АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11- 907/06 Головуючий у 1-й Інстанції: Беспрозваниий О.В.
Категорія: ч.І ст.369 КК України Доповідач: Войтовський С.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області
у складі: головуючого - Карпія В.М. суддів- ГребенюкВ.І.,ВойтовськогоС.А. за участю прокурора- Брєк Г.С. засудженої- ОСОБА_1
19 грудня 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2006 року, яким
ОСОБА_1, уродженка М.Миколаєва, росіянка, громадянка України, раніше не судима,
- засуджена за ч. 1 ст.369 КК України до 2 років обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнена від відбування покарання з випробуванням строком 1 рік 6 місяців.
На підставі ст.76 КК України ОСОБА_1 зобов'язана не виїжджати за межі України на Постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання і періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.
Вироком суду ОСОБА_1 визнана винною і засуджена за скоєння злочину при слідуючих обставинах.
Весною 2005 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з своїми родичами, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживанням довірою, запропонувала ОСОБА_2 послуги догляду і проживання в своєму приватному домоволодінні для осіб похилого віку, який розташований в будинку АДРЕСА_1. При цьому вона повідомила ОСОБА_2, що необхідно залишити заповіт нерухомого майна на її користь. ОСОБА_2 погодилась і 27.04.2005 року видала доручення ОСОБА_1 на право розпорядження квартирою НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1.
17.06.2005 року ОСОБА_1, скориставшись дорученням, продала вказану квартиру, а отриманими грошима в сумі 13.500 доларів США заволоділа.
З весни 2005 року до 30.05.2006 року ОСОБА_2 в умовах, які не відповідають санітарним нормам, не забезпечена належним медичним доглядом, позбавлена свободи ОСОБА_1 і її родичами, знаходилась в будинку АДРЕСА_1. 30.05.2006 року в ході огляду вказаного будинку були виявлені особи похилого віку, в тому числі і ОСОБА_2, яку помістили в профілакторій для осіб похилого віку, розташований АДРЕСА_2. В цей час до ОСОБА_2 в профілакторій почала приходити ОСОБА_1, яка намагалась з нею зустрітися і домовитися про повернення в свій приватний пансіонат.
В подальшому (точний час слідством не встановлений) ОСОБА_1, діючи умисно, з мотивів особистої зацікавленості, з метою повернення ОСОБА_2 в свій приватний пансіонат шляхом дачі хабара, вирішила домовитися з виконуючим обов'язки директора Миколаївського міського приюту для осіб похилого віку і інвалідів ОСОБА_3, для чого запропонувала останньому приїхати з персоналом до неї і подивитися на умови утримання осіб похилого віку.
22.06.2006 року під час бесіди в своєму приватному пансіонаті ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_3 домовитися за грошову винагороду і видати для повернення ОСОБА_2 ОСОБА_3 відмовив ОСОБА_1, але остання, маючи свою думку щодо директорів стаціонарних установ для осіб похилого віку, вважала, що отримала згоду на невиконання посадовою особою своїх службових обов'язків.
26.06.2006 року о 8 год. 40 хв. в кабінеті заступника директора Миколаївського міського притулку для осіб похилого віку і інвалідів ОСОБА_1, діючи умисно, з мотивів особистої зацікавленості, передала виконуючому обов'язки директора цього закладу ОСОБА_3 хабар в сумі 400 грн. за передачу їй підопічної притулку ОСОБА_2, після чого була затримана на місці події.
В апеляції засуджена ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю в її діях складу злочину. Посилається на те, що суд невірно встановив фактичні обставини справи і прийшов до помилкового висновку про її винність в дачі хабара. Вказує, що ОСОБА_2 добровільно проживала в її приватному пансіонаті, де на нею доглядали належним чином і не хотіла його залишати. ОСОБА_2 забрали в державний пансіонат без її (ОСОБА_1) згоди, в той час, коли вона була відсутня. Пізніше ОСОБА_3 приїхав до неї і сам запропонував забрати ОСОБА_2 назад, так як в них були проблеми з харчуванням осіб похилого віку. Вказує, що за час знаходження ОСОБА_2 в державному пансіонаті пропонувала відшкодувати ОСОБА_3 продуктами харчування, але той відмовився, сказавши, що потрібні гроші, які вона в сумі 400 грн. і принесла. Засуджена посилається на те, що справа розслідувана і розглянута поверхово, в судовому засіданні не допитаний ОСОБА_3, який, на її думку, давав протирічливі показання і в суд не з'явився.
Крім того, засуджена посилається і на те, що органи досудового слідства і суд безпідставно визнали її винною в шахрайстві, тобто, в заволодінні майном ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб шляхом обману і зловживання довірою, а також в незаконному позбавленні ОСОБА_2 свободи. Апелянт вказує, що не вчиняла зазначених дій і будь-яких доказів цього в справі немає.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої ОСОБА_1, яка підтримала подану апеляцію, думку прокурора Брєк Г.С., яка вважала, що вирок суду слідує залишити без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Доводи, наведені в апеляції засудженої ОСОБА_1 стосовно непричетності до давання хабара ОСОБА_3, являються безпідставними і спростовуються наведеними у вироку доказами.
Так, свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснювала, що близько трьох років проживала в приватному притулку ОСОБА_1. Потім її забрали в міський притулок для осіб похилого віку. За цей час пенсію її отримувала ОСОБА_1, яка приходила до неї в притулок і просила повернутися, але вона не хотіла.
