ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 21.12.2005 господарського суду міста Києва в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою від 04.04.2006 Київського апеляційного господарського суду рішення від 21.12.2005 господарського суду міста Києва залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки. 

Не погоджуючись з судовими рішеннями Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 116, 212 Земельного кодексу України. Статтями 125, 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційне подання відхилити.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Статтею 123 Земельного кодексу України передбачено, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки. 

Господарськими судами встановлено, що рішенням Київської міської ради № 42/1476 від 02.10.2001 “Про погодження місць розташування об'єктів”, погоджено кооперативу з будівництва та експлуатації індивідуальних гаражів “Самара”, за умови виконання п. 39 цього рішення, місце розташування гаражів у комплексі зі станцією технічного обслуговування автомобілів та об'єктом громадського харчування по вул. Малинській, 22, Святошинського району м. Києва на землях забудови орієнтовною площею 2, 6 га.

ДТГО “Південно-Західна залізниця”, у користуванні якої знаходилась земельна ділянка, надала згоду на використанняїї для будівництва гаражів відповідача по вул. Малинській, 22. Відповідач також отримав попереднє погодження місця розташування авто-гаражного кооперативу у Головному управлінні містобудування та архітектури КМДА, ВАТ “Київпроект”, головного державного санітарного лікаря м. Києва, Державному управлінні екологічної безпеки в м. Києві.

Тому, господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач не самовільно зайняв земельну ділянку і відмовив у позові.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають  чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх  скасування  немає.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 111⁵, п.1 ст. 111⁹, ст.111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційне подання заступника прокурора міста Києва відхилити.

Постанову від 04.04.2006 Київського апеляційного господарського суду  зі  справи № 4/624  залишити без змін.

Головуючий                                                 В.С. Божок

          Судді                                                             Г.В. Савенко

                                                                                                Г.П. Коробенко