УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 січня 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Меленко О.Є.
суддів Беркій О.Ю., Ясеновенко Л.В.
секретаря Білик Л.З.
з участю: апелянта ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 27 червня 2006 року, -
встановила:
ОСОБА_1 оскаржує рішення Івано-Франківського міського суду від 27 червня 2006 року, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та виділено у власність ОСОБА_2 майно на загальну суму 286 209 гривень, в т.ч. домоволодіння по АДРЕСА_1, вартістю 120 000 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що впродовж тривалого часу ОСОБА_3 ухиляється від виконання рішення Тисменицького районного суду від 1.12.2003 року про стягнення з нього на її ( ОСОБА_1) користь 44 185 грн. боргу та судових витрат. З метою забезпечення позову, а в подальшому- в процесі виконання рішення на майно відповідача, зокрема домоволодіння по АДРЕСА_1 накладався арешт. Вважає, що суд порушив вимоги процесуального закону, не притягнувши її до участі у справі в якості третьої особи, оскільки оскаржуваним судовим рішенням порушені її права, як стягувача за рішенням Тисменицького районного суду від 1.12.2003 року, яке є чинним. Суду на час розгляду справи було відомо що майно ОСОБА_3 обтяжене в її ( апелянта) інтересах, оскільки головуючий по справі у травні 2006 року постановляв ухвалу про накладення арешту на майно відповідача. Суд прийняв заяву ОСОБА_3 про визнання позову не перевіривши того, чи не порушує це права, свободи та інтереси інших осіб. Крім цього, визнаючи право власності на будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, як на частку у майні подружжя, суд не зауважив, що будинок не являється об"єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3, оскільки був подарований ОСОБА_3. Просить оскаржуване рішення змінити та залишити домоволодіння по АДРЕСА_1 у власності ОСОБА_3
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 вимоги підтримала з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі.
Справа № 22-Ц-9/2007 р. Головуючий у 1 інстанції Барашков В.В.
Категорія 2/5,34 Доповідач Меленко О.Є.
Вислухавши доводи апелянта, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення про поділ майна на стадії попереднього судового засідання, суд першої інстанції виходив виключно з визнання відповідачем позову. При цьому, в порушення вимог ч.І ст. 36 ЦПК України ні позивач, ні відповідач не повідомили суд про третю особу, яка має вимоги щодо частини цього майна -житлового будинку АДРЕСА_1, а суд не виконав вимоги ч.4 ст. 174 ЦПК України та не перевірив чи визнання відповідачем позову не суперечить закону і чи не порушує права, свободи, інтереси інших осіб.
Так, з матеріалів справи вбачається, що об"єктом поділу з поміж-іншого майна, став житловий будинок АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 10.07.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4 ( реєстровий НОМЕР_1). Зазначений будинок перебуває під арештом з червня 2003 року на підставі ухвали Тисменицького районного суду у зв"язку з борговими зобов"язаннями ОСОБА_3 перед ОСОБА_1
За наведеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції не можна вважати законним і обґрунтованим, воно підлягає до скасування з поверненням справи до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Керуючись п.4 ч.І ст.311, ст.ст. 307,313- 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Івано-Франківського міського суду від 27 червня 2006 року в даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд в той же суд іншим складом.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу її проголошення.