22-ц/775/1477/2014(м)
221/751/14-ц
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 жовтня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Супрун М.Ю,
суддів Мироненко І.П., Мальцевої Є.Є..
при секретарі Одинцові Е.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 21 березня 2014 року,-
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2014 року позивач звернувся з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з 29 січня 1976 року по 06 січня 2013 року він перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (далі: ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1»), де 25 жовтня 1986 року під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження і 23 березня 1987 року МСЕК вперше встановила йому 100% втрати професійної працездатності. Крім того, 27 листопада 1990 року на підприємстві відповідача з ним знов трапився нещасний випадок, за наслідками якого комісією з розслідування нещасного випадку складений акт про нещасний випадок на виробництві, а при огляді на МСЕК 27 жовтня 1999 року йому встановлена втрата професійної працездатності за сукупністю - 45%, а саме: первинно 20% - за травмою, отриманою в 1990 році та повторно 25% - за травмою 1986 року. Також згідно медичного висновку Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна клінічна лікарня профзахворювань» від 04 вересня 2013 року йому вперше встановлено професійне захворювання та 17 жовтня 2013 року після проходження огляду на МСЕК йому встановлена III група інвалідності та втрата працездатності 65% за сукупністю: первинно 30% - у зв'язку з профзахворюванням, повторно 25% - по травмі, отриманої в 1986 році та 10% - по травмі 1990 року.
Посилаючись на те, що, у зв'язку з ушкодженням здоров'я йому спричинено моральні страждання, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 65 000 грн. компенсації моральної шкоди.
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 21 березня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 24000 грн. Розподілено судові витрати, стягнуто з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на користь держави судовий збір в сумі 240,00 гривень.
З вказаним рішенням не погодився відповідач та подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду змінити та зменшити розмір моральної шкоди на користь ОСОБА_1 При цьому зазначив, що суд першої інстанції не обґрунтував розмір стягнутої на користь позивача моральної шкоди.
Сторони у судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Згідно заяв, просили справу розглянути за їх відсутності.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що позивач з 29 січня 1976 року по 06 січня 2013 року перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1», де працював в якості електрослюсаря, помічника механіка дільниці підземного з повним робочим днем у шахті( а.с.3-5).
25 жовтня 1986 року під час виконання трудових обов'язків на підприємстві відповідача з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, в результаті якого йому було травмовано ногу, про що було складено акт про нещасний випадок на виробництві № 199 від 26 жовтня 1986 року за формою Н-1 (а.с. 5).
У зв'язку з цим нещасним випадком на виробництві, висновком МСЕК від 23 березня 1987 року ОСОБА_1 встановлено 100% втрати професійної працездатності строком на один рік (а.с.7)
Крім того, 27 листопада 1990 року з позивачем на підприємстві відповідача вдруге стався нещасний випадок, в результаті якого була травмована права ступня. 29 листопада 1990 року за висновками комісії з розслідування нещасного випадку складений акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 за №513. (а.с.8-9)
При огляді МСЕК 27 жовтня 1999 року за наслідками двох травм позивачу встановлена втрата професійної працездатності строком на два роки за сукупністю 45%, а саме: первинно 20% за травмою 1990 року та повторно 25% за травмою 1986 року. (а.с.20)
Також Комунальною лікувально-профілактичною установою «Обласна клінічна лікарня профзахворювань» 04 вересня 2013 року ОСОБА_1 вперше диагнозцировано професійне захворювання у вигляді пневмоконіозу: антракосилікозу, інтерстіційної форми (1/1,t/s) хронічного бронхіту, легеневої недостатності 1-2 ст. і 17 жовтня 2013 року після проходження огляду на МСЕК йому встановлена III група інвалідності та втрата працездатності 65% за сукупністю: первинно 30% - у зв'язку з профзахворюванням, повторно 25% - по травмі, отриманої в 1986 році та 10% - по травмі 1990 року.
Згідно акту розслідування професійного захворювання від 26 вересня 2013 року, комісія по розслідуванню дійшла висновку, що професійне захворювання позивача виникло у зв'язку з недосконалістю технологічного процесу, неефективністю засобів боротьби з пилом. Причинами професійного захворювання став пил с домішкою діоксиду кремнію більше 10%.(а.с.12)
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено вимоги ст.153 КЗпП України, що спричинило дві травми та виникнення професійного захворювання у позивача та заподіяння моральної шкоди, яка на підставі ст.237-1 КЗпП України підлягає відшкодуванню відповідачем.
Проте з таким висновком суду в повній мірі погодитись на можна.
Згідно п.п. 3,4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права,
Відповідно зі ст.12 Закону України «Про охорону праці», який був введено в дію з дня опублікування - 24 листопада 1992 року згідно з Постановою Верховної Ради України від 14 жовтня 1992 року N 2695-XII (в редакції 1999 року), відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з п. п.1, 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року N 472, (в редакції, яка діяла у 1999 році), власник підприємства, установи і організації або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці. Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною моральної шкоди.
Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат.
Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
В силу ст.237-1 КЗпП України, якою було доповнено кодекс Законом України від 24.12.99 р. N 1356-XIV, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, на час встановлення професійної працездатності позивача в 1987 році у зв'язку з отриманням першої травми на підприємстві відповідача, законодавство, яким передбачено відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом моральної шкоди, спричиненої робітнику небезпечними або шкідливими умовами праці, не діяло.
Суд першої інстанції за зазначене не звернув уваги та дійшов помилкового висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, отриманої ним в результаті виробничої травми 1986 року, внаслідок якої йому 23 березня 1987 року встановлена втрата працездатності.
Таким чином, суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з відповідача моральну шкоду, яка була отримана позивачем у зв'язку з виробничою травмою 1986 року, а тому апеляційний суд вважає необхідним змінити оскаржуване судове рішення і стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, отриману останнім у зв'язку з травмою 1990 року, за наслідками якої 27 жовтня 1999 року МСЕК встановлена втрата професійної працездатності первинно 20% та професійним захворюванням 2013 року, у зв'язку з яким 17 жовтня 2013 року МСЕК позивачу встановлена III група інвалідності та втрата працездатності первинно 30%.
При встановленні розміру моральної шкоди, апеляційний суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступень втрати професійної працездатності та негативні наслідки погіршення його здоров'я, а також виходить із засад розумності, виваженості та справедливості та визначає його в сумі 12000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314- 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» задовольнити частково.
Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 21 березня 2014 року в частині розміру стягнутої моральної шкоди змінити.
Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 12000,00 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді