АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МИКОЛАЇВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 11-940-2006                                           Головуючий у 1-й інстанції: Андрощук В.В.

Категорія: ст.307 ч.2 КК України                              Доповідач: Пустовар М.Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області

у складі:

головуючої                                                            Погорєлової Г.М.,

суддів                                                            Губи О.О., Пустовара М.Л.,

за участю прокурора                                       Земляного В.М.,

засудженого                                                               ОСОБА_1,

26 грудня 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 жовтня 2006 року, яким:

-    ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, судимий

05.09.2005 р. Центральним райсудом м. Миколаєва за ч.2 ст.296 КК України

на 2 роки позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки

відповідно до ст.75 КК України;

засуджений:

·  за ст.307 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного засудженому майна;

·  за ст.309 ч. І КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання - 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного засудженому майна.

Відповідно до ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання приєднано частково не відбуте покарання за попереднім вироком від 05.09.2005 р. і остаточно призначено до відбуття - 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного засудженому майна.

За вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 2 березня 2006 року, приблизно о 12 годині, він, знаходячись у Корабельному районі м. Миколаєва, у невстановленої особи придбав як для особистого вживання, так і з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій у кількості не менше 7 мл. (вага сухої речовини - 0,217 грама), який громадським транспортом незаконно перевіз до свого помешкання за адресою: АДРЕСА_1, де його незаконно зберігав з тією ж метою.

З березня 2006 року, приблизно о 21 год. ЗО хв., біля буд. АДРЕСА_2, він же незаконно збув ОСОБА_2 вказаний опій у кількості 1 мл. (вага сухої речовини - 0,31 гр.).

4 березня 2006 року, о 8 годині, він же, біля того ж будинку незаконно збув опій ОСОБА_3 у кількості 1 мл.

6 березня 2006 року, приблизно о 9 год. 10 хв., він же, там же незаконно збув 1 мл. опію особі під псевдонімом ОСОБА_4.

У той же день залишок опію у кількості 4 мл. (вага сухої речовини -0,124 гр.), який ОСОБА_1 незаконно зберігав при собі, був вилучений у нього при затриманні робітниками міліції.

В апеляції засуджений просить вирок районного суду скасувати, провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованих злочинів.

Посилається на фальсифікацію досудовим слідством матеріалів кримінальної справи.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого на підтримку апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегії суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Оцінивши перевірені докази, районний суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.307 і ч. І ст.309 КК України, тобто незаконного придбання, перевезення та зберігання з метою збуту і збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, а також незаконного придбання, перевезення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Так, сам ОСОБА_1 у судовому засіданні, визнавши вину частково, не заперечував факт незаконного придбання та зберігання опію, хоча і заперечував його збут.

Допитані у суді свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа під псевдонімом ОСОБА_4 підтвердили придбання ними у ОСОБА_1 кожним опію у кількості 1 мл.

На досудовому слідстві ОСОБА_2 та ОСОБА_3 упізнали ОСОБА_1 як особу, яка збула їм опій, що вбачається із змісту протоколів відповідної слідчої дії, досліджених судом.

Згідно з протоколом оперативної закупівлі наркотичних засобів від 6 березня 2006 року, ОСОБА_1 збув опій особі під псевдонімом ОСОБА_4

Про те ж свідчить зміст протоколу помітки грошей та медичного шприца від 6 березня 2006 року, наданих ОСОБА_4 для закупівлі наркотиків у ОСОБА_1, протоколу огляду покупця від 6 березня 2006 року, за яким ОСОБА_4 видав придбаний ним у ОСОБА_1 опій, протоколу особистого обшуку ОСОБА_1 від 6 березня 2006 року, коли в нього було вилучено помічену спеціальною речовиною грошову купюру номіналом 20 грн., а також опій у шприці, який ОСОБА_1 незаконно зберігав при собі.

Відповідно до висновків судово-хімічної експертизи, вилучена у ОСОБА_2, ОСОБА_3 і особи під псевдонімом ОСОБА_4 речовина, а також речовина при особистому обшуку ОСОБА_1, є особливо небезпечним наркотичним засобом - ацетильованим опієм.

Оцінивши наведені та інші докази у їх сукупності, надані стороною обвинувачення, суд 1-ї інстанції, визнавши їх достатніми та відповідними фактичним обставинам скоєного ОСОБА_1, прийшов вірного висновку про доведеність інкримінованого підсудному обвинувачення.

Безпідставними є доводи апелянта про фальсифікацію досудовим слідством матеріалів кримінальної справи, оскільки як у судовому розгляду, так і у розгляді справи за апеляцією не встановлено невідповідності наданих доказів дійсно вчинених ОСОБА_1 злочинів, порушень кримінально-процесуального закону щодо підстав та порядку проведених слідчих дій, а також для обмови підсудного свідками.

Посилання на необ'єктивність висновків суду та недостатність доказів вини є не суттєвими, бо не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів також зазначає, що апелянтом не наведено жодних аргументів на обґрунтування тверджень про фальсифікацію доказів, не вказано які саме ці докази та у чому конкретно вони сфальсифіковані.

Доводи про незаконні методи, нібито застосовані до ОСОБА_1 спростовані постановою помічника прокурора Заводського району м. Миколаєва від 5 травня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні працівників міліції за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст.365 КК України.

За таких обставин, колегія суддів, визнавши доводи апеляції безпідставними, приходить висновку, що вирок суду 1-ї інстанції, як постановлений відповідно до вимог ст.ст.323,324 КПК України, зміні чи скасуванню, про що просить апелянт, не підлягає.

Керуючись ст.ст.321-341,378 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 жовтня 2006 року у відношенні ОСОБА_1 - без зміни.