ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 01.02.2006 господарського суду Закарпатської області позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ДП завод “Електрон-сервіс” ЗАТ “Електрон-Воловець” на користь приватного підприємця ОСОБА_1 суму 15221, 76 грн. та у відшкодування судових витрат -297, 40 грн. Припинено провадження у справі в частині основного боргу, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою від 05.04.2006 Львівського  апеляційного господарського суду рішення від 01.02.2006 господарського суду Закарпатської області в частині задоволення позовних вимог скасовано. В стягненні суми нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, 3% річних і інфляційних відмовлено. В решті частині рішення суду залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Подана позивачем ксерокопія договору, проти підписання якого заперечує відповідач, не підтверджена оригіналом такого договору і не може бути належним доказом у справі.

Не погоджуючись з постановою суду приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 38, 43, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України, ст. 202-205 Цивільного кодексу України. Договір від 10.01.2005 є укладеним, містить всі необхідні істотні умови договору, в тому числі і щодо кількості і ціни з посиланням на накладні. Наявність накладних, які судом не заперечуються, свідчать про існування договірних відносин між сторонами, а відтак висновок суду про позадоговірний характер поставок не ґрунтується на матеріалах справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Господарським судом встановлено, що  ДП завод “Електрон-сервіс” ЗАТ “Електрон-Воловець” та ПП ОСОБА_1 10.01.2005 уклали договір на поставку нафтопродуктів, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується здійснювати заправку нафтопродуктами в автотранспорт споживача, згідно з відомостями, на автозаправочній станції, а споживач (відповідач по справі) приймати та оплачувати вартість нафтопродуктів на умовах і на протязі дії даного договору. Ціни на нафтопродукти і загальна вартість визначається сторонами у товарно-транспортних накладних не пізніше 5 днів з дня оформлення накладної.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати, оплата буде здійснюватись на умовах товарного кредиту, тобто оплата вартості поставленого товару під відсотки.

Позивачем на виконання умов договору здійснено поставку нафтопродуктів відповідачу на загальну суму 49813, 65 грн., вартість яких відповідачем сплачена частково у сумі 46945, 65 грн. Господарським судом правомірно припинено провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості, оскільки відповідачем вона сплачена після порушення провадження у справі.

Господарський суд також обґрунтовано дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача оплати відсотків на прострочену суму грошового зобов'язання, інфляційних нарахувань та річних відсотків, оскільки ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом дана неправильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова не відповідає  чинному законодавству України та обставинам справи і підлягає скасуванню, а рішення господарського суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, залишенню без змін.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 111⁵, ст. 111⁹, ст.111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову від 05.04.2006 Львівського апеляційного господарського суду  зі  справи № 17/6 скасувати.

Рішення від 01.02.2006 господарського суду Закарпатської області з даної справи залишити без змін.

Головуючий                                                 В.С. Божок

          Судді                                                             Г.В. Савенко

                                                                                                Г.П. Коробенко