ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Відкрите акціонерне товариство “Автотранспортне підприємство №12327” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізької центральної районної лікарні про стягнення з останнього майнової шкоди у сумі 72 387,95 грн., у якості зворотної вимоги відшкодування майнової шкоди, заподіяної йому неправомірними діями відповідача.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.02.2006    року   (суддя Гандюкова Л.П.)   у  задоволенні  позовних  вимог   Відкритого

Доповідач Гоголь Т.Г.

акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство №12327” до Запорізької центральної районної лікарні про стягнення 72 387,95 грн.,       у

якості зворотної вимоги відшкодування майнової шкоди відмовлено. Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено, що шкода завдана в зазначеному ним розмірі є саме безпосереднім наслідком видачі Запорізькою центральною районною лікарнею довідки від 26.06.2004 року про придатність до керування транспортними засобами. Крім того, позивач не надав суду доказів про відшкодування суми за рішенням по цивільній справі, що б давало право на зворотню вимогу.

Запорізький апеляційний господарський суд постановою від 20.04.2006 року (судді: Коробка Н.Д.; Юхименко О.В.; Яценко О.М.) перевірене рішення господарського суду Запорізької області залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство №12327” - без задоволення.

Відкрите акціонерне товариство “Автотранспортне підприємство №12327”  звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області  від  07.02.2006 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2006 року у даній справі та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в рішенні господарського суду Запорізької області та постанові Запорізького апеляційного господарського суду у даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Господарськими судам попередніх інстанцій при розгляді справи  встановлено, що 11.03.2004 року між Відкритим акціонерним товариством “Автотранспортне підприємство №12327” та гр. ОСОБА_1 було укладено договір позички транспортного засобу, за умовами якого гр. ОСОБА_1 безоплатно передав позивачу в користування мікроавтобус марки “ІНФОРМАЦІЯ_1” держ. номер НОМЕР_1 строком на один рік. Перевезення на зазначеному автотранспортному засобі здійснював водій ОСОБА_2 На підтвердження права керування автотранспортними засобами гр. ОСОБА_2 було надано позивачу документи серед яких, зокрема була довідка від 26.06.2004 року, надана Запорізькою центральною районною лікарнею, згідно якої зазначена особа була придатна, за станом здоров'я, до керування транспортними засобами.

В результаті дорожньо -транспортної пригоди 21.08.2004 року орендований автомобіль зазнав пошкоджень. Згідно проведеної експертизи, вартість відновлювального ремонту складає 70 690 грн. Постановою апеляційного суду Запорізької області від 26.09.2005 року позовні вимоги гр. ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство №12327” про відшкодування збитків задоволені та з товариства на користь гр. ОСОБА_1 стягнуто 70 690 грн. вартості пошкоджень автомобіля, судовий збір у сумі 706 грн. та 353,45 грн., судові витрати на проведення експертизи у сумі 550 грн. та огляду місця події 88,50 грн.

Відкрите акціонерне товариство “Автотранспортне підприємство №12327” вважаючи, що дорожньо -транспортна пригода сталася з вини Запорізької центральної районної лікарні, оскільки саме працівниками цієї установи була безпідставно видана довідка гр. ОСОБА_2 про придатність до керування транспортними засобами категорії “D”, звернулося  на праві зворотної вимоги до Запорізької центральної районної лікарні за стягненням виплаченого відшкодування у сумі 72 387,95 грн. Позивач зауважував на тому,   що дорожньо -транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2, оскільки зазначена особа не мала права управляти транспортними засобами категорії “D” у зв'язку з захворюванням на цукровий діабет та будучи інвалідом ІІІ групи.

При прийнятті рішення господарський суд Запорізької області відмовив у задоволенні позовної вимоги посилаючись на те, що позивачем не доведено розмір шкоди та причинний зв'язок  між діями відповідача щодо видачі довідки та стягненням з позивача суми 72387грн.95коп. Окрім того відмовляючи в задоволенні позову господарський суд зазначив, що позивачем не представлено доказів в підтвердження того, що ним виплачено відшкодування відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України. З таких же мотивів рішення місцевого суду було залишене без зміни апеляційною інстанцією.

   Проте, ні місцевий, ні апеляційний суди не дослідили та не дали оцінки іншим доказам, які містяться у матеріалах справи та на які посилаються сторони (не взяли їх до уваги чи відхилили, як юридично неспроможні). Так господарськими судами не дано оцінки тому факту, що на підставі ухваленого рішення апеляційного суду Запорізької області у справі № 22-2857 від 26.09.2005 року Державною виконавчою службою у Комунарському районі міста Запоріжжя відкрито виконавче провадження ,  за яким провадиться стягнення грошових коштів на користь ОСОБА_1.  Також господарський  суд Запорізької області  не задовольнив клопотання позивача, щодо витребування від Чернігівського РВ УМВС України у Запорізькій області кримінальної справи № 2110432 за фактом скоєння злочину, передбаченого частиною 3 статті 286 Кримінального кодексу України, ОСОБА_2 та амбулаторної картки ОСОБА_2 від Запорізької районної лікарні.

Частина 1 статті  32 Господарського процесуального кодексу України  встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.  

Відповідно до статей 43, 47 Господарського процесуального кодексу України  судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а господарський суд забезпечує сторонам умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства та прийняття рішення після обговорення усіх обставин справи. Господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в сукупності, що відображується в судовому рішенні. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до частини першої статті 38 Господарського процесуального кодексу України  якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи  і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення, в супереч вимогам статей 38, 43 Господарського процесуального кодексу України, не витребували та не дослідили повно і всебічно всі обставини справи, чим порушили основний галузевий принцип здійснення правосуддя - принцип змагальності, згідно з яким господарський суд створює сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і, відповідно, правильного застосування законодавства.

Викладене свідчить про те, що судами не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, а тому рішення та постанова прийняті за неповно з'ясованими обставинами справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Неповне з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки відповідно до вимог статті 111⁷ Господарського процесуального кодексу України  передбачені  процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення господарського суду Запорізької області від 07.02.2006 року та постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2006 року підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти нове рішення.

Керуючись статтями 111 ⁵,111 ⁷, пунктом 3 статті 111⁹ , статтями 111¹⁰ - 111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України                          

                                   ПОСТАНОВИВ:

          Рішення   господарського суду Запорізької області від 07.02.2006 року та  постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2006 року у справі  № 20/16  скасувати, справу скерувати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.          

          Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство №12327” задовольнити частково.

Головуючий        суддя                                                   Т. Добролюбова

Судді                                                                                  Т .Гоголь

                                                                                                         Л.Продаєвич