АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 10-205-2006 Головуюча 1 -ї інстанції: Дірко І.І.
Категорія: запобіжний захід Доповідач: Пустовар М.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого Ржепецького О.П.,
суддів Царюка В.В., Пустовара М.Л.,
за участю прокурора Кириленко Є.В.,
захисника ОСОБА_1,
29 грудня 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали за апеляцією захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 грудня 2006 року, якою:
- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимому, обвинуваченому на території Російської Федерації у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.146 КК РФ (розбій);
- обрано міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
ОСОБА_2 слідчими органами Російської Федерації обвинувачується у скоєні 14 квітня 1994 року на території РФ злочину, передбаченого ч.2 ст.162 КК РФ (розбій за обтяжуючих обставин).
З 2 вересня 1994 року ОСОБА_2 знаходився у розшуку до затримання його 18 грудня 2006 року на території України.
Обґрунтовуючи необхідність обрання ОСОБА_2 міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд в постанові зазначив, що запитуючою стороною надані усі документи, необхідні для екстрадиції.
В апеляції захисник просить постанову суду скасувати, матеріали подання повернути у той же районний суд на новий судовий розгляд.
Посилається на порушення судом положень ст.57 Конвенції країн СНД «Про правову допомогу і правові відносини по цивільних, сімейних і кримінальних справах» від 10.11.1994 р. та ст.10 Європейської Конвенції «Про видачу правопорушників» від 13.12.1957 p., оскільки витік строк притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності.
Крім того, суду не надано доказів про наявність підстав для застосування положень ч.2 ст.49 КК України, тому як ОСОБА_2 не ухилявся від слідства та суду, відповідно до чого безпідставним є висновок про зупинення перебігу строку давності щодо скоєного ОСОБА_2.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника на підтримку апеляції, думку прокурора про залишення постанови судді без зміни, перевіривши матеріали подання та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
За вимогами ч.2 ст.148 КПК України, запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Відповідно до наданих запитуючою стороною матеріалів вимоги про екстрадицію ОСОБА_2, останній обвинувачується у скоєні злочину, за який може бути призначено покарання до 10 років позбавлення волі.
З 1994 року ОСОБА_2 перебуває у розшуку, як особа, що ухиляється від слідства.
Ця обставина є достатньою для обрання йому запобіжного заходу - взяття під варту.
Оскільки судом при вирішенні подання виконані вимоги ст.ст. 148,150,165-2 КК України, а також положення міжнародних угод, ратифікованих Україною, щодо взяття особи під варту з метою подальшою її екстрадиції, колегія суддів визнає рішення суду законним, тому підстави для його скасування відсутні.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 не ухилявся від слідства спростовані постановою про його розшук, винесеною ще у 1994 році.
Посилання ж на виток строку давності притягнення до кримінальної відповідальності не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_2 ухилявся від слідства і положення ч.2 ст.49 КК України на нього не розповсюджуються.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2006 року у відношенні ОСОБА_2 - без зміни.