22-ц/775/1504/2014(м)

263/7716/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Супрун М.Ю

суддів Мироненко І.П., Мальцевої Є.Є.,

при секретарі Одинцові Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 вересня 2014 року,-

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 вересня 2014 року по вищезазначеній справі визнана мирова угода, укладена між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за якою:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовляються від заявлених позовних вимог до ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнають за ОСОБА_3 право власності на 5/6 частин будинку АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 відмовляється від свого права власності в порядку спадкування на будинок АДРЕСА_1 та згоден визнати за собою право власності на 5/6 частин зазначеного нерухомого майна.

ОСОБА_3 визнає за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовляються від заявлених позовних вимог до ОСОБА_3 щодо визнання недійсними відмов від спадкового майна після смерті матері ОСОБА_4, визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності за кожним на 1/ 6 частку домоволодіння АДРЕСА_1.

Вимоги ст.ст. 205, 206 ЦПК України сторонам роз'яснені. У разі невиконання сторонами умов цієї мирової угоди, вона виконується примусово державним виконавцем.

Відповідач не погодився з вказаною ухвалою суду та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5, діючий за довіреністю, в судовому засіданні апеляційного суду підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Представник позивачів - адвокат ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача, його представника та представника позивачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.4 ч 1 ст. 311 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Постановляючи ухвалу про визнання мирової угоди, укладеної сторонами з метою врегулювання спору, суд першої інстанції виходив з того, що вона стосується предмета позову.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.

Згідно ч.1 ст. 175 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

Отже, предметом мирової угоди є врегулювання спору, який розглядається в суді. Тому домовленість сторін не повинна виходити за межі предмету позову. В мировій угоді не допускається врегулювання питань, які не пов'язані з предметом спору.

Предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, що проявляється в матеріально-правовій заінтересованості, яка полягає у прагненні домогтися для себе поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права, законного інтересу, тобто отримати певне майно, благо, встановити певний стан, обставини або, навпаки, не допустити їх порушення.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, в обґрунтування якого посилались на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати та дружина відповідача ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді ? частини домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. 11 березня 2010 року всі вони, як спадкоємці першої черги, звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, але відповідач переконав їх відмовитись від прав на спадкове майно на його користь, в обмін на що в подальшому він складе на їх користь заповіт, що заощадить їх грошові кошти. Проте в липні 2014 року їм стало відомо, що відповідач склав заповіт на користь свої доньки та бажає виселити їх з спірного домоволодіння.

Просили визнати недійсними їх відмови від спадкового майна, які подані в Першу державну нотаріальну контору 11 березня 2010 року після смерті ОСОБА_4, визнати за кожним з них право власності на 1/ 6 частину домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері. (а.с.2-3).

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, не звернув уваги на те, що спір між сторонами виник щодо 2/6 частин домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а в мировій угоді домовленість сторін вийшла за межі предмету позову і стосувалась вже 5/ 6 частин зазначеного нерухомого майна.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для визнання мирової угоди, укладеної сторонами, а тому на підставі п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311,313-315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 вересня 2014 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді: