УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 січня 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого: Меленко О.Є.
суддів: Беркій О.Ю., Ясеновенко Л.В.
з участю : секретаря Білик Л.З.
сторін: апелянта ОСОБА_11, її представника -
адвоката ОСОБА_12,
позивачів- ОСОБА_1, його представника-
ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_11 про усунення перешкод в користуванні під'їздною дорогою з апеляційною скаргою ОСОБА_11 на рішення Косівського районного суду від 23 жовтня 2006 року, -
встановила:
ОСОБА_11 оскаржує рішення Косівського районного суду від 23 жовтня 2006 року , яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та зобов"язано її знести споруджений нею ж на дорозі в с. Брустури Косівського району, що веде на присілки „Грунь" та „Заверх" фундамент під огорожу з металевими стовпами та не чинити перешкод у користуванні цією дорогою. В апеляційній скарзі на зазначене судове рішення ОСОБА_11 ставить питання про його скасування з направленням справи на новий судовий розгляд. Апелянт вказує на неповне з"ясування судом першої інстанції обставин, що мають істотне значення для справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам. Позивачі є її сусідами, вони користувалися і користуються спірною дорогою, оскільки така не перекривалася. Однак дорога була призначена для пішохідного переходу, а не проїзду транспорту і облаштовувалася виключно за кошти її ( ОСОБА_11) родини. Був намір обгородити земельну ділянку матері - ОСОБА_14, у зв"язку з чим по краю дороги облаштовано фундамент. Про відсутність перешкод з її боку у користуванні дорогою ствердили також свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_15, однак цим фактам суд не дав належної оцінки. Також не були проведені обміри спірної дороги та приватизованої ділянки її матері, натомість зобов"язано її знести частину фундаменту під огорожу приватизованої земельної ділянки.
Суд також не взяв до уваги того, що позивачі для заїзду до своїх господарств мають можливість користуватися іншою дорогою- центральною, що стверджується схемою по проведеній експертизі. Крім цього, вважає недоведеним факт, що спірна дорога є дорогою загального користування, а не під'їздною дорогою до господарства її матері, оскільки в судовому засіданні оглядався план розвитку села, який є тільки проектом, а на облаштування спірної дороги грошей ніхто не виділяв.
Справа №22-ц-22/2007 р. Головуючий у 1 інстанції Туринський І.Є.
Категорія 33 Доповідач Меленко О.Є.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_11 вимоги підтримала з тих же мотивів, що викладені в апеляційній скарзі, просить про їх задоволення.
Позивачі проти доводів апелянта заперечили. Рішення суду вважають таким, що ухвалено з дотримання вимог матеріального та процесуального закону, просять залишити його без змін.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні встановлено факт часткового перекриття відповідачем дороги загального користування.
Колегія суддів, вислухавши доводи апелянта та її адвоката, заперечення щодо них позивачів, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановив суд першої інстанції (і зазначеного не спростовує жодна з сторін) спір між сторонами виник з приводу користування дорогою на присілки „Грунь" та „Заверх" в с Брустури Косівського району, де знаходяться господарства позивачів.
Існування спірної під"їзної дороги загального користування стверджується викопіровкою з генерального плану с Брустури та копіями планів зовнішніх меж земельних ділянок ( а.с.46-48) . Даних про те, що до генерального плану вносилися якісь зміни або дорога виділялася, як заїзд, в особисте користування відповідача в матеріалах справи немає. Факт часткового перекриття відповідачем спірної дороги крім показань позивачів та свідків, стверджується актом комісії сільської ради від 6.05.2005 року та висновком судової земельно-технічної експертизи від 9.03.2006 року за № 0961, з якого вбачається що відповідачем влаштовано фундамент під огорожу висотою 24 см., шириною 22 см. з розривом 3,5 м. на місці спірної дороги. Фундамент облаштовано на місці наявного повороту дороги та її незначного під"йому, що створює перешкоди для проїзду позивачів до власних господарств.
За змістом ст.ст. 96, 103 ЗК України землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів а також обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.
За наведеного , суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що облаштуванням фундаменту під огорожу, відповідач створила перешкоди у користуванні дорогою та зобов"язав ОСОБА_11 усунути їх.
Перевіривши всі доводи апеляційної скарги, колегією суддів порушення норм матеріального і процесуального права не встановлено, підстав для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів наведених апелянтом немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_11 відхилити, а рішення Косівського районного суду від 23 жовтня 2006 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.