Справа №2-391/08

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2008 р. Подільський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Ноздряков С. В.;

при секратері   - Сидоренко Т.І.,   Паніот В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3

Василівни до ОСОБА_4,  ТОВ «АліНА» про визнання частково недійсним

договору купівлі-продажу,  переведення прав покупця і визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4,  та до ТОВ «АліНА» про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу в частині покупця,  переведення прав та обов'язків покупця та визнання права власності на 1/2 частину нежилого приміщення,  та просить суд винести рішення про його задоволення.

Відповідачі в судовому засіданні пред'явлений позов не визнали та просили суд відмовити в його задоволенні,  оскільки вважають,  що спірне приміщення було придбано на запозичені у матері відповідача кошти,  отриманих ТОВ за договорами № 1 від 11.06.04 р. і № 2 від 06.08.04 р. поворотної фінансової допомоги,  тому є власністю ТОВ і об'єктом права спільної суміної власності подружжя бути не може. Реальність взятої фінансової допомоги підтверджується касовою книгою ТОВ,  приходними,  видатковими ордерами і розписками. Отриманий в ВАТ „Перший Інвестиційний банк" кредит був використаний на придбання будівельних матеріалів та інші потреби сім'ї,  а не на придбання приміщення,  що підтверджується наданими суду видатковими документами.

В обгрунтування позову,  позивач посилалась на те,  що 06.07.1979 р. між позивачем і відповідачем був укладений шлюб,  зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів м.  Києва за № 2380,  який 24.04.2007 р. Оболонським районним судом м.  Києва за позовом відповідача був розірваний.

Після розлучення,  позивач зрозуміла,  що була ошукана відповідачем при .оформленні договору купівлі-продажу спірного приміщення,  яке було оформлене на ТОВ «АліНА»,  а не на неї,  про що вона раніше знати не могла,  тому що відповідач "не надавав ніяких можливостей для ознайомлення з документами ТОВ. В зв'язку з цим,  позивач просить суд відновити її права покупця і визнати за позивачем право власності на 1/2 частину спірного приміщення,  оскільки частки подружжя,  згідно  ст. 70 СК України при поділі майна є рівними.

Вислухавши пояснення сторін,  показання свідків,  дослідивши наявні в матеріалах справи докази,  суд в судовому засіданні встановив,  що 06.07.1979 р. між позивачем і відповідачем був укладений шлюб,  зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів м.  Києва за № 2380,  який 24.04.2007 р. Оболонським районним судом м.  Києва за позовом відповідача був розірваний,  т.1 а.с.  61,  58

17.10.1994 р. було створено і зареєстроване Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією по вул.  Фрунзе,  129-а в м.  Києві товариство з обмеженою відповідальністю «АліНА». Станом на 18.04.2007 р. відповідачу належало 71, 30 % статутного капіталу цього ТОВ,  а позивач була володільцем 19, 34% статутного капіталу,  т. 1 а.с.  29-50,  62,  т.2а.с.  6,  56-83.

11.06.2004 р. за договором № 980 купівлі-продажу нежилого приміщення комунальної власності шляхом викупу,  розташованого по АДРЕСА_1 було придбане ТОВ „АліНа",  за 337.575, 00 грн.,  загальною площею 292, 10 кв.м.  і зареєстроване 01.11.2004 р. в КП Київського міського БТ1 за № 6320-п. Відповідно до умов п.2.1. укладеної угоди,  покупець повинен був внести протягом трьох календарних днів,  56262, 50 грн.,  як сплата податку на додану вартість за придбаний об'єкт,  з моменту нотаріального посвідчення договору. Кошти для його сплати були взяті в борг у знайомих ОСОБА_5,  ОСОБА_6 та інших і витрачені особисті збереження,  що підтверджується розписками позичальників,  копії яких прилучені до матеріалів справи та показами свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_7 та іншими,  (т.1 а.с.  9-13,  51,  57,  89-91,  99,  т. 2 а.с.  84-85,  33-36).

