Справа № 422/2359/14-ц
Провадження по справі № 2/422/589/2014
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
« 23» жовтня 2014 року м. Перевальськ
Перевальський районний суд Луганської області
в складі: головуючого-судді: Хісматуліної О.П.
при секретарі: Чорній А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду
цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № LGH1GK00000130 від 31 січня 2007 року ОСОБА_1 31 січня 2007 року отримав кредит у розмірі 30000 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 31 січня 2017 року.
12 грудня 2011 року було укладено Додаткову угоду до кредитного договору № LGH1GK00000130 від 31 січня 2007 року. сума заборгованості, що виникла у період з дати надання Позичальнику кредиту до дати підписання Додаткової угоди зменшити на 8838 грн. 94 коп., а саме: відсотки у розмірі 0 грн. 00 коп.; комісія у розмірі 0 грн. 00 коп., пеня у розмірі 8838 грн. 94 коп.
Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти /щомісячний платіж/ для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.
У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 13 березня 2014 року має заборгованість - 73155 грн. 61 коп., яка складається з наступного: 37508 грн. 69 коп. - заборгованість за кредитом; 19241 грн. 35 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1684 грн. 80 коп. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 14720 грн. 77 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» і Відповідач 01 лютого 2007 року уклали договір іпотеки № LGH1GK00000130. Згідно з договором іпотеки Відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме будинок загальною площею 45,60, житловою площею 19,60 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить Відповідачу на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 30000 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, представник позивача просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LGH1GK00000130 від 31 січня 2007 року в розмірі 73155 грн. 61 коп. звернутися стягнення на будинок загальною площею 45,60 кв.м., житловою площею 19,60 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки /на підставі договору іпотеки № LGH1GK00000130 від 01 лютого 2007 року/ публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» /49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570/ з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
Виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку /предмет іпотеки/, розташованому за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з відповідача судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі, наполягає на задоволенні позову, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, незважаючи на те, що своєчасно й належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
23 жовтня 2014 року судом винесено ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до кредитного договору № LGH1GK00000130 від 31 січня 2007 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1, останній отримав від позивача кредит у розмірі 30000 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 31 січня 2017 року /а.с.13-16/.
Згідно додаткової угоди до кредитного договору № LGH1GK00000130 від 31 січня 2007 року, сума заборгованості, що виникла в період з дати надання ОСОБА_1 кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди зменшена на 8838 грн. 94 коп. Крім того, передбачено, що у разі порушення Позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених в Графіку погашення кредиту понад 31 день Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 8838 грн. 94 коп. /а.с.17/.
З договору іпотеки від 01 лютого 2007 року, укладеного між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1, посвідченого 01 лютого 2007 року приватним нотаріусом Перевальського районного нотаріального округу Луганської області Суперфіним М.Б., зареєстрованого в реєстрі за № 143, вбачається, що ОСОБА_1 передав ЗАТ КБ «ПриватБанк» в іпотеку житловий будинок з господарчими будівлями АДРЕСА_1 в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № LGH1GK00000130 від 31 січня 2007 року /а.с.18-20/.
Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку з розстрочкою платежу від 01 лютого 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідченого 01 лютого 2007 року приватним нотаріусом Перевальського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_2, ОСОБА_1 придбав житловий будинок з господарчими будівлями АДРЕСА_1. При цьому покупцю нотаріусом доведено про необхідність приватизувати земельну ділянку або заключити договір оренди /а.с.21/.
Таким чином, представником позивача в порушення вимог ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України не надано суду доказів належності земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок з господарчими будівлями АДРЕСА_1, ОСОБА_1.
Як вбачається зі статуту публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» /а.с.26/ публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк».
Відповідно до заборгованості за договором № LGH1GK00000130 від 31 січня 2007 року, укладеним між ПриватБанком та ОСОБА_1, станом на 13 березня 2014 року заборгованість за кредитом складає - 34508 грн. 69 коп., в тому числі прострочене тіло - 6916 грн. 40 коп.; заборгованість за відсотками - 19241 грн. 35 коп., в тому числі прострочені відсотки - 18940 грн. 16 коп.; заборгованість з комісії - 1684 грн. 80 коп., в тому числі прострочена комісія - 1684 грн. 80 коп.; заборгованість з пені - 14720 грн. 77 коп., в тому числі пеня на прострочену комісію - 1978 грн. 60 коп. Всього заборгованість за кредитом - 73155 грн. 61 коп. /а.с.7-10/.
З листа публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» № 30.1.0.0/2-110 від 06 лютого 2014 року вбачається, що ОСОБА_1 було направлено лист про попередження щодо наявності заборгованості за кредитом та добровільно звільнити нерухоме майно /а.с.11/.
Згідно реєстру направлених поштових відправлень № 2053, наданих представником позивача, ОСОБА_1 вказаний лист було направлено рекомендованим листом /а.с.12/, проте суд критично ставиться до даного документу та не приймає його в якості доказу, оскільки представником позивача не наданий суду документ, що свідчив би про отримання ОСОБА_1 такого листа. Крім того, надана ксерокопія цього реєстру містить суперечливі відомості, а саме зверху реєстру міститься ксерокопія фіскального чеку Укрпошти від 10 лютого 2014 року, проте наприкінці тексту реєстру зазначено про передачу листі в Поштамт 07 грудня /рік вказаний не чітко/.
Тому суд приходить до висновку, що публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» не надані відповідно до ст. 10, 11, 60 ЦПК України належні докази про виконання вимог щодо повідомлення відповідача про порушення основного зобов'язання та іпотечного договору з вимогою про добровільне звільнення житлового будинку.
Письмова вимога, передбачена ст. 35 Закону України «Про іпотеку» в якості обов'язкової умови для задоволення вимоги позивача, банком іпотекодавцю /боржнику/ не направлялась.
У Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 зазначено про те, що невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду /на відміну від інших способів звернення стягнення /частина третя статті 33 цього Закону/, оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.
Ця позиція конкретизована в цитованому вище Узагальненні «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин», яке підготовлене суддею Верховного Суду України Д. Д. Луспеником та головним консультантом відділу узагальнення судової практики управління вивчення та узагальнення: судової практики З. П. Мельник, к.ю.н., затверджене суддями Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України. Так, зазначено про те, що відповідно до положень статей 33, 35 Закону «Про іпотеку», згідно з якими у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У такому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання зазначених правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».
Отже, у випадках, коли з матеріалів справи вбачається, що письмова вимога, передбачена ст. 35 Закону України «Про іпотеку» банком іпотекодавцю та/або боржнику не направлялася, то позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним, в його задоволенні може бути відмовлено. Тобто недотримання іпотеко держателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові.
Тому, суд приходить до висновку, що іпотекодержателем недотримано процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.
Відповідно до ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.
Зважаючи на викладене, оскільки судом прийнято рішення про відмову в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд також вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині виселення відповідача зі спірного нерухомого майна.
Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає необґрунтованими вимоги про відшкодування за рахунок відповідача понесених при зверненні до суду з цим позовом судових витрат на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213 - 215, 218, 224 - 226 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення відмовити за необґрунтованістю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Луганської області через Перевальський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Головуючий - суддя: О.П.Хісматуліна