Справа №336/6708/14-а

Пр. № 2-а/336/174/2014

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суд м. Запоріжжя Наумов О.О., розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення по Шевченківському району м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги на оздоровлення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення по Шевченківському району м. Запоріжжя з вимогами про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги на оздоровлення, в якому просить поновити пропущений строк на звернення до суду у зв'язку з поважністю його пропуску. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 3-ї групи, захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується - інвалідам ІІІ групи у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. В грудні 2013 року та в лютому 2014 року Управлінням праці та соціального захисту населення по Шевченківському району м. Запоріжжя йому було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 90 грн., що не відповідає положенням статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зважаючи на що він звернувся з відповідною заявою до відповідача про здійснення такої виплати в розмірі встановленому законом. Листом Управління праці та соціального захисту населення по Шевченківському району м. Запоріжжя йому повідомлено, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення проведена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у сумі 90 грн., а тому підстави для її перерахунку відсутні.

Просить суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення по Шевченківському району м. Запоріжжя протиправними під час проведення виплати одноразової щорічної допомоги на оздоровлення, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення по Шевченківському району м. Запоріжжя провести перерахунок одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 та 2014 роки в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат з урахуванням раніше сплачених сум.

Ухвалою Шевченківського районного суд м. Запоріжжя від 16.09.2014 року відкрито скорочене провадження у справі.

Управлінням праці та соціального захисту населення по Шевченківському району м. Запоріжжя подані заперечення на позов, в яких зазначено, що заявлені позивачем ОСОБА_2 вимоги є безпідставними, оскільки нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були встановлені розміри виплат передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Такі виплати здійснюються щороку і мають разовий характер. ОСОБА_2 допомога на оздоровлення за 2013 рік виплачена 26.12.2013 року та за 2014 рік - 18.02.2014 року у розмірі 90 грн.. Підстави для перерахунку такої допомоги відсутні, а тому в задоволенні позову просить відмовити (а.с. 8,9).

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши надані докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом ІІI групи і має категорію 1 як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 (а.с. 6).

У відповідності до довідок про отримання допомоги на оздоровлення, ОСОБА_2 отримав зазначену допомогу 26.12.2013 року та 18.02.2014 року у розмірі 90 грн. (а.с.8,9).

Не погодившись з розміром здійснених нарахувань та виплат суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2013 та 2014 роки, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

За приписами частини першої і другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Доказів поважності пропуску строку позивач не подав, а тому з огляду на вимоги статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України правових підстав для задоволення позовних вимог за 2013 рік у суду не має.

Приймаючи до уваги, що позивачем пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав, то порушене право позивача підлягає захисту за 2014 рік.

У Рішенні №3-рп від 25.01.2012 р. Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

За змістом статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплати, передбачені статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян).

Таким чином, виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, що кореспондується з положеннями ст.95 Конституції України.

Так, з 01.01.2014 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», яким і визначено, зокрема, доходи і видатки Державного бюджету України у 2014 році.

Проте, положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» на момент виплати позивачеві одноразової допомоги на оздоровлення (18.02.2014 року) не було передбачено інших умов для реалізації положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ніж ті, які визначені останнім. Зміни, зокрема, до ст.48 Закону в частині визначення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам не вносилися, не делеговано права на встановлення розмірів таких виплат і Кабінету Міністрів України.

Отже, застосування відповідачем (на момент виплати позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення) у 2014 році положень постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення суперечить положенням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», та не може бути віднесено до реалізації права Кабінету Міністрів України на встановлення розмірів соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, як таке, що передбачено законом.

Таким чином, враховуючи, що станом на час виникненні спірних правовідносин (лютий 2014 року) дія ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не призупинялась та жодним нормативно-правовим актом не було встановлено інших розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення, ніж ті, що визначені ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає, що у лютому 2014 року нарахування та виплата одноразової допомоги на оздоровлення повинна була здійснюватися у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже вимоги позивача щодо визнання неправомірною відмови відповідача провести йому перерахунок і виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, як інваліду 3 групи у розмірі визначеному ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2014 рік є правомірними.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 11, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, Конституцією України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення по Шевченківському району м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги на оздоровлення, - задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення по Шевченківському району м. Запоріжжя протиправними під час проведення виплати ОСОБА_2 одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік протиправними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення по Шевченківському району м. Запоріжжя провести ОСОБА_2 перерахунок одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат з урахуванням раніше сплачених сум.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченківського районного суду

м. Запоріжжя О.О. Наумов