15.06.2004 р. між відповідачем і ВАТ „Перший Інвестиційний банк" був укладений договір № 52/0411-КФ для отримання кредиту в розмірі 42000, 00 доларів США,  що за курсом НБУ на день отримання кредиту,  складало 223020, 00 грн. За додатковою угодою № 1 від 04.08.2004 р. сума кредиту і

іпотечного договору була збільшена до 47700, 00 доларів США,  або до 253287, 00 грн. Майновими поручителями за договором від 15.06.2004 р. виступали позивач,  відповідач та їх діти під заставу квартири № 17,  розташованої в будинку № 4 по вул.  академіка Навашина в м.  Києві,  яка перебувала в їх спільній сумісній власності. )т.1 а.с.  14-25,  53-56,  т. 2 а.с.  27-29).

В цей же день,  згідно квитанції № 203/07,  отримані кошти в розмірі 42000, 00 доларів США були обміняні відповідачем на 223020, 00 грн. у ВАТ „Перший Інвестиційний банк".

14.06.04 р. відповідач із отриманих в борг коштів за квитанцією № 01 вніс 63000, 00 грн. на поточний рахунок Станкобудівної філії КБ «Експобанку» м.  Києва для поповнення статутного фонду ТОВ.

15.06.2004 р.,  за квитанцією № 02,  внесено 223000, 00 грн. на поточний рахунок для поповнення статутного фонду товариства і,  06.08.2004 р. внесено 56000, 00 грн. для поповнення статутного фонду ТОВ,  а всього за цей період було перераховано 342000, 00 грн.,  що підтверджується названими квитанціями,  заповнених особисто відповідачем,  довідкою про рух коштів на розрахунковому рахунку Станкобудівної філії КБ «Експобанку",  копії яких долучені до матеріалів справи (т. 1 а. с.  27, 117-139).

14.06.2004 p.,  із зарахованих для поповнення статутного фонду коштів,  платіжним дорученням № 151 був сплачений ПДВ в розмірі 56262, 50 грн.

15.06.2004 р.,  за платіжним дорученням № 196,  перераховано Фонду держмайна по м.  Києву 226000, 00 грн. і,  05.08.2004 р.,  за платіжним дорученням № 226,  перераховано 55312, 50 грн.,  а всього було сплачено 337575, 00 грн.,  що підтверджується копіями платіжних доручень,  квитанціями,  довідкою №№ 0301/654 від 05.09.07 р. про рух запозичених і належних ТОВ коштів (т. 1 а.с.  28,  107,  117-139,  т. 2 а.с.  8-11, 52).

Суд вважає недоведеним відповідачами реальність договорів №1 від 11.06.04 р. і № 2 від 06.08.04 р. про отримання поворотної фінансової допомоги в розмірі 342000, 00 грн. від матері відповідача,  тому що вони спростовуються наступними доказами:

- за довідкою № 836/9/29-013 ДСК від 28.08.07 р. ДПА м.  Києва,  долученої до матеріалів справи,  ОСОБА_8 в 2002-2005 p.p. доходів взагалі не мала. Необхідних доходів за вказаний період не мав і брат відповідача (т.1 а.с. 110-113,  т.2 а.с. 1-4).

Прибуткові касові ордери,  які свідчать про надходження від ОСОБА_8  коштів на поточний рахунок ТОВ «АліНА»,  в розмірі 342000, 00 грн,  відповідно до вимог  ст.  60 ЦПК України ні відповідачем,  ні третьою особою суду не надані. Джерело походження у матері відповідача 342000, 00 грн. відповідачем не доведено і відповідними доказами не підтверджено. Пояснення відповідача,  що він особисто вніс в касу ТОВ гроші,  отримані від матері-позикодавця непереконливі,  визивають сумнів в своїй об'єктивності,  тому до уваги судом не беруться.

Не можна визнати належними доказами також видаткові касові книги,  ордери та розписки,  надані суду співвідповідачем ТОВ «АліНА» в підтвердження фактів повернення ОСОБА_8  зворотної фінансової допомоги в розмірі 112132, 00 грн. Згідно наданими суду видатковим касовим ордерам,  касовій книзі і квитанціям до них,  готівка видавалася касиром підприємства особисто відповідачу - ОСОБА_4,  оскільки за приписами п.п.1.2,  3.1. «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»,  їх повинна була особисто отримувати позикодавець,  тоді як отримання готівкових коштів з каси підприємства за розписками при оформлені касових операцій,  взагалі не передбачено. Відомостей про те,  хто вповноважував відповідача,  отримувати кошти за позикодавця в касі ТОВ,  суду не надані. На деяких наданих суду касових ордерах є підписи лише керівника підприємства,  а підписи головного бухгалтера,  а підписи і паспортні дані одержувача готівки відсутні,  це ордери від 29.09.04,  28.02.05,  25.03.05,  04.04.05,  17.05.05, 19.05.05,  07.07.06,  11.06.06,  25.03.07,  04.04.07 та інші. (т. 2 а.с.  90,  93,  96, 102,  105,  108,  111,  114,  117,  120,  123,  126,  129, 155,  167,  173,  176,  182,  186, 189).

Суд вважає недоведеним також твердження відповідача (ТОВ «АліНА»),  що отримані кредитні кошти в ВАТ „Перший Інвестиційний банк" були витрачені на придбання будівельних матеріалів та інші потреби,  тому що накладна № 15/06-27 від 15.06.04 р. на придбання матеріалів на суму 119038, 20 грн. в ТОВ „Гудімар" основною діяльністю якого є громадське харчування,  не могла бути видана відповідачу 15.06.04 p.,  оскільки за довідкою №07/35-2980 від 22.08.07 р,  наданої суду Шевченківською районною у м.  Києві держадміністрацією ТОВ було зареєстроване лише 01.07.2004 р. Надана відповідачем довідка № 21-10/4848 від 14.08, 07 р. головного управління статистики у м.  Києві не спростовує наведеного,  а лише підтверджує,  що ТОВ «Гудімар»,  станом на 01.08.2007 р. значиться в ЄДРПОУ,  чого ніхто не заперечує (т.1 а.с. 104-105, т. 2 а.с. 88).

Придбання спірного приміщення за кошти сімейного бюджету,  підтвердили в суді свідки: ОСОБА_9,  ОСОБА_4,  ОСОБА_7,  ОСОБА_10 та інші,  які пояснили,  що кошти на придбання спірного приміщення були взяті в борг за кредитом під заставу квартири сім'ї,  виключно для викупу приміщення,  тому що необхідних коштів ТОВ не мало. Відсотки та кредит,  поверталися банку коштами сім'ї ОСОБА_7. Суд критично оцінює покази названих свідків,  які дані суду під присягою і підтверджуються письмовими доказами по справі,  тому вважає їх неупередженими і об'єктивними (т.1 а.с.  14-25,  29-36,  117-139).

Згідно п. 2.2. установчого договору,  при створенні ТОВ „АліНА" учасники внесли до статутного фонду,  грошові кошти в розмірі 1105, 23 грн.,  що не еквівалентно придбаному (приватизованому) за 337575, 00 грн. майну. Наведене свідчить,  що купівля-продаж спірного приміщення не порушувала і не порушує корпоративних прав його учасників,  оскільки частки учасників і розмір статутного капіталу ТОВ ніхто не змінював. Після придбання спірне приміщення,  як вклад до статутного капіталу не вносилося,  тому учасники ТОВ не стали його фактичними власниками,  тому що викуп спірного приміщення був здійснений за кошти сімейного бюджету сторін по справі,  що підтвердили в суді свідки: ОСОБА_11,  ОСОБА_12,  ОСОБА_9 та інших,  які пояснили,  що на пропозицію відповідача внести додаткові коштів до статутного фонду ТОВ для викупу спірного приміщення,  ніхто кошти не вніс,  що підтверджує твердження позивача про залучення запозичених і кредитних коштів під заставу власної квартири,  оскільки міг припинитися сімейний бізнес т.2 а.с. 29-30

Наведені підстави і факти свідчать,  що на придбання спірного нежилого приміщення фактично були використані кошти із сімейного бюджету,  але позивач,  внаслідок застосування,  мабуть об'єктивно необхідної на той момент,  технології (порядку та оформлення прав власності на майно та його подальшого використання) придбання майна,  фактично позбавлена права захисту своїх прав та обов'язків як одного з і справжніх покупців цього приміщення.

Відповідно до  ст.  48 Закону України від 07.02.1991 р. № 697-ХП „Про власність",  чинної на день укладання угоди,  власник може вимагати усунення буд-яких порушень свого права,  хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння і відшкодування завданих збитків. Захист права власності здійснюється судом.  За  ст.  ст.  41 і 55 Конституції України ...Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.  Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно вимогам  ст.  61 СК України .."Майно,  набуте подружжям за час шлюбу,  належать дружині та чоловікові на правів спільної сумісної власності незалежно від того,  що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу).»

Дружина та чоловік на підставі  ст.  69 СК України: мають право на поділ майна,  що належить їм на праві спільної сумісної власності,  незалежно від розірвання шлюбу.

За роз'ясненнями,  наданих в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України,  щодо розгляду окремих категорій справ (зобов'язання що виникають із угод) у випадку відсутності інших підстав для визначення угоди недійсною,  суд відповідно до статей 58,  60 ЦК визнає її недійсною лише у частині,  що стосується покупця і покупцем за цією угодою визнається особа за рахунок коштів якої фактично уклали договір.

Згідно п. 6)  ст. 3 ЦК України,  однією із засад цивільного законодавства є справедливість,  добросовісність та розумність. Застосування цих принципів повинно бути забезпечено ухваленням насамперед справедливого рішення.

Суд розглядаючи справу встановив,  що своїми діями та поведінкою відповідач ОСОБА_4,  виходячи з осбтавин справи,  не додержувався і недодержується моральних засад суспільства,  а це згідно ЗУ «Про захист суспільної моралі»: честь,  гідність добро,  совість та справедливість.

Тому,  для відновлення прав позивача,  як одного з покупців і визнання за нею права часткової власності на спірне приміщення,  суд вважає за потрібне скасувати,  в частині покупця,  договір купівлі-продажу № 980 від 11.06.2004 p.,  укладеного між ТОВ „АліНА" і Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.  Києву,  оскільки спірне приміщення придбане під час шлюбу за кошти із сімейного бюджету,  а частки подружжя,  згіднодо  ст. 70 СК України при поділі майна є рівними.

Таким чином,  суд дослідивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності,  дійшов до висновку,  що доводи викладені в позові ОСОБА_3 обгрунтовані і доведені,  в зв'язку з чим підлягають задоволенню. Оскільки позов задовольняється повність,  то понесені позивачем по справі судові витрати,  відповідно до вимог  ст.  88 ЦПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  4, 10,  60,  88,  213-215 ЦПК України,  суд,  -

ВИРІШИВ:

1.     Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ТОВ «АліНА» про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу,  переведення прав покупця та визнання права власності на 1/2 частину спірного приміщення,  -  задовольнити.

2.     Визнати частково недійсним,  в частині покупця,  договір купівлі-продажу № 980 від 11.06.2004 р. нежилого приміщення,  загальною площею 292, 1 кв. м. ,  розташованого в АДРЕСА_1.

3.     Перевести права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу №980 від 11.06.2004 р.,  на позивача і визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину нежилого приміщення № 57,  розташованого в АДРЕСА_1,  що складає 146, 05 кв. м.  спірного приміщення,  вартістю 168787 грн. 50 коп.

4.     Стягнути з відповідача понесені по справі позивачем судові витрати в розмірі 1700, 00 гривень судового збору,  30, 00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

5.     Накладений арешт на спірне приміщення ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 07.06.2007 р. до вступу в законну силу прийнятого судом рішення,  залишити в силі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.  Києва через Подільський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення,  шляхом подачі апеляційної скарги або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження рішення,  яка подається на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.