11-сс/775/126/2014(м)

263/7839/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Гришина Г.А.

суддів Шигірта Ф.С., Котиша О.П.

при секретарі Батирєві П.С.,

за участю захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 05 серпня 2014 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СВ Управління СБУ в Донецькій області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, що підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Органами досудового слідства ОСОБА_2 підозрюється в тому що він, будучи активним членом терористичної організації «Донецька Народна Республіка»(далі - «ДНР»), здійснював сприяння її терористичної діяльності.

А саме, на початку квітня 2014 року, ОСОБА_2 діючи з метою дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, невстановленими керівниками терористичної організації «ДНР», для виконання окремих функцій з виявлення та затримання осіб, які в подальшому доставлялись до будівлі Управління СБУ в Донецькій області за адресою: м. Донецьк, вул. Щорса, 62, яка знаходиться під контролем терористичної організації «ДНР», чим фактично сприяв терористичної діяльності вказаної організації.

Таким чином, ОСОБА_2 підозрюється в умисному здійсненні сприяння діяльності зазначеної терористичної організації та, як її учасник, свідомо вчиняв умисні дії з метою зміни меж території та Державного кордону України, надаючи допомогу бойовим терористичним підрозділам «ДНР», шляхом виконання ним функцій з виявлення та затримання осіб за вказівками керівників терористичної організації «ДНР».

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 05 серпня 2014 року відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На зазначену ухвалу захисник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, порушення норм процесуального права, просила вищезазначену ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказала, що ОСОБА_2 має неповнолітню дитину, має постійне місце проживання, стійки соціальні зв'язки, має цивільну дружину, позитивно характеризується, раніше мав постійну роботу.

Вказує, що обвинувачення ґрунтується на посвідченні командира «Щита» організації «ДНР», слідство не переконалося в дійсності цього документу та не звернуло увагу, що жодним міжнародним документом не передбачено, що «ДНР» є терористичною організацією.

Окрім цього, вказує, що відсутні докази, що ОСОБА_2 приймав участь у будь-якій терористичній діяльності. Вважає, що підозра є необґрунтованою.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є найбільш суворою мірою запобіжного заходу і застосовується виключно в разі, якщо є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, та якщо прокурором буде доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисника, що слідство ґрунтується на вилученому посвідченні ОСОБА_2, що підозра не обґрунтована, а також відсутні докази участі ОСОБА_2 у терористичній діяльності, оскільки, окрім вилученого посвідчення, обґрунтованість підозри, зокрема підтверджується свідченнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідно до яких вони були обізнані про факт перебування ОСОБА_2 в «ДНР» та сприянню останнім діяльності терористичної організації.

Доводи апеляційної скарги захисника, що слідство не переконалося у справжності посвідчення ОСОБА_2 не є спроможними, оскільки це посвідчення не є офіційним документом, тобто не має якихось встановлених критеріїв справжності. Окрім цього, згідно свідчень, які сам ОСОБА_2 надав під час допиту в якості підозрюваного, це посвідчення йому надав «Директор», після його згоди на вступ до «Щиту».

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги захисника, що «ДНР» не визнана міжнародними документами терористичною організацією, оскільки вона є такою, згідно офіційного повідомлення ГПУ.

Наявність неповнолітньої дитини, постійного місця проживання, цивільної дружини, позитивної характеристики та стійких соціальних зв'язків не спростовує наявності вищевказаних ризиків.

Прокурором була доведена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначених ризиків.

Обираючи ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував, що він є раніше судимим за тяжкий злочин, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання до 15 років позбавлення волі, перебуваючи на волі, зможе безперешкодно продовжити здійснення підривної діяльності проти України, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також продовжити вчиняти правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини слідує, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, до моменту затримання ОСОБА_2 постійно проживав у м. Донецьку, де й досі триває антитерористична операція, значно ускладнена робота правоохоронних органів. Враховуючи це, органи внутрішніх справ не в змозі забезпечити виконання будь-якого іншого запобіжного заходу, у тому числі домашнього арешту.

Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги захисника слідчий суддя врахував всі обставини провадження, постановив законну ухвалу, обравши ОСОБА_2 запобіжний захід, який є необхідним та достатнім для запобігання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, - а саме тримання під вартою.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 05 серпня 2014 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СВ Управління СБУ в Донецькій області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, що підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, - залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Гришин Г.А. Котиш О.П. Шигірт Ф.С.