КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

09.12.08 р.                                                                                          № 16/198          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Чорногуза М. Г. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Жук Г. А.

                                                  Агрикової  О.В.

Секретар судового засідання Салякіна М.І.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс»,

на рішення господарського суду Полтавської області від 16 жовтня 2008 року,

у справі №16/198 (суддя Тимощенко О.М.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс», м. Дніпропетровськ

до Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України», м. Полтава

про стягнення грошових коштів,

В судове засідання з’явились представники сторін:

від позивача:          Олещенко Р.М. –директор, паспорт серії АН № 268434 виданий 07.06.2004 р.; наказ № 1-ок/01 від 27.01.1997 р., протокол № 1 від 27.01.1997 р., протокол № 11 від 04.06.2007 р.;

Головко В.В. –головний бухгалтер, наказ № 02-ок від 01.02.2003 р.;

Дика Т.В. –представник за довіреністю б/н від 15.10.2008 р.;

від відповідача:  Гнида Ф.А. –представник за дов. № 01-15/104 від 24.01.2008 р.

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс»звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»про стягнення грошових коштів.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16 жовтня 2008 року по справі № 16/198 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс»задоволено частково, присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»175 306 грн. 99 коп. основного боргу, 58 523 грн. 31 коп. річних, 2 338 грн. 30 коп. державного мита, 73 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. В частині стягнення 478 998 грн. 90 коп. пені та 263 234 грн. 13 коп. штрафу відмовлено, в іншій частині позовних вимог припинено провадження.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду позивач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 202 від 22 жовтня 2008 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 16 жовтня 2008 року в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення пені у сумі 478 998 грн. 90 гривень та прийняти в зазначеній частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»штрафні санкції за несвоєчасну оплату продукції, які складаються з пені у сумі 478 998 грн. 90 коп. та штрафу в сумі 263 234 грн. 13 коп., задовольнити повністю.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24 листопада 2008 року апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників учасників апеляційного провадження.

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 5.12.2008 року склад колегії було змінено: Головуючий суддя –Чорногуз М.Г., судді –Жук Г.А., Агрикова О.В.

В судовому засіданні 9 грудня 2008 року скаржник підтримав апеляційну скаргу, просив рішення господарського суду Полтавської області від 16 жовтня 2008 року скасувати в зв’язку з необґрунтованістю та незаконністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні наголосив, що в рішенні місцевого господарського суду норми матеріального то процесуального права не порушені, а тому рішення має бути залишено без змін.

У відповідності зі ст. 85 Господарського кодексу України та за згодою представників сторін, судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

6 березня 2006 року між ТОВ «Альянс»та Філією «Автодорсервіс»ДП «Полтавський облавтодор»було укладено договір поставки № 5/03-06, згідно якого Постачальник (позивач) зобов'язався передати чи поставити Покупцю (відповідач) продукцію, передбачену договором, (бітум дорожній, нафтопродукти) партіями, а покупець - прийняти цю продукцію та оплатити її на умовах даного Договору (а.с. 26-28).

Порядок розрахунків визначений п. 6 Договору: Оплата кожної партії Товару повинна була здійснюватися протягом 60 календарних днів з моменту фактичної поставки продукції. Оплата за Товар здійснюється шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на рахунковий рахунок позивача, на підставі відповідних рахунків.

Договір поставки вступив в силу з моменту його підписання, а саме 6 березня 2006 року та діє до 31 грудня 2009 року. На виконання умов укладеного договору на адресу відповідача у березні 2007 року –квітні 2008 року був поставлений товар (дорожній бітум) на загальну суму 5 868 255 грн. 78 коп., що підтверджується накладними (а.с.29-49)

16 жовтня 2008 року позивачем заявлено уточнення позовних вимог, яким позивач просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача 175 306 грн. 99 коп. заборгованості за поставлену продукцію, 478 998 грн. 90 коп. штрафних санкцій за несвоєчасну проплату продукції, 263 234 грн. 13 коп. штрафу, 58 523 грн. 31 коп. –3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання. Разом: 976 063 грн. 33 коп. ( а.с. 93-95).

Відповідач визнає, що станом на 16.10.2008 року ,сума заборгованості склала 175 306 грн. 99 коп.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення 175 306 грн. 99 коп. заборгованості за поставлену продукцію. Позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 58 523,31 грн. річних,  правомірно задоволені місцевим господарським судом, виходячи зі статті 625 Цивільного кодексу України яка регламентує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 478 998 грн. 90 коп. штрафних санкцій за несвоєчасну оплату продукції, та штрафу в сумі 263 234 грн. 13 коп., апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Пунктом 7.1 укладеного договору поставки № 5/03-06 визначено, що за порушення умов даного Договору, винна сторона несе відповідальність згідно вимог чинного законодавства.”

Статтею 231 ГК України визначено розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов’язання. Так ч. 2 зазначеної статті встановлено, що „У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.”

Отже посилання позивача (апелянта) на ч. 2 ст. 231 ГК України, є абсолютно безпідставним. Оскільки частина 2 вказаної статті, встановлює розмір пені та штрафу  за прострочення виконання робіт надання послуг, а не за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.

Позивач не звернув уваги на частини 4 та 6 ст. 231 ГК України, яким визначено, що разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, а „штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором”.

Крім того ч. 2 ст. 343 ГК України встановлено відповідальність за порушення строків розрахунків та передбачено, що „Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня”.

Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Отже сторони в договорі не встановили відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Тому відповідно відсутні підстави для стягнення пені та штрафу.

Як вірно встановив господарський суд Полтавської області, у даному випадку порушення господарського зобов'язання не пов'язане з виконанням державного  контракту, виконання зобов'язання не фінансується ні за рахунок державного бюджету України, ні за рахунок державного кредиту, і жодна зі сторін господарського зобов'язання не визнана  суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, оскільки відповідно до положень   п.п.4 п.3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України,  „Кабінет Міністрів України повинен визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього кодексу.” На сьогодні такого переліку суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, не існує.

Посилання апелянта на ст. 4 ГПК України про відмову у розгляді справи абсолютно безпідставне, оскільки місцевий господарський суд не відмовив позивачеві у розгляді справи, а розглянув справу та правомірно відмовив у позові в частині стягнення штрафних санкцій.

Враховуючи викладене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевий господарський суд правомірно і обґрунтовано задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс»частково, та відмовив у стягнення пені та штрафу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 99, п. 1 ч. 1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс»на рішення господарського суду Полтавської області від 16 жовтня 2008 року по справі №16/198 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 16 жовтня 2008 року по справі №16/198 залишити без змін.

3.          Справу № 16/198 повернути до господарського суду Полтавської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя:                                                                      Чорногуз М. Г.

Судді:

                                                                                                    Жук Г. А.

                                                                                                    Агрикова  О.В.

Дата відправки  16.12.08