22-ц/775/1425/2014(м)

263/3290/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Супрун М.Ю

суддів Мироненко І.П., Песоцької Л.І.,

при секретарі Одинцові Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення заборгованості з індексації заробітної плати, компенсації, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 серпня 2014 року, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 серпня 2014 року вищезазначений позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі: ПАТ "Металургійний комбінат «Азовсталь") на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати у розмірі 47,86 грн, компенсацію заборгованості в сумі 65,19 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 415,01 грн., 100 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 628,06 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ " Металургійний комбінат «Азовсталь" на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, просив рішення суду скасувати та задовольнити позов у повному обсязі. Зокрема, послався на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення необґрунтовано керувався розрахунками індексації заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів, наданими відповідачем, при цьому не врахував, що ці розрахунки складені з порушенням Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабміну України від 17 липня 2003 року № 1078, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а також постанови Кабміну України № 430 «Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати». Ці порушення призвели до помилкового визначення базових місяців, суми помісячної індексації та компенсації до відповідного місяця, внаслідок чого була суттєвого зменшена сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно не прийнятий до уваги розрахунок індексації, наданий позивачем.

Позивач та його представник у судове засідання апеляційного суду не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник відповідача Бузівська Н.М, що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги, просила її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 11 листопада 1984 року по 27 лютого 2009 року перебував у трудових відносинах з ПАТ "Металургійний комбінат «Азовсталь" і за цей період йому нараховувалась і виплачувалась заробітна плата.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з доведеності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача індексації по заробітній платі, яка не була своєчасно сплачена позивачу, що тягне за собою відповідальність підприємства у вигляді сплати працівникові компенсації за затримку виплати цих сум недоплаченої частини заробітної плати.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач не виплатив належні позивачу при звільненні суми у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку. При цьому розмір зазначеного середнього заробітку суд визначив з урахуванням спірної суми, на яку позивач мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком, а також керуючись принципами справедливості та співмірності.

У зв'язку з порушенням відповідачем трудових прав ОСОБА_1, суд, враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, стягнув на його користь моральну шкоду.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними та відповідають обставинам справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 33 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції від 1 січня 2003 року), згідно з нормами ст. ст. 1, 2 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів й послуг. Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Згідно до ч. ч. 1-4 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101%. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

На підставі ч. 5 ст. 4 зазначеного Закону, в разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно до п. 1-1 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з 6 березня 2003 року (дати опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Крім того, за ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (1 січня 2001 року).

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Структуру заробітної плати визначено статтею 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Додаткова заробітна плата, зокрема, це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з п. п. 2.2.7 «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5.

Таким чином, суми індексації заробітної плати та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є складовими частинами заробітної плати (додатковою заробітною платою).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, повно, всебічно та об'єктивно перевірив доводи сторін, надані ними докази, дав їм належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту порушення відповідачем законодавства в частині невиплати позивачу за період з 01 березня 2003 року по 30 вересня 2005 року індексації заробітної плати в сумі 47,86 грн., що є підставою для її стягнення з підприємства на користь позивача з компенсацією у зв'язку з порушенням строків виплати частини заробітної плати, розмір якої становить 65,19 грн.

В основу рішення суд обґрунтовано поклав теоретичний розрахунок заборгованості з індексації та компенсації заробітної плати, наданий відповідачем, оскільки в ньому наведені основні показники, з яких було обраховано коефіцієнт індексації, зокрема, вказівка базових місяців, з яких було обраховано суму індексації. Цей розрахунок позивачем не спростований належними і допустимими доказами. В той же час в наданому ОСОБА_1 розрахунку сум індексації не вірно визначені базові місяці, індекси споживчих цін для визначення суми індексації та відповідно величини приросту індексу споживчих цін для визначення суми індексації. Клопотань про призначення судової економічної експертизи сторонами на заявлялось.

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції наданий ОСОБА_1 розрахунок сум індексації обґрунтовано був не прийнятий до уваги.

Крім того, згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.

Врахувавши викладене, суд першої інстанції правильно обчисливши розмір середнього заробітку ОСОБА_1 у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 та дійшовши обґрунтованого висновку про наявність спору між сторонами про розмір сум, належних позивачу до виплати при звільненні, стягнув на його користь середній заробіток в розмірі 415,01 грн. з урахуванням спірної суми, на яку ОСОБА_1 мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи, що відповідає роз'ясненням вищезазначеного пленуму Верховного Суду України.

У відповідності з положеннями ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що факт порушення законних прав позивача призвели до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на його користь моральну шкоду в сумі 100,00 грн. При цьому визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, вимоги розумності і справедливості.

В рішенні суду першої інстанції повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 307,308,313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: