ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

ВСТАНОВИВ:

Постановою від 29.06.2004 Верховного суду України скасовані постанова Вищого господарського суду України від 24.02.2004, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2003 та рішення господарського суду Одеської області від 08.09.2003, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи рішенням від 11.05.2005 господарського суду Одеської області первісний позов Державного підприємства “Енергоринок” задоволено частково. Стягнено з ВАТ “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” 766 760 595 грн. 27 коп. –основного боргу, 259 006 080 грн. 58 коп. –інфляційних нарахувань та 3% річних, 10 000 000 грн. –пені, 25500 грн. –понесених витрат на оплату держмита і 118 грн. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення з ВАТ “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” пені в сумі 155283815, 90 грн. за первісним позовом ДП “Енергоринок” до ВАТ “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ВАТ “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” до ДП “Енергоринок” про зміну договору № 427/01 від 14.10.1998 відмовлено.

Постановою від 25.04.2006 Одеського апеляційного господарського суду рішення від 11.05.2005 господарського суду Одеської області змінено та викладено пункти 2-4 резолютивної частини в наступній редакції: “Стягнути з ВАТ „Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” на користь ДП “Енергоринок” 766 760 595,. 27 грн. –боргу; 129 051 129, 48 грн. –інфляційних нарахувань; 59 848 339, 32 грн.  –3% річних; 100 000, 00 грн. –пені; 21 318, 00 грн. –понесених витрат на оплату держмита та 98, 65 грн. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в решті частині позову відмовити”.

 В решті частині рішення господарського суду Одеської області від 11.05.2005 залишено без змін. Вважати пункт 5 його резолютивної частини  пунктом 3.

 Розстрочено виконання судового рішення строком на 480 місяців з щомісячним стягненням з ВАТ “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” на користь ДП “Енергоринок” по –1 991 229, 91 грн. починаючи з 1 січня 2007 року.

Не погоджуючись з постановою ДП  “Енергоринок” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 14.10.1998 між Державним підприємством „Національна енергетична компанія „Укренерго”, правонаступником якого є ДП “Енергоринок” та ДАЕК “Одесаобленерго”, правонаступником якої є ВАТ “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” укладений договір купівлі-продажу електроенергії №427/01, за умовами якого ДП зобов’язався продавати електричну енергію ВАТ, а останнє своєчасно та в повному обсязі оплачувати її вартість.

Пунктом 4.2 укладеного договору передбачено, що платежі за куповану електроенергію здійснюються кожного робочого дня відповідно до Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України  за графіком, затвердженим Радою енергоринку за схемою “день поставки + 14”.

Господарським судом встановлена заборгованість ВАТ з оплати отриманої електроенергії за період з 01.04.2000 по 01.04.2003 в сумі 766 760 595, 27 грн.

   Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а за відсутністю таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься у ст. 526 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Апеляційний господарський суд обґрунтовано не погодився з рішенням місцевого суду в частині задоволення позову ДП щодо вимог про стягнення 177 579 768 грн. 01 коп. –інфляційних нарахувань на суму боргу, 81 426  312 грн. 57 коп. –річних та 10 000 000 пені.

Суми інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних стягнені судом першої інстанції згідно з розрахунком ДП, зробленим, у тому числі, за період, що передував набранню чинності ЦК України. У цей період був чинним ЦК УРСР, статтею 214 якого передбачена відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов’язання у вигляді обов’язку сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляцій за весь період прострочення, а також три проценти річних, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Прикінцевими положеннями Закону України „Про внесення змін до ст.214 Цивільного кодексу Української РСР” від 08.10.1999 року № 1136-ХІУ, яким зазначена стаття викладена в новій редакції, передбачено, що цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов’язання, пов’язаного з оплатою населенням комунальних послуг.  

 Предметом договору № 427/01 від 14.10.1998 є купівля-продаж електроенергії, в тому числі і для потреб населення за період з 01.04.2000 по 01.04.2003.

   Господарським судом встановлено, що за вищевказаний період  борг населення Одеської області з оплати спожитої електроенергії складав 202 956 000 грн., у зв’язку з чим на зазначену суму боргу інфляційні нарахування та річні не нараховуються.

Пунктом 4.6 укладеного договору, за несвоєчасне проведення розрахунків, сторонами передбачена сплата пені в розмірі 0.2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день розрахунку.

Статтею 1 Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20.02.2003 за № 554-ІУ, передбачено, що заборгованість з квартирної плати та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергію, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. Статтею 5 цього Закону встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг, у зв’язку з чим на вищезазначену суму боргу населення за спожиту електроенергію пеня не нараховується.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, чинного з 01.01.2004, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що з ВАТ на користь ДП за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання підлягає стягненню пеня в максимально можливому розмірі, тобто в сумі 39 914 877 грн. 66 коп. за період з 01.10.2002 р. по 01.04.2003 р., а решта частина цих вимог (про стягнення пені) є необґрунтованою.  

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання та враховуючи винятковість даного випадку, майновий стан сторін, значну дебіторську заборгованість перед ВАТ за спожиту електричну енергію таких споживачів, як Державний бюджет, промисловість, житлокомунгосп, сільського господарства, населення та інших споживачів, тому апеляційний господарський суд до уваги часткове виконання боржником грошових зобов’язань і те, що належна до сплати пеня є надмірно великою і зменшив розмір пені, що підлягала стягненню з ВАТ на користь ДП з 39 914 877, 66 грн. до 100 000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до чинного законодавства України питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови або ухвали апеляційної чи касаційної інстанції за наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, вирішує сама апеляційна чи касаційна інстанція, якщо ці обставини стали їй відомі до винесення ухвали або постанови за результатами перегляду рішення господарського суду першої інстанції. У цих випадках припис про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання ухвали або постанови має міститись у резолютивній частині зазначеної ухвали або постанови.

Враховуючи виняткові обставини справи, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини ВАТ у виникненні заборгованості, значну дебіторську заборгованість перед останнім за спожиту електричну енергію таких споживачів, як Державний бюджет, промисловість, житлокомунгосп, сільського господарства, населення та інших споживачів, а також приймаючи до уваги, що ненадання розстрочки та відстрочки виконання судового рішення може призвести до припинення господарської діяльності ВАТ та перебоїв в електропостачанні на території м. Одеси та області апеляційний господарський суд задовольнив заяву ВАТ та надав останньому розстрочку та відстрочку у виконанні судового рішення на 480 місяців зі стягненням з ВАТ на користь ДП щомісячно по 1 991 229, 91 грн. (766 760 595.27 коп. + 129 051 129.48 + 59 848 339. 32 + 100 000 + 21318 + 98.65 = 955 781 480.72) : 480 = 1 991 229, 91 грн., починаючи з 1 січня 2007 року.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним  господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її  скасування  немає.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 25.04.2006 Одеського апеляційного господарського суду  зі  справи № 27-31/146-03-2842 залишити без змін.

Головуючий                                                 В.С. Божок

Судді                                                             Г.В. Савенко

                                                                                   Г.П. Коробенко