У х в а л а

і м е н е м    у к р а ї н и

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 15 січня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1

Вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2008 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2008 року,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше не судиму,

за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України виправдано.

ОСОБА_1 обвинувачувалася у тому, що вона, будучи службовою особою - головним бухгалтером ПП “Імпульс”, всупереч вимогам Законів України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та “Про систему оподаткування”, умисно, в інтересах підприємства, в період з 20 січня 2001 року по 15 лютого 2002 року ухилилась від сплати до державного бюджету податку на прибуток в сумі 107 700 гривень та податку на додану вартість у сумі 72 343, 44 гривень, заподіявши державі шкоду в особливо великому розмірі.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачувалася у тому, що вона умисно, з метою ухилення від сплати податків, вчинила службове підроблення, а саме, з січня 2001 року по січень 2002 року склала і надала у податкові органи завідомо неправдиві декларації, що спричинило тяжкі наслідки у виді фактичного ненадходження до бюджету податку на прибуток в сумі 107 700 гривень та ПДВ в сумі 72 343,44 гривень.

           У касаційному поданні прокурор посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону.

Зокрема, у поданні йдеться, що місцевий суд, виправдовуючи ОСОБА_1, належним чином не умотивував своє рішення, а суд апеляційної інстанції на ці порушення уваги не звернув та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; міркування прокурора, який підтримав касаційне подання; пояснення захисника, який просив залишити подання без задоволення; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості вироку, ухвали, постанови, що перевіряються в апеляційному порядку, і повинна відповідати тим же вимогам, що і рішення суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 377 КПК України. У ній мають бути наведені докладні мотиви прийнятого рішення, усі доводи, що містяться в апеляції, мають бути проаналізовані й жоден із них не повинен залишатися без відповіді.

Однак, як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку не дотримався усіх вимог і положень закону.

Так, в апеляції прокурора на вирок місцевого суду та доповненні до неї,  з наведенням відповідної аргументації, йшлося про те, що суд першої інстанції, на порушення вимог ст. 334 КПК України, не дав оцінки у вироку доказам обвинувачення та не зазначив мотивів, з яких він відкидає ці докази.

 Йшлося в апеляції і про те, що місцевий суд, пославшись на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 липня 2002 року як на підставу виправдання ОСОБА_1 за ч.3 ст. 212 КК України,  не взяв до уваги, що це рішення не містить будь-яких даних про незаконність висновків перевірки податковими органами ПП “Імпульс” щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

Прокурор зазначав також про неповноту судового слідства, оскільки суд, призначивши в справі судово-економічну експертизу, поставив на її вирішення деякі питання, що виходять за межі компетенції експертів. Крім того експертам не було надано всієї необхідної документації, у зв'язку з чим жодне з поставлених питань не було вирішене по суті. На думку прокурора, суд, замість призначення додаткової експертизи з правильним формулюванням поставлених питань, що підлягали експертному дослідженню, і наданням експертам усієї необхідної документації, помилково поклав висновок експертизи від 12 листопада 2007 року в основу виправдувального вироку.

Проте, як убачається зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції, ці та інші наведені в апеляції доводи не проаналізовані і відповіді на них не дано, що є порушенням вимог ст. 377 КПК України.

Отже, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи поданої на вирок місцевого суду апеляції та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

у х в а л и л а:

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.  

судді:

   К.Т. Кравченко                    О.В. Кривенда                      М.Ю. Лавренюк