З показань свідка ОСОБА_3, які обґрунтовано були перевірені судом в порядку ст.306 КПК України слідує, що з кінця травня 2006 року в міському притулку, де він виконував обов'язки директора, знаходилась ОСОБА_2, яка раніше проживала у приватному притулку ОСОБА_1 ОСОБА_2 скаржилась на погані умови проживання у ОСОБА_1 і те, що остання шляхом обману продала її житло. В червні 2006 року до нього звернулася ОСОБА_1, яка намагалася забрати ОСОБА_2 в свій притулок. Вона запропонувала йому гроші за незаконну видачу їй ОСОБА_2 для оформлення опіки. Згоди він не дав. 23.06.2006 року написав заяву прокурору Ленінського району М.Миколаєва, в якій вказав про злочинні дії ОСОБА_1 26.06.2006 року приблизно о 8 год.35 хв. в притулок прийшла ОСОБА_1 і запропонувала пройти в його службовий кабінет для розмови. В кабінеті ОСОБА_1 поклала в стопку паперу на його робочому столі гроші. Також на ім'я директора написала розписку про те, що забирає ОСОБА_2 і бере на себе відповідальність за неї. В розписці він вказав, що дозволу не дає. В цей час в кабінет зайшли працівники правоохоронних органів і він повідомив їм, що ОСОБА_1 дала йому хабар.
Вказані обставини підтверджуються заявою ОСОБА_3 до прокурора Ленінського району м. Миколаєва від 23.06.2006 року.
Твердження засудженої ОСОБА_1 стосовно того, ОСОБА_3 давав протирічливі пояснення являються безпідставними, оскільки вони є послідовними і будь-яких інших пояснень він не давав.
З показань свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вбачається, що вони були запрошені в якості понятих при проведенні слідчої дії в кабінет виконуючого обов'язки директора Миколаївського міського притулку, де знаходились ОСОБА_3 і ОСОБА_1 ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_1 дала йому хабар і дістав з зошита 400 грн.
Згідно даним протоколу огляду місця події від 26.06.2006 року слідує, що в кабінеті ОСОБА_3 були знайдені і вилучені гроші в сумі 400 грн. і розписка ОСОБА_1, де вказано, що вона забирає ОСОБА_2 з резолюцією ОСОБА_3 про те, що він дозволу не дає.
Відповідно до висновків судово-почеркознавчої експертизи № 183 від 05.07. 2006 року текст і підпис від імені ОСОБА_1 в розписці, вилученій 26.06.2006 року в ході огляду кабінету ОСОБА_3 виконані ОСОБА_1.
Показання засудженої ОСОБА_1 стосовно того, що вона передала ОСОБА_3 не хабар за повернення до її приватного притулку ОСОБА_2, а пенсію останньої в якості компенсації за її утримання в міському притулку, суд правильно визнав неспроможними, оскільки вони спростовуються показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_2, даними протоколу огляду місця події.
Таким чином, перевіривши зібрані докази в їх сукупності, суд вірно встановив фактичні обставини справи. Разом з тим, кваліфікація дій ОСОБА_1 являється неправильною. Злочин, передбачний ст. 369 КК України вважається закінченим з моменту, коли службова особа прийняла хоча б частину хабара. Як встановлено судом і це підтверджено наведеними доказами ОСОБА_3 відмовився прийняти від ОСОБА_1 хабар і звернувся з заявою до правоохоронних органів про її злочинні дії. У випадках, коли службова особа відмовилась прийняти запропоновані гроші, дії того, хто намагався дати хабар, належить кваліфікувати як замах на його давання. Таким чином, дій ОСОБА_1 слідує перекваліфікувати з ч. І ст.369 КК України на ч.2 ст.15, ч. І ст.369 КК України, як закінчений замах на давання хабара. В цій частині вирок суду підлягає зміні.
Що стосується покарання, то воно також призначено засудженій з порушенням вимог закону. Суд призначив ОСОБА_1 за ч. І ст.369 КК України покарання у виді 2 років обмеження волі. Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи по загальному захворюванню з 1989 року, а у відповідності до вимог ст.61 КК України обмеження волі не застосовується до інвалідів першої та другої групи. За таких обставин суд не міг призначати їй вказаного покарання.
При призначенні покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст.15, ч. І ст.369 КК України колегія суддів враховує те, що вона раніше не судима, вчинила злочин невеликої тяжкості, який не було закінчено, характеризується позитивно, є інвалідом 2 групи, а тому вважає можливим призначити їй покарання за вказаною нормою закону з застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Крім того, суд визнав доведеним і вказав у вироку, що ОСОБА_1 вчинила шахрайство за попередньою змовою групою осіб та незаконно позбавила ОСОБА_2 свободи. Такі висновки суду нічим не підтверджуються. Фактично ці дії ОСОБА_1 ні органом досудового слідства, ні судом не встановлені і будь-яких доказів цього в справі немає. Органами досудового слідства обвинувачення у вчиненні зазначених дій ОСОБА_1 не пред'являлось, хоча про це зазначено в обвинуваченні і вироку, а тому є незрозумілим чому слідство і суд прийшли до таких висновків.
На підставі викладеного, з мотивувальної частини вироку підлягає виключенню формулювання обвинувачення про вчинення ОСОБА_1 шахрайства за попередньою змовою групою осіб та незаконного позбавлення свободи ОСОБА_2.
В іншій частині вирок суду слідує залишити без зміни. Підстав для його скасування, як того просить засуджена, немає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженої ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду М.Миколаєва від 12 жовтня 2006 року відносно ОСОБА_1 змінити.
Дії ОСОБА_1 перекваліфікувати з ч. І ст.369 КК України на ч.2 ст.15, ч. І ст.369 КК України та призначити за вказаною нормою закону з застосуванням ст.69 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Виключити з мотивувальної частини вказаного вироку формулювання обвинувачення про вчинення ОСОБА_1 шахрайства за попередньою змовою групою осіб та незаконного позбавлення свободи ОСОБА_2.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.