Справа № 339/299/14-к

Провадження № 11-кп/779/276/2014

Категорія ч. 3 ст. 185 КК України

Головуючий у І інстанції Сметанюк В. Б.

Суддя-доповідач Попович С. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі суддів : Поповича С. С.

Фіцака Т. Д., Вилки С. С.

з участю секретаря с/з Перегінця О. Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12014090160000201 щодо ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Торунь Міжгірського р-ну Закарпатської обл., жителя АДРЕСА_2, за ч. 3 ст. 185 КК України та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця і жителя АДРЕСА_1, за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 289 КК України, за апеляційними скаргами обвинувачених на вирок Болехівського міського суду від 21 липня 2014 року, з участю прокурора Рибки Л. Я., захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_5 визнано винним за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання три роки позбавлення волі.

ОСОБА_6 визнано винним за ч. 3 ст. 185 та ч. 1 ст. 289 КК України з призначенням, на підставі ст. 70 КК України, остаточного покарання у вигляді трьох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання у вигляді позбавлення волі звільнено з випробуванням, встановивши іспитовий строк три роки.

За вироком суду обвинувачені визнані винними в тому, що 14 квітня 2014 року близько 13 год., діючи умисно з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном та особистого збагачення, за попередньою змовою проникли у житловий будинок потерпілої ОСОБА_9, що знаходиться в АДРЕСА_3, звідки таємно викрали майна на загальну суму 143 092 грн. 16 коп., з яким ОСОБА_5 на автомобілі марки ВАЗ поїхав у м. Болехів, а ОСОБА_6, крім вказаного, перебуваючи у приміщенні будинку потерпілої та побачивши ключі від автомобіля потерпілої марки «Тойота Рав-4» вирішив заволодіти ними та автомобілем і цими ключами завів автомобіль і поїхав у м. Івано-Франківськ, а так у с. Вовчинці, де залишив його на вул. Лісовій. Автомобіль та викрадене майно в послідуючому було повернуто потерпілій.

Обоє обвинувачених подали на вирок апеляційні скарги в яких, не оспорюючи кваліфікації своїх дій, просять призначити їм покарання із застосуванням ст. 69 КК України, ОСОБА_6 у вигляді штрафу.

Свою позицію ОСОБА_5 мотивує тим, що судом не було враховано такі пом`якшуючі обставини як активне сприяння у розкритті злочину, щире каяття, визнання вини, відшкодування потерпілій шкоди. А враховуючи те, що обставин, які пом`якшують покарання не встановлено, суд повинен був призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України. А так, вирок вважає надто суворим.

ОСОБА_6 мотивує свою позицію тим, що і ОСОБА_5, але крім того зазначає, що до кримінальної відповідальності притягається вперше, позитивно характеризується, хворіє, що підтверджують медичні документи, працевлаштувався. Вважає, що суд із застосуванням ст. 69 КК України міг при призначенні покарання перейти до іншого більш м`якого виду покарання.

В ході апеляційного розгляду обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_6 та захисники ОСОБА_8, ОСОБА_7 доводи апеляційних скарги підтримали, прокурор вважала вирок суду законним та обґрунтованим, а апеляційні скарги безпідставними.

Заслухавши сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Суд апеляційної інстанції згідно вимог ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Апелянти не оспорюють ні кваліфікації вчиненого, ні обставин, при яких вчинено злочини, встановлених судом згідно з оскарженим вироком, а тому в цій частині вирок суду не переглядається. Вказані у вироку обставини вважаються такими, що фактично мали місце.

Оспорюється тільки покарання призначене обвинуваченим.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання суд врахував як пом`якшуючі покарання обставини повне визнання вини, щире каяття.

А призначаючи ОСОБА_6 покарання суд врахував особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, зокрема, щире каяття, визнання вини, відшкодування ОСОБА_9 в повному розмірі матеріальної та моральної шкоди, молодий вік, що виключно позитивно характеризується, стан його здоров`я, що працевлаштувався, вперше притягується до кримінальної відповідальності. І при таких обставинах застосував ст. 75 КК України.

Ст. 65 КК України передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Пленум Верховного суду України у своїй Постанові № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», п. 2, роз'яснив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, але із врахуванням обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які щиро покаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

ОСОБА_5 суд призначив мінімальне покарання, врахувавши при цьому як обставини, що пом'якшують покарання в тому числі і всі ті обставини на які посилається ОСОБА_5, а тому колегія суддів не вбачає підстав для застосування при призначенні йому покарання, ст. 69 КК України. При цьому колегія враховує, що, як це достовірно підтверджують досліджені в ході апеляційного розгляду заяви потерпілої ОСОБА_9 матеріальну та моральну шкоду їй відшкодував саме ОСОБА_6, а не ОСОБА_5. Сам тільки той факт, що він визнав вину при даних щодо його особи та при обставинах справи, не може бути підставою для застосування при призначенні йому покарання, ст. 69 КК України.

Вирішуючи апеляційну вимогу ОСОБА_6 колегія суддів враховує, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_6 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 75 КК України, правильно врахував як обставини які дають підстави для застосування даної статті зазначене вище.

При викладених вище обставинах у справі колегія суддів вважає, що при цьому і іспитовий строк обвинуваченому ОСОБА_6 слід визначити мінімальний виходячи зі змісту ст. 75 КК України у вигляді одного року. Тим самим, на думку колегії суддів, буде у певній мірі пом'якшено ОСОБА_6 відбування призначеного йому покарання, оскільки при належній поведінці він може бути скоріше звільнений судом від призначеного покарання.

В той же час з врахуванням зазначених обставин та обставини вчиненого злочину колегія суддів не вбачає підстав для застосування при призначенні покарання ОСОБА_6 ст. 69 КК України. А тому приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_6 слід задовольнити частково, зменшивши визначений йому судом першої інстанції іспитовий строк до мінімального визначеного ст. 75 КК України - один рік.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Болехівського міського суду від 21 липня 2014 року щодо нього за ч. 3 ст. 185 КК України без змін.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Болехівського міського суду від 21 липня 2014 року щодо ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 289 КК України в частині призначення йому покарання змінити, пом'якшивши йому призначене покарання.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.

В решті вирок суду щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.

На ухвалу протягом трьох місяців з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5 у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали, може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

С У Д Д І :

_______________ ____________________ ___________________

С. С. Попович Т. Д. Фіцак С. С. Вилка

Згідно з оригіналом

Суддя С. С. Попович