22-ц/775/1506/2014(м)

263/1987/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року

Апеляційний суд Донецької області у складі :

головуючого - судді Супрун М.Ю.

суддів : Мироненко І.П., Мальцевої Є.Є.

при секретарі Одинцові Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний сервісний центр «Інженерінг» про внесення запису до трудової книжки

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 вересня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 вересня 2014 року відмовлено у задоволенні вищезазначеного позову ОСОБА_1

Позивачка з вказаним рішенням не погодилась та оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. При цьому зазначила, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував того, що в ході розгляду справи було доведено, що підприємством відповідача вона була фактично допущена до роботи, а отже перебувала у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Технічний сервісний центр «Інженерінг» ( далі: ТОВ «Технічний сервісний центр «Інженерінг»).

В судовому зсіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник відповідача Авдюшина Л.О., діюча за довіреністю, в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивачки та представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що в трудовій книжці ОСОБА_1 запис про прийняття її на роботу в ТОВ «Технічний сервісний центр «Інженерінг» відсутній, останнім місцем її роботи є відділ маркетингу ТОВ «Українська індустріальна інвестиційна група», з якого ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням у відповідності до наказу №03-0К від 30.09.2013 року. (а.с. 92).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела факт знаходження її у трудових відносинах з відповідачем.

Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За правилами п. 6 ч. 1 ст. 23 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою .

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи (ч.4 ст. 24 КЗпП України).

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Отже, виникнення трудових правовідносин між працівником і роботодавцем відбувається як із моменту укладення між ними трудового договору або з моменту видання наказу (розпорядження) про поновлення, так і з моменту фактичного допуску до роботи.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з того, що матеріали даної справи не містять доказів того, що з позивачкою відповідачем укладався трудовий договір (контракт) та того, що вона була допущена до роботи, їй нараховувалася та виплачувалася заробітна плата, суд першої інстанції повно і всебічно розглянувши заявлений ОСОБА_1 позов, дійшов обґрунтованого висновку про його недоведеність.

Докази, надані ОСОБА_1 на користь своїх позовних вимог, а саме фотоматеріали робочого місця, журналів обліку роботи та трудового колективу, роздруківка рекламного оголошення підприємства з Інтернет видання, копії документів первинного бухгалтерського обліку, які не містять П.І.Б. позивачки, ані як посадової особи яка склала документ, ані як його виконавця не є беззаперечними доказами наявності трудових взаємовідносин між сторонами.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд, на підставі ст.308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: