Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-778- 4411/14 Головуючий у 1-й інстанції: Курдюков В.М.

Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

Панкеєва О.В.

суддів: Мануйлова Ю.С.

при секретарі: Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу судді Токмацького районного суду Запорізької області від 09 вересня 2014 року про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, розірвання договору банківського вкладу та повернення грошових коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

01 вересня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») про захист прав споживачів, розірвання договору банківського вкладу та повернення грошових коштів.

Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 09 вересня 2014 року відкрито провадження у справі.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою судді, ПАТ КБ «Приватбанк») звернувся з апеляційною скаргою, в якій, пославшись на порушення суддею норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати і передати справу по підсудності до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до Токмацького районного суду Запорізької області, посилаючись на положення ч. 5 ст. 110 ЦПК України, згідно якої позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача, тобто заяву подано за зареєстрованим місцем проживання позивачки ОСОБА_3

Разом з тим, посилання позивачки на те, що спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про захист прав споживачів» є безпідставними, оскільки остання просила вирішити спір саме на підставі відповідних норм Цивільного кодексу України.

Так, слід зазначити, що згідно преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

При цьому, як вбачається зі змісту позовної заяви, правовідносини, які виникли між сторонами, випливають з договору банківського вкладу та не є предметом регулювання Закону України «Про захист прав споживачів», а врегульовані § 3 «Банківський вклад» глави 71 Цивільного кодексу України та Законом України «Про банки та банківську діяльність». Зокрема ст. 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених договором.

Тобто, банківський вклад не є ані роботою (діяльністю виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб), ані продажем товару (продукції) у сенсі положень, визначених Законом України «Про захист прав споживачів».

Банк при позичанні коштів у вкладника, для їх розміщення у якості банківського вкладу, не отримує жодної винагороди за користування такими коштами, а навпаки, сплачує проценти (дохід вкладника) за період їх використання. Кошти вкладу(депозиту) аж ніяк не можуть розглядатися як «вартість робіт (послуг)» та/або «загальна вартість замовлення», а договір про банківський вклад (депозит) не містить понять «вартість робіт (послуг)» та/або «загальна вартість замовлення» у сенсі положень ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, аналіз наведених норм свідчить, що відносини, які виникають з банківського вкладу, не підпадають під предмет регулювання Закону України «Про захист прав споживачів» і положення цього Закону не застосовуються до відносин банківського вкладу. Відтак, Закон України «Про захист прав споживачів» може застосовуватися лише, коли позивач прямо вказує на порушення норм, гарантованих цим Законом.

Разом з тим, згідно з вимогами ч. 2 ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

При цьому, звертаючись з позовом до суду, позивачка зазначила, що відповідач знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул..Набарежна Перемоги,50, що територіально не відноситься до дислокації Токмакського районного суду Запорізької області.

Згідно частини 4 статті 122 цього Кодексу питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків, та не пізніше наступного дня після отримання судом у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи .

Як вбачається з матеріалів справи, суддею суду першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження в справі були порушені вимоги норм процесуального права, оскільки, по-перше, суд всупереч вимогам частини 3 статті 122 ЦПК України не звернувся до відповідного органу реєстрації щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_4

При цьому суддею також порушено вимоги частини 4 статті 122 цього Кодексу щодо додержання передбачених цими нормами закону строків при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження.

Судова колегія вважає, що ухвала про відкриття провадження в даній справі постановлена з порушенням порядку, встановленого для вирішення цього питання, а відтак оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить оскаржувану ухвалу скасувати і передати справу по підсудності до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська.

Оскаржувана ухвала судді в частині передачі позовної заяви разом з доданими до нею матеріалів для розгляду до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська не підлягає задоволенню, оскільки вирішення цього питання не входить до компетенції суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» ОСОБА_5 в особі представника за довіреністю Гелетій Дениса Юрійовича задовольнити частково.

Ухвалу судді Токмацького районного суду Запорізької області від 09 вересня 2014 року про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, розірвання договору банківського вкладу та повернення грошових коштів скасувати і справу направити до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області для вирішення питання про відкриття провадження у справі у відповідності до ст.115 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

судді: