати в спірному будинку, а в квітні 2013 року виїхав з нього, так як створив нову сім'ю. З посиланням на ч. 4 ст.156, ч. 2 ст. 167 ЖК України, просили визнати відповідача такою особою, що втратила право користування жилим будинком АДРЕСА_1.

В свою чергу, в липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому посилався на те, що після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_2 позивачі почали перешкоджати йому у користування спірним жилим приміщенням, а саме не давали йому ключі від вхідної двері, встановили замок на двері в його кімнату, де заходились його особисті речі. 03 липня 2013 року коли він прийшов до будинку з метою вирішення питання щодо проживання в ньому, в нього виник конфлікт з позивачами, в результаті якого йому були спричинені тілесні ушкодження. Просив вселити його в жилий будинок АДРЕСА_1 та зобов'язати позивачів не чинити йому перешкод в користуванні цим жилим приміщенням.

Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 06 серпня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволені. Визнано ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Розподілено судові витрати.

З даним рішенням суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічні позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції не був перевірений факт зміни його місця мешкання, відображений в письмових доказах по справі. Крім того, посилався на те, що суд не узяв до уваги те, що в липні 2013 року в спірному жилому приміщенні позивач ОСОБА_1 спричинила йому тілесні ушкодження. Також вважає, що суд неправильно застосував до спірних правовідносин норму ч. 2 ст. 167 ЖК України, у відповідності до якої задовольнив первісний позов.

Позивач ОСОБА_1 в суді апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_5 та позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції при вирішенні справи встановлено, що позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить житловий будинок будинку АДРЕСА_1 (а.с.24-29).

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 1996 року перебували у фактичних шлюбних відносинах, останній був вселений, як член сім ї в будинок АДРЕСА_1. В грудні 2004 року за спільною згодою всіх співвласників спірного жилого приміщення відповідач був зареєстрований в ньому (36-41).

Також встановлено, що фактичні шлюбні відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були припинені восени 2011 року, вказана обставина встановлена рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 21.01.2013 року (а.с.43-44) та не заперечувалась сторонами.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач вибув зі спірного жилого будинку на постійне проживання в інше жиле приміщення, тому на підставі ч. 2 ст. 167 ЖК України, втратив право користування спірним будинком з дня вибуття.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд виходив з їх недоведеності.

З такими висновками суду першої інстанції, зробленими за первісний позовом, погодитись не можна з наступних підстав.

Так, згідно ч.2 ст.167 ЖК України, у разі вибуття наймача та членів його сім ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім я, то договір найму жилого приміщення не розривається, член сім ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Отже цією нормою закону урегульовано розірвання з наймачем договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові.

Проте, як встановлено судом, договір найму між сторонами не укладався, отже до встановлених обставин застосовуванню зазначена норма матеріального права не підлягає.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову не може вважатись законним й обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Стосовно зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що належних та допустимих доказів того, що позивачі створювали відповідачу перешкоди в користуванні спірним жилим будинком останнім не надано, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303-316 ЦПК України, апеляційний суд

ви р і ш и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Новоазовського районного суду м. Новоазовськ Донецької області від 06 серпня 2014 року в частині вирішення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням скасувати.